Нерозгадані таємниці підземної Одеси: від тварин до гігантів

Одеса досі зберігає багато нерозгаданих таємниць. Історія однієї з них почалася понад 3 мільйони років тому. Ми вже писали, про карстові печери під нашим містом. Але одна з них й досі зберігають нерозгадану таємницю. 

Все почалося в 1846 році під час забудови Карантинної балки. Під час спорудження житлового будинку було відкрито заповнену жовтою глиною порожнину, в якій лежали кістки 24 видів тварин, серед яких були мастодонт, слон та носоріг. Загалом було витягнуто близько десяти тисяч фрагментів. Крім мастодонтів, слонів, носорогів, виявили також рештки гіпаріонів, печерних ведмедів. Колекцію кісток з печери в Карантинній балці сьогодні експонують у Гельсінському музеї. На жаль, печера була зруйнована забудовою ще в XIX століття.

Такі кістки й зараз можна побачити під час екскурсії в катакомби. ФОТО: Дмитро Жданов

Але подібні знахідки почали виявлятися й в інших печерах під Одесою. Вони породили серед працівників каменоломень міф про людей-велетнів, які колись тому населяли територію, на якій згодом постало наше місто. Знайдені в катакомбах кістки викопних тварин працівники каменоломень ідентифікували з людськими останками.

У статті 1913 року В. Данилова, який спілкувався з нащадком запорожців у районі Куяльницьких Хуторів, є цікава розповідь цього старожила, який працював у катакомбах: "Ми в шахті одного разу вирізали в камені людську ногу – велика така; до нас потім професор з Одеси приїжджав і купив ногу. Адже коли жила людина!". 

Подібні знахідки по всьому світу в XVIII–XIX ст. й породили ще один міф, який культивували в багатьох країнах: міф про давніх людей-велетнів. Але це вже зовсім інша історія, яка не стосується нерозгаданої таємниці нашого міста.

1928 року за розпорядженням Г. І. Петровського в Одесі було створено пошуково-дослідницьку експедицію, у завдання якої входило обстеження катакомб. Проте реальна робота розпочалася лише у вересні 1929. Начальником експедиції був призначений Тимофій Григорович Грицай, особистість якого згодом теж обросла легендами та міфами.

1929 року Тимофій Грицай під час досліджень у катакомбах натрапив на карстову печеру (пізніше вона дістала назву "Заповідна"), в якій виявили кістки тварин, вік яких перевищував 3 млн роки. Вона являє собою систему порожнеч, що перетинаються, утворену тектонічними тріщинами й карстом. При дослідженні печери спелестологи виявили карстовий колодязь. Можливо, у минулому існували й інші карстові колодязі. Через них в печеру потрапляла глина з кістками тварин пліоцену – плейстоцену. Такою є офіційна наукова версія походження в печері кісток вимерлих тварин. Однак відкриття цих кісток у 1929 році породило цілий міфологічний пласт.

Розповідають, що Грицай відніс знайдені в печері кістки до археологічного музею професору Алексєєву, який і дав перше визначення їхнього віку – 3-5 млн років. З цього часу Грицай переходить на наукову діяльність і навіть стає старшим науковим співробітником університету. 

Спелестолог Владислав Масленко на моє запитання про точну дату знахідки кісток пліоценового віку Тимофія Грицая в карстовій печері під Одесою надіслав мені фотокопію доповідної до геологічного кабінету, яка датована 15 грудня 1929 року (правопис збережено): "Експедиція по дослідженню Одеських катакомб, що работає при П/в Добровпорядкування виявила в катакомбі, яка є під буд. №29 на Картомишевській вул. Кости тварин стародавнього походження. Повідомляючи Вас про це, коли ця нахідка має науковий інтерес, П/в Добровпорядкування просить провести обслідування та виїмку, щоб знайдені кости не попали-б в руки приватних осіб. Про своє вирішення в цій справі П/в Добровпорядкування просить його повідомити". 

У газеті "Чорноморська комуна" за 19 липня 1959 року була надрукована стаття Тимофія Грицая, в якій ідеться про цю скандальну знахідку: "Природно-історичні документи, здобуті Одеською палеонтологічною експедицією Академії наук УРСР, трохи відхиляють завісу над далеким минулим України напередодні початку великого оледеніння Європи в четвертинну епоху і появи в Євразії первісної людини. Розкриваються останні сторінки історії природи України до активного втручання в неї людини дольодовикових періодів, які радикально змінили та умови життя і склад тваринного світу України".

Не схоже, що такі слова належать малоосвіченому "пролетарському" начальнику (саме так малюють особистість Грицая, особливо враховуючі той факт, що до 1929 року його діяльність як дослідника катакомб була невідома). У них відчувається думка якогось академіка, який і написав статтю, а потім в редакції газети замість його прізвища поставили прізвище Грицая. Але це тільки припущення. Якщо статтю написав сам Грицай, то це кардинально змінює всю відому історію про нього.

І ще один цікавий факт: після смерті Грицая, всі папери, які зберігалися на його робочому місті були знищені. От тільки чому? Тож поки що питань більше ніж відповідей…

Але історія на цьому не закінчується. Знайдені Грицаєм у карстовій печері кісткові залишки призведуть до виникнення сміливої гіпотези про час появи людини у нашій місцевості.

1959 року професор І. Я. Яцко в наукових працях Одеського універстету опублікував статтю «Про знахідки в пліоценових карстових печерах в м. Одесі уламків кісток зі слідами незвичайної обробки». Він припустив, що ці фрагменти кісток могли використовувати як інструменти (наприклад для різання чи скобління шкіри). Час виготовлення цих знарядь професор Яцко визначив як кінець середнього – початок пізнього пліоцену, що набагато перевищує оптимістичні припущення про час появи на Землі людини: "Великий інтерес становить час утворення цих інструментів. Він виявляється за палеонтологічними та геологічними даними значно старшим від часу існування не лише синантропа, але й пітекантропа і датується кінцем середнього і початком верхнього пліоцена".

Розмірковуючи про те, як ці кістки потрапили в карстові печери, Яцко наводив думки окремих дослідників, котрі вважали, що кістки були або затягнуті в печери хижаками, або "вмивалися" потоками води при сильних зливах і повенях. Знахідки копролітів (скам'янілих неперетравлених решток) хижаків у карстових печерах підтверджують думки про роль хижаків у нагромадженні кісток різних тварин у цих печерах.

З того часу не втихають дискусії щодо інтерпретації знахідки в карстових печерах під Одесою кісток "зі слідами незвичної обробки". Так, в газеті "Чорноморська комуна" за 26 грудня 1965 року наведені слова академіка І. Г. Підоплічка щодо таємниці кісток з карстових печер під Одесою: "…не виключена можливість знайдення в одеських катакомбах залишків безпосередніх предків людини..". У цій же газеті за 1960 рік є стаття І. Проценка, в якій підкреслено важливість проведених експедицією Грицая.

 
Експонат палеонтологічного музею ОНУ. За версією професора Яцко, отвори на кістках і відколи не могли утворитися в природних умовах. Фото В. Масленкоробіт: "Можливо, вони розкажуть нам нову біографію людини, відкриють незнайомі сторінки історії. А що як допустити, що свідома діяльність людини почалася раніше…"

У статті "Нерозгадана таємниця", надрукованій у газеті "Чорноморська комуна" за 26 грудня 1965 року, журналіст Григорій Захаров зазначає: "Багато таємниць одеського "підземного царства" розгадали наші вчені. Але є ще одна загадка: хто міг зробити на страусовій кістці, знайденій у цих печерах, акуратну невелику дірку, рівні й глибокі насічки на зубі викопної гієни, дірку неприродного походження на п’ятковій кістці пліоценового верблюда?» Крім того, у статті були наведені вже цитовані вище слова академіка І. Г. Підоплічка.

1963 року Академія наук України під Одесою створила перший підземний палеонтологічний заповідник.

 
Палеонтологічний заповіник, фото з архіву К.К. Проніна

Палеонтологічний заповіник, фото з архіву К.К. Проніна

Згодом роботу з вивчення "кісток з незвичною обробкою» продовжив доцент Б. Б. Муха. Згідно з його публікаціями, палеомагнітний метод визначив вік цих кісток у 3-4 млн років. У своїх статтях Борис Муха наводить експертний висновок археологів, які виконали трасологічний аналіз кісток з палеонтологічного музею. Аналіз підтвердив "навмисну свідому обробку кісткових фрагментів".

Професор Яцко та доцент Муха не є єдиними в науковому світі послідовниками гіпотези про більш давнє походження людини, ніж це визнано офіційною наукою. Вчений з Преторії Раймонд Дарт, що досліджував кістки вимерлих тварин зі слідами їхньої обробки, припускав, що палеоліту (кам’яний вік) передував більш давній період історії людини, яку Дарт назвав "кістяним віком".

Автор статті не береться ні підтверджувати, ні заперечувати цю гіпотезу. Дискусія ведеться досить давно, проте для остаточного рішення все ж таки не вистачає даних. Просто пам’ятайте, що люди на околицях сучасної Одеси могли з’явитися на кілька мільйонів років раніше за офіційну позицію вчених з цього питання. Колись ми наблизимося до розгадки та цієї таємниці підземної Одеси. 

Можливо, відповідь буде прозаїчною, і ми знайдемо переконливі підтвердження непричетності людини до обробки цих дивних кісток. Можливо, гіпотезу буде підтверджено. Для розгадки таємниці палеонтологічного заповідника потрібно запастись часом, терпінням та фінансами на дослідження. Як зазначив 1960 року журналіст «Чорноморської комуни» Т. Проценко, "а що як допустили, що свідома діяльність людини почалася раніше?" Це питання й досі залишається без відповіді…
 

Дмитро Жданов