28 жовтня 2024 р. 19:13
Битва з примарами: операція, в якій не було ворога
4098
Американський флот готується до десанту. Фото: wwii.space
Є відомий жарт: одна армія втратила значну частину солдатів, танків та літаків, а її супротивник на війну не прийшов. Але в кожному жарті є лише частина жарту. Таке траплялося й на практиці. Про американо-канадську операцію "Котедж" в ексклюзивному матеріалі Інтента.
Японці закріплюються на Алеутських островах
Американці вирішують повернути Атту
Підготовка до звільнення острова Киска
Японці закріплюються на Алеутських островах
Алеутські острови – це ланцюг із невеликих ділянок суші, який разом із Командорськими островами утворює своєрідне намисто, що тягнеться від Аляски до півострова Камчатка. Алеутські острови разом з Аляскою були продані російською імперією США у 1867 році. На островах знаходиться кілька десятків вулканів, що діють. Для клімату є характерними потужні опади та постійний туман. Джерела розходяться щодо кількості островів. Імовірно, географи не можуть дійти згоди, що вважати островом, а що скелею.
Алеутські острови. Мапа: Вікіпедія
Під час Другої світової війни японці вирішили, що плацдарм на Алеутських островах буде для них корисним. По-перше, Алеутські острови утворюють своєрідний вхід до Берингова моря та Північного Льодовитого океану, тож база на островах могла ускладнити комунікацію між СРСР та США. По-друге, побудована на островах авіабаза могла становити загрозу для Аляски, а в перспективі, можливо, і для Камчатки. Тож у червні 1942 року японці захопили острови Атту та Киска. Ключовим для японців мав стати останній. Тут був розташований значний гарнізон, побудовано аеродром, встановлено берегові та зенітні батареї, обладнано бази для підводних човнів та гідролітаків, а також казарми.
Захоплення японцями островів становило для американців не тільки стратегічну загрозу, але й утворювало проблему з пропагандистського погляду. Територію США було вперше окуповано з часів війни з Великобританією 1812 року, тож страждав десятиліттями відбудовуваний імідж американської невразливості. Отже, повернення територій було не тільки важливим, але й принциповим питанням. Американці та союзники одразу почали проводити регулярні авіаційні бомбардування островів. До обстрілів долучалися кораблі ВМС США, які також намагалися тримати острови в ізоляції. Для підтримання життєдіяльності гарнізонам островів необхідно було регулярно підвозити запаси, що неодноразово призводило до загибелі японських кораблів. Так, вже у червні 1942 року в порту Киска був знищений японський танкер "Nissan Maru", на початку липня потоплено японський есмінець, а на початку серпня – вантажний корабель "Kano Maru". На березень 1943 року постачання могли виконувати лише японські підводні човни.
У порту Киска палає японський танкер "Nissan Maru". Фото: wwii.space
Американці вирішують повернути Атту
Операція зі звільнення Атту мала розпочатися 10 травня 1943 року й отримала назву "Наземний краб". Імовірно, Атту – не краще місце для комфортного проживання людини. На острові знаходяться засніжені вершини висотою до тисячі метрів. Круті, вкриті льодом схили спускаються на рівнини арктичної тундри. До того ж територія постійно вкрита туманом.
Село біля гавані на острові Атту. Фото: Вікіпедія
Американці готувалися до бою під час висадки, однак на узбережжі їх ніхто не зустрів. Натомість японці закріпилися на висотах углибині острова, звідки стали поливати американців мінометним та кулеметним вогнем. Японці розбилися на маленькі бойові групи, які активно користувалися захистом печер та хребтів острова. Вогонь американських артилерії та ВМС виявився проти маленьких груп неефективним, до того ж заважав щільний туман.
Американці обстрілюють японські позиції. Фото: Library of Congress, Prints & Photographs Division, FSA/OWI Collection
Японці відчайдушно билися за кожний хребет та опорний пункт. Американці зазнали значні втрати, однак свіжі підрозділи продовжували приходити на допомогу. В якийсь момент харчові продукти, боєприпаси та медикаменти в японців стали добігати кінця. І тоді полковник Ясуо Ямасакі вранці 29 травня під прикриттям туману повів тих, хто залишився, у вирішальну атаку, щоб захопити американську артилерійську батарею та склад постачання. На батареї на той час були лише військові інженери, які у рукопашній змогли відтіснити японців з висоти. На подальший організований спротив у японців сил уже не було. Під час захоплення Атту японці буквально билися не на життя, а на смерть. З 2650 японців живими залишилися лише 28 поранених солдатів. Американці втратили близько 4 тисяч військових, 549 з яких загинуло.
Поле битви після вирішальної атаки японців на Атту. Фото: Вікіпедія
Підготовка до звільнення острова Киска
Згідно з даними американської розвідки, на острові Киска знаходилося близько 10 тисяч японських військових, які використовували розгалужену систему тунелів та бункерів. Це означало, що для досягнення результату потрібні потужні сили вторгнення. Керівництво операцією спромоглося зібрати 34 тисячі військових, понад 5 тисяч з яких представляли канадські збройні сили. Також в операції мали взяти участь майже 100 кораблів та 236 літаків.
Готуючись до операції, американці у липні скинули на острів 424 тони бомб та за допомогою корабельної артилерії випустили по ньому 330 тонн снарядів.
Наприкінці липня захисники острова Киска стали поводити себе дещо підозріло. Згідно з даними розвідки, на острові значно зменшилася повсякденна активність, майже не простежувався рух у гавані. Пошкоджені вибухами будинки та воронки на злітних смугах лишалися без ремонту, що було нетиповим для японців. Льотчики також помітили, що істотно зменшився обсяг протиповітряного вогню. Починаючи з 28 липня, радіосигнал з острова повністю припинився. На думку деяких військових аналітиків, це означало, що японці якимось чином змогли покинути острів. Аналітики пропонували провести ретельнішу повітряну розвідку та закинути на острів розвідувальну групу. Однак керівник операції віцеадмірал Томас Кінкейд вважав, що добре засвоїв досвід взяття Атту. Японці як нащадки самураїв не можуть відступити й будуть битися до кінця. Вони просто заманюють американців вглиб острова.
Планування операції "Котедж" об’єднаним командуванням. Фото: wwii.space
Ворог у тумані
Операція "Котедж" розпочалася зранку 15 серпня 1943 року. Першими на західному узбережжі острова Киска висадилися американці. Неточний прогноз припливів і відливів призвів до того, що кілька десантних кораблів сіли на мілину та утворили затор біля узбережжя. Ніхто не заважав висадці десанту, однак солдати були готові до такого прийому після Атту. Незабаром після висадки десанту на острів спустився густий туман, потім пішов дощ, що максимально ускладнило видимість. Коли настала ніч, солдати почали готуватися до відпочинку. Однак спати було неможливо, оскільки в тумані та темряві хтось постійно починав стріляти.
Американська армія десантується на острів Киска. wwii.space
Вранці наступного дня на північ від американців висадились канадці, які також не зустріли спротиву і почали просуватися вглиб території. Туман у цей день був такий же непроглядний, що й у попередній. Коли американські солдати почали підійматися вгору, їхнє просування вирішила підтримати корабельна артилерія. Американські солдати прийняли постріли з кораблів за роботу ворожої артилерії та відкрили вогонь. У цей час до них наблизилися канадці, які теж почали стріляти. Коли американці та канадці зрозуміли, з ким вони б’ються, з обох сторін були поранені та убиті. Війська продовжили просуватися вперед і нарешті натрапили на японські окопи та тунелі, які виявилися покинутими. Під час обстеження японських позицій частина солдатів зазнала ушкоджень різної тяжкості, підірвавшись на мінах та натрапивши на міни-пастки.
18 серпня на японській міні підірвався американський есмінець "Abner Read", внаслідок чого загинув 71 моряк, а 47 зазнали поранень. Окрім поранених та вбитих, ще 130 солдатів постраждали від особливої форми обмороження – траншейної стопи. Операцію було припинено лише 24 серпня, оскільки керівництво не могло повірити, що ворог відсутній. За час операції союзники втратили через різні ушкодження понад 300 військових, включаючи 103 загиблих.
Лише після війни стали відомі подробиці того, коли й як японці зникли з острова. Серед японського командування справді були такі, хто хотів, щоб військові з острова Киска пішли шляхом героїчної загибелі захисників Атту. Однак зрештою було прийняте рішення, що живі солдати можуть принести більше користі. Тож американські аналітики не помилились – 28 липня конвой японських кораблів забрав з острова Киска понад 5 тисяч солдатів. Незначна кількість лишилась на острові, щоб імітувати присутність та влаштовувати пастки для нападників. Пізніше вони теж залишили острів на підводному човні.
Висновки
Вочевидь, операцію "Котедж" можна визнати однією з найбезглуздіших, оскільки одна з найсильніших армій світу воювала з ворогом якого не було і при цьому втратила кілька сотень військових. З іншого боку, операція призвела до низки позитивних зрушень для США. По-перше, внаслідок операцій "Наземний краб" та "Котедж" США відновили цілісність своєї території, що заспокоїло громадську думку всередині країни та, можливо, підвищило авторитет США на світовій арені. По-друге, через помилки при проведенні операції "Котедж" американці переглянули свої методички щодо висадки десанту та взаємодії різних родів військ. Необхідно розуміти, що на той момент американці тільки навчалися воювати у нових умовах.
Операція "Котедж" стала не першим і далеко не останнім випадком, коли було застосовано так званий "дружній вогонь". Треба розуміти, що таке трапляється доволі регулярно, коли військовим доводиться працювати у складних умовах із нульовою видимістю. Резонанс саме ця історія отримала через відсутність супротивника та загальні втрати. Запобігти подібним ситуаціям може безперебійно налагоджений зв’язок, чітко розроблені плани маневрів та загальна підготовка бійців до спецоперацій.
Операція "Котедж" продемонструвала, наскільки шкідливим може бути стереотипне мислення. Курйозної операції могло б і не бути, якби віцеадмірал Томас Кінкейд погодився на проведення ретельної розвідки. Однак віцеадмірал не мав жодного сумніву в тому, що японці будуть діяти так само як під час битви за Атту.
Операція "Котедж" показала, що координація з арміями інших країн під час спільних операцій має відбуватися на значно вищому рівні. Якби канадські військові взагалі не брали участі в операції, ключової "битви" всієї операції вдалося б уникнути.
