Кондитерська війна: історія про солодощі та гармати

Щоб розпочати міжнародний конфлікт, державі необхідно розшукати та озвучити привід. Іноді привід для початку конфлікту межує з необхідністю, в іншому випадку є притягненим за вуха, оскільки державі кортить напасти. У так званій Кондитерській війні вже сама назва говорить про те, що необхідності у конфлікті не було. Спробуємо розібратися, чим цікавий конфлікт та які обставини насправді призвели до його початку.

Як гартувалася незалежна Мексика

Франція висуває претензії

Франція їде вирішувати проблему

Битва за Веракрус

Висновки

Як гартувалася незалежна Мексика

На початок ХІХ століття Іспанія володіла величезними територіями на американському континенті. Однак наполеонівські війни та захоплення Іспанії значно підірвали її авторитет та сили. Наслідком стала боротьба за свободу іспанських колоній, які по черзі отримували незалежність.

Володіння Іспанії та інших колоніальних імперій у 1800 році. Мапа: Вікіпедія

До Мексики дійшла черга у 1821 році. У країні була проголошена імперська влада, яку внаслідок перевороту у 1823 році замінили на республіку. Загалом за 20 років після проголошення незалежності влада у Мексиці змінювалася близько 20 разів. Регулярні перевороти та внутрішні протистояння виснажували країну економічно, що призводило до поступового збільшення зовнішнього боргу. При цьому турбулентний стан Мексики привертав увагу європейських колоніальних імперій, адже до отримання незалежності територія була важливим постачальником дорогоцінних металів в Іспанію.

Ще однією системною проблемою усередині Мексики стали мародерство та знищення майна, що регулярно відбувалося під час громадянських протистоянь. Зокрема, у 1828 році одразу після президентських виборів прибічники кандидатів Мануеля Гомеса Педраси та Вісенте Герреро Сальданьї продовжили боротьбу на вулицях. Під час таких заворушень страждало майно не тільки корінних мексиканців, але й емігрантів з європейських країн. Постраждалі зверталися по компенсацію до мексиканської влади, однак їхні прохання ігнорувалися.

У 1835 році мексиканський штат Техас розпочав війну за незалежність, наслідком якої стало утворення Республіки Техас наступного року. У середині наступного десятиліття Республіка Техас увійшов до складу США. І це була не остання територіальна втрата молодої північноамериканської країни.

Франція висуває претензії

Комерційні відносини між Францією та Мексикою існували ще у 1820-ті роки. Зокрема, Франція була для Мексики активним кредитором. Після встановлення дипломатичних відносин Франція стала третім за обсягом торгівельним партнером Мексики після США та Британії. Утім, між країнами поступово почали накопичуватися проблеми. 

По-перше, попри активну взаємовигідну торгівлю між Францією та Мексикою, на французькі товари накладалися найбільші порівняно з конкурентами податки. По-друге, внутрішні конфлікти у Мексиці тривали один за одним, і Франція поступово починала підозрювати, що її кредити ніколи не будуть повернуті. По-третє, не покращила стосунки страта у 1837 році громадянина Франції, якого Мексика обвинуватила у піратстві. По-четверте, до французького уряду у 1830-ті роки почали звертатися французи з Мексики, майно яких постраждало внаслідок внутрішніх протистоянь. 

Серед постраждалих був і кондитер Ремонтель, який стверджував, що мексиканські солдати пограбували його лавку. Кондитер оцінював свої збитки у 60 тисяч песо. Ім’я Ремонтеля увійшло в історію, оскільки саме завдяки йому отримала назву Кондитерська війна. 

Існує легенда, що королю Франції Луї-Філіпу випадково потрапило до рук прохання Ремонтеля по допомогу і король нібито запалав праведним гнівом. У реальності все, імовірно, було значно прозаїчніше. Так чи інакше, прем’єр-міністр Франції Луї-Матьє Моле звернувся до Мексики з вимогою сплатити 600 тисяч песо за пошкодження, нанесені майну громадян Франції. 

Вочевидь, чаша французького терпіння переповнилася. З погляду прагматизму Франція обрала досить зручний момент для висунення ультиматуму. Мексика зовсім нещодавно втратила штат Техас, виявивши свою слабкість. До того ж внутрішні протистояння продовжувалися. Однак Мексика відмовилася платити. Щоб підтримати свій авторитет, Франції треба було переходити до рішучих дій.

Франція їде розв'язувати проблему

Вже наприкінці 1837 року Франція відправила до берегів Мексики ескадру у складі одного фрегата та трьох бригів. Французька ескадра безперешкодно організувала блокаду ключового мексиканського порту Веракрус, оскільки у Мексики не було достатньо потужного флоту. До квітня 1838 року між сторонами йшли перемовини, які не дали результату.

Настав час для бойових дій, однак французький флот був недостатньо потужним, щоб атакувати мексиканське узбережжя. Тож Франція відправила до Мексики нову істотно потужнішу ескадру під командуванням контрадмірал Шарля Бодена. Основу ескадри складали чотири фрегати, допомогу яким мали надати бриги, корвети, бомбардувальні судна та два пароплави, які мали забезпечити маневровість флотилії. Ескадра мала на озброєнні 380 гармат, серед яких були важкі міномети та нові на той час гармати Пексана.

Гармата Пексана. Фото: Вікіпедія

Основною ціллю ескадри був порт Веракрус. Однак щоб дістатися порту, треба було спочатку подолати спротив форту Сан-Хуан-де-Улуа. Форт був розташований на острові приблизно за кілометр від порту і прикривав підходи до нього.

Форт Сан-Хуан-де-Улуа і в ХХІ столітті прикриває Веракрус. Фото: Вікіпедія

26 листопада 1838 року французькі кораблі вишикувалися у бойовому порядку, щоб наступного дня розпочати обстріл форту. Мексиканці намагалися відповідати. Один із пострілів гармат форту навіть розбив тарілку у каюті принца Франсуа де Жуанвіля. У відповідь принц зняв капелюха та відсалютував мексиканцям.

Позиції французьких кораблів на плані атаки Сан-Хуан-де-Улуа. Схема: Вікіпедія

Спочатку у захисників форту вибухнули два порохові сховища, пізніше це ж сталося із сигнальною вежею. Поступово вогонь мексиканців став згасати. Увечері вони попросили тимчасового перемир’я. На той момент у фортеці вже загинуло 220 солдатів і було витрачено майже весь боєзапас. Одна з верхніх батарей форту була повністю зруйнована, більшість зовнішніх оборонних споруд знесені. Зранку французи та захисники форту уклали угоду. Європейські війська забирали форт під свій контроль. Боден дозволив тисячі мексиканських солдатів залишитися у Веракрус, тим більше що французи все одно не мали достатньої кількості особового складу для окупації порту. Втрати французів склали четверо вбитих та 29 поранених.

Битва за Веракрус

Мексиканський уряд оголосив війну Франції і жадав реваншу. Для цього було виділено 3200 солдатів, яких мали очолити генерали Маріано Аріста та Антоніо Лопес де Санта-Анна. Останній за своє життя неодноразово очолював Мексику, однак після втрати Техасу перебував в опалі. Мексиканська армія швидко увійшла до Веракрусу, що виявилося несподіванкою для Шарля Бодена, який після захоплення форту розраховував на відновлення перемовин. Бойовим діям вочевидь судилося продовжитися.

Хоч французам бракувало людей, вони замислили несподіваним нападом на Веракрус захопити обох мексиканських генералів. Півтори тисячі французів висадилися на узбережжі Веракрус і трьома групами пішли на місто. Цікаво, що одну з груп очолив особисто принц Франсуа де Жуанвіль. Зійшов на мексиканський берег і контр-адмірал Боден. Французам вдалося захопити вогневі точки противника, який не встиг зробити жодного пострілу. Мексиканські солдати стали чинити реальний опір, коли французи вже штурмували помешкання Арісти та Санта-Анни. Аріста був захоплений, а Санта-Анні вдалося втекти.

Французи захоплюють резиденцію генерала Арісти у Веракрусі. Малюнок: homsk.com

Зробивши справу, французи з боями почали відступати до узбережжя з полоненим генералом. Коли французи залишали узбережжя, мексиканці під проводом Санта-Анни несподівано перейшли у контратаку. Французи відкрили вогонь із захоплених гармат та легких гармат із човнів. Стрілянина картеччю завдавала серйозної шкоди мексиканцям. Сам Санта-Анна втратив коня і був тяжко поранений. Французи втратили 8 убитими та 56 пораненими. Згідно з даними Санта-Анни, втрати мексиканців склали 31 убитий та 26 поранених. Пізніше виявилося, що розтрощена картеччю щиколотка Санта-Анни вимагала ампутації частини ноги. Свою втрачену кінцівку генерал наказав поховати з усіма військовими почестями.

Мексика ще кілька місяців намагалася протистояти Франції, однак блокада Веракруса наносила країні серйозні збитки. За посередництва Британії було підписано мирний договір, за яким Мексика погодилася віддати Франції 600 тисяч песо частинами. Фактично ця сума додалася до значного боргу мексиканців. Після підписання договору французькі війська повернулися до Європи.

Висновки

Франція вдало обрала момент, щоб висунути Мексиці претензії та згодом атакувати територію країни. У Мексиці на той час продовжувалися внутрішні протистояння, країна нещодавно втратила Техас. Привід для початку конфлікту в очах світової спільноти також виглядав обґрунтовано, оскільки Франція за останні десять років накопичила до Мексики чимало претензій. Висунута Францією сума моральної компенсації виглядала як вочевидь завищена, однак також була сприйнята світовою спільнотою з порозумінням з урахуванням мексиканського боргу. Франція нібито просто повертала своє. У міжнародних відносинах закарбовувалося неписане правило: боржник має бути більш поступливим у відносинах із кредитором.

Проблеми Мексики після поразки продовжували поглиблюватися. 600 тисяч песо лягли на країну додатковим тягарем. Оскільки Веракрус як ключовий порт мав для економіки країни стратегічне значення, тривалий період його блокування приніс значні збитки. До того ж Мексика мала виділити додаткові кошти на полагодження пошкоджень у Веракрусі. Економічні проблеми призвели до нових внутрішньополітичних ускладнень та чергової зміни влади. Антоніо Лопес де Санта-Анна знову очолив країну. Він сповна скористався іміджом героя, який у битві за країну втратив ногу.

Мексиці й у майбутньому доведеться ще чимало страждати. У 1840-ві роки на території країни з’явиться кілька осередків сепаратизму. Зрештою війна з США призведе до втрати більше половини всієї території країни. У 1860-ті роки європейські країни влаштують інтервенцію на територію Мексики, згодом французи утворять тут нову імперію під своїм контролем. Все це можна вважати наслідком внутрішніх конфліктів, які розривали країну кілька десятиліть.

Битва за Сан-Хуан-де-Улуа стала важливою віхою у воєнній історії. Вона вважається першим випадком, коли сильний форт зазнав поразки виключно через атаку з моря. Успішність нападу пояснювалася низкою факторів: використанням нових ефективних гармат Пексана, мінометів та пароплавів, які під час бою допомагали маневрувати традиційним бойовим кораблям. 

Олег Пархітько