"Я закоханий в Одесу, але вона не має сучасного культурного обличчя", - підприємець Святослав Померанцев

Продажі книг видавництва  "Meridian Czernowitz" зросли після повномасштабного вторгнення, адже вони видають твори провідних сучасних українських авторів. Починаючи цей бізнес, Святослав Померанцев розповідає, що не знав жодного українського видавництва та не був на літературних фестиваль. Наразі він - підприємець, громадський діяч, культурний менеджер, президент Міжнародної літературної корпорації "Meridian Czernowitz". А приятелі його сина - Жадан та Іздрик. 

Читайте та дивіться інтерв’ю Святослава Інтенту про бізнес, рукопис, що віддав Юрій Андрухович видавництву, якого не існувало та як створити Одесі нове культурне імʼя.

Чи розділяєте ви поняття видавець та підприємець і як саме позиціонуєте себе?

Видавництво - це бізнес, хоча і не високорентабельний, але доволі стабільний. В моїй ситуації, коли я видаю живих класиків, то це майже вічний бізнес. Тому що нове покоління підростає, йде в книгарню і купує Жадана, Андруховича, Іздрика, Прохаська і будуть купувати стільки, скільки буде існувати Україна. Тобто вічно.

Я видав або домовився видати абсолютно всіх авторів, яких хотів. Немає такого автора в Україні, якого я хотів би і не видав або не домовився про наступні книжки.

Яким є вплив повномасштабної війни на "Meridian Czernowitz" як на бізнес?

Після повномасштабного вторгнення у нашого видавництва різко піднялися продажі і це такий феномен. Тому що частина території України окупована, багато переміщених осіб, які лишилися не тільки заробітку, а й домівок і мали би економити. Мільйони людей виїхали. Тобто я втратив покупців книжок, а продажі різко піднялися. На жаль, причина негативна, а наслідок - позитивний. І це стосується не тільки книжок. Наприклад, мої колеги, які роблять концерти українським гуртам теж говорять, що раніше на концерт продавалося 100 квитків, а зараз - 300. Підйом.

Фото: Інтент, Наталя Довбиш

Розпочинаючи свою кар'єру ви не знали жодного українського видавництва. Які зараз відносини між вами? 

Я багато кого знаю вже. Коли розпочинав фестиваль, то я не був на жодному літературному фестивалі ні в Україні, ні в Європі. Так само, коли починав будувати видавництво, то не знав жодної назви видавництва в Україні. Просто я роблю все так, як мені здається, воно мало б працювати, не вивчаючи досвід. Колись Оксана Забужко мені сказала, що феномен "Meridian" та мій феномен в наступній теорії. Наприклад, наукове товариство, яке визнає що якусь задачу неможливо вирішити, спираючись на думку спільноти, а потім знаходиться хтось, хто не знає про існування такої думки і вирішує задачу. Мабуть, якось так.

Спочатку я тренувався на книжках свого дядька Ігоря Померанцева, а перша велика книжка - роман Андруховича. Причому Юрій віддав свій рукопис видавництву, якого і не існувало тоді ще. Старт видавництва відбувся з його книжки

З українськими видавцями ми у дружніх стосунках та не є конкурентами. Я вже сказав, що всіх авторів, яких хотів би видати - видав і думаю, навряд чи хтось з моїх авторів, хоче перейти в інше видавництво. Вони зробили би це вже давно. А показник стабільності "Meridian" - це Юрій Андрухович, роман якого ми видали вперше у 2011 році - "Лексикон інтимних міст". От вже 13 років Юрій Ігорович не дивиться по сторонах.

Ви працюєте з рукописами Жадана чи Андруховича, хто першим читає твори?

Якось дивно уявити, що Жадан приніс рукопис, а я кажу: "Давай я спочатку прочитаю, а потім вирішу". Якби Жадан підняв руку і сказав, що шукає видавця, то думаю йому б відірвали цю руку. Стільки охочих би виявилося видавати саме його книжки. Тому ні, я не читаю рукописи. Я читаю вже надруковані книжки або слухаю їх в аудіоформаті. До речі, якщо йдеться про поезію, то мені не доводиться читати, тому що я це чую на живих виступах. От зараз закінчився тур з Сергієм Жаданом з презентацією книжки "Скрипниківка" і ми проїхали 12 міст. За 12 виступів я всю книжку переслухав зі сцени.

Чи стикалися із імпульсивність чи примхливою поведінкою, видаючи твори провідних українських авторів?

Насправді видавництво і видавець - лише інфраструктура, тінь. Для мене автор - це все, а я обслуговчий персонал. Але я щасливий в своїй місії. Згадую презентацію книжки "Лексикон інтимних міст" в Ужгороді. Там зібралася симпатична та невеличка компанія інтелектуалів-письменників, людей з 10. І ми в 2012 році приїхали з Андруховичем на виступ, де зібрались його поціновувачі. Після виступу ми йшли до когось в гості. Я пішов з одного боку дороги, а інша частина компанії - іншим шляхом. Ну і Любка значить сміявся, що я один туди, а вони всі - сюди. Ну я і сказав: "Серед вас всіх письменників, має бути один видавець".

Яку ситуацію або книжку ви вважаєте провальною?

Я точно зрозумів, що погано продаю жанрову літературу. Ми видавали романи, в тому числі і інтелектуальні детективи, і не пішло. Якби автор звернувся до іншого видавництва, думаю книжка мала би більший успіх. Тому я відмовився від жанрової літератури і залишаюся працювати виключно у високій поличці літератури. 

Будь-яка література ділиться як мінімум на два сектори. Перший - висока поличка. Основним індикатором, що книжка може претендувати на таку поличку, є робота письменника в першу чергу з мовою. Наприклад, Юрій Андрухович, у нього мова, як густа смола. Це як після парфумів треба каву понюхати. "Радіо Ніч" створена саме за таким принципом, там є блоки оції густої барвистої гумової мови, а потім - сторінка або дві простої оповідальної розмови людською мовою. Для того, щоб читач перепочив. Тому що цей роман дуже важкий і буде, як перенасичення парфумами, тому треба понюхати каву. Висока поличка саме цим маркується. Другий сектор - це інтертеймент, розважна література. Вона теж має бути. Тут письменник в основному працює з сюжетом. Ось в мене погано виходить працювати в інтертейменті, тому я залишаюся саме з письменниками, які працюють з мовою.

Фото: Святослав Померанцев, facebook

Ви зазначали,  що українці читають, але у нас дуже низький рівень наявності книжкових магазинів. Якби це був прибутковий бізнес, хіба б не займалися?

Ще до вторгнення, не пам'ятаю чи ухвалили цей закон, де ніби книгарням держава компенсує орендну плату.  Це мав би бути дуже стрімкий розвиток книгарень в Україні. Чому я за книгарні? Організатори музичних концертів і вечірок електронної музики завжди кажуть, що твій виторг в основному залежить від довжини барної стійки. Чим довша барна стійка, тим більшим буде виторг. Чим більше буде пунктів збуту книжок, тобто книгарень, тим більше буде виручка у видавців і більшими будуть наклади, більше роялті отримуватимуть автори.

Дитяча література у нас конкурентна, її більше купують?

Я вже декілька років видушую у Жадана книжку дитячих віршів. Років шість тому я приїхав до нього додому, бо коли я в Харкові, то у нього живу і знайшов рукопис - зошит, де Жадан не просто писав вірші, а ще і оформлював своїми малюнками.

Ця книжка називалася "Вірші для Марії", тобто він для доньки писав ці вірші. І навіть створив книжку в єдиному рукописному екземплярі. Я коли побачив цю книжку і ці вірші, то відразу сказав: "Треба видавати дитяче". Він відмовлявся, а я його потім підкупив, запропонувавши віддати прибуток на якийсь дитячий будинок Луганщини, звідки він родом. Тоді він погодився.  Десь 5-6 років я не можу дожати його. Ця книжка буде дуже цікава, хоча там дитячі вірші, але скелет кожного вірша абсолютно жаданівський - м'ясо інше, а скелет той самий. І будь-який його дитячий вірш можна також начитувати як він начитує свою поезію. 

Що читають вдома у президента літературної корпорації?

У мене вдома основне місце тусовки - це кухня. Там є велика поличка, де я розмістив всі книжки, які видав. Дуже часто дарують ці книжки, окрім того маю бібліотеку з подарованих книжок від інших видавців, моїх колег і друзів. Часто у мене в гостях буває Олександр Красовицький - власник і директор видавництва "Фоліо". Тому також є їхні книжки. Моя, на жаль, покійна мама дуже любила читати книжки "Фоліо". Коли Олександр приїжджав до нас в гості, то мама йому дуже часто говорила про авторів та авторок, яких читала і навіть декілька авторів сьогоднішніх у Фоліо видані з подачі моєї мами.

Фото: Святослав Померанцев, facebook

Син хоче займатися книжками?

Він хоче доповнити бізнес батька, але йому треба буде створити щось таке, чого у нас немає зараз. Його кенти - Жадан, Іздрик - найкраща компанія простих милих аристократичних людей. Як кажуть, якщо ти в компанії найрозумніший - це неправильна компанія. І я, і мій син завжди в таких компаніях, де ми тільки слухаємо. Тому що найцікавіше слухати розумних людей. 

Ви назвали Чернівці Єрусалимом німецькомовної літератури. Але чи стали Чернівці особистим провідником у літературу?

Чернівці, знову ж таки цитуючи Ігоря Померанцева, - місто, яке дало мені культурне щеплення. А взагалі моєму існуванню в літературі я завдячую дядьку. Він мій провідник. Думаю, що де б я не жив, література знайшла б мене.

Чи треба вже зараз випускати книги про події повномасштабної війни?  

Обов'язково треба писати і видавати книжки. Я не думаю, що зараз час великих романів, тому що такий жанр потребує дистанції, щоб побачити ситуацію всебічно. Зараз час поезії, есеїстики і документалістики. Поезія, яка фіксує почуття, а есеїстика і документалістика - фіксують зріз епохи.

Одеса - літературне місто?

У моєму коханні до Одеси, не бентежить, чи є воно літературним містом. Я сам зроблю його літературним. Моя родина по лінії батька, мій дід і прадід - одесити. Рідна сестра мого діда з родиною була розстріляна в Одесі під час Другої Світової - Холокост.

Фото: Святослав Померанцев, facebook

Розкажіть про цьогорічний фестиваль "Meridian Odesa"

3-5 листопада 2023 року у міжнародному культурному центрі Union відбудуться триденні поетичні читання "Meridian Odesa". Це повноцінних три дні літератури та мистецтва, куди завітають цікаві і відомі українські автори та авторки: Ігор Померанцев, Сергій Жадан, Юрій Іздрик, Андрій Любка, Ірина Цілик, Роман Малиновський, Ярина Чорногуз.

Чи не просила публіка повернути вино та дискотеки до формату фестивалю?

"Meridian успішний тим, що поруч з річками поезії, завжди протікають річки червоного сухого" - це цитата Ігоря Померанцева. Тому вино буде обов'язково, але не як вживання алкоголю. Це взагалі інша філософія в вині. Вино як зустріч, діалог, розмова. Від дискотек, взагалі від розважального формату ми поки відмовилися. І взагалі ми відмовилися від слова фестиваль. Бо з латині перекладається, як свято, тому ми зараз називаємося поетичними читаннями. От після Перемоги, ми повернемося в формат фестивалю, де будуть також і розважальні заходи. Зараз не на часі.

Як можна сформувати новий статус Одеси?

Я заангажований, бо закоханий в Одесу, тому навряд чи мої почуття можна назвати об'єктивними. Для мене Одеса - це Середземномор'я. Взагалі Україна і має себе позиціонувати, як країна, яка належить до цієї культури. Тому що Чорне море - це східна периферія Великого світу. За теорією відносності, чим ближче ми будемо до Середземномор'я, тим далі від північного сусіда. Треба бігти в сторону Середземного моря.

Якщо ми згадаємо досвід "Meridian Czernowitz", наприклад фестивалю у Полтаві - то це технологія зі створювання сучасного культурного обличчя міста. І технологія відповідає на єдине питання. Наприклад, що є Чернівці, Полтава чи Одеса сьогодні? До "Meridian Czernowitz" німецькомовні інтелектуали на питання чи знають вони щось про Чернівці, відповідали: "Так". І починали перераховувати Пауля Целана 1920 року народження; колишню резиденцію митрополитів Буковини і Далмації 1867 рік; Синагогу Садгору, де проживав Ружинський цадик у 1851 році - вони починають перераховувати дати, події, людей які були 100 - 200 років тому. А сьогодні? Кажуть, що нічого не знають.  Якщо запитати будь-якого шведа, чи знає він про Полтаву щось, то він розповість про Полтавську битву 1709 року.  

Ми запрошуємо вищу поетичну лігу, а поет - це ж не просто людина, яка пише вірші. Зазвичай - це журналісти, публічні інтелектуали, викладачі -  центри створення громадської думки у своїх містах і країнах. Запрошуючи поетів та поеток з мотивованих країн, ми робимо їх довічними піар-менеджерами міст. Наприклад, в Полтаві серед найвідоміших поетів та учасників також були члени Нобелівського комітету з літератури. Тобто уявляєте, який розголос, якщо брати таких учасників. Також ми запрошуємо журналістів з дуже відомих та авторитетних медіа. І про "Meridian Czernowitz" щороку пишуть найкрутіші німецькомовні медіа. Тому ці слова в Європі на слуху. Тому місто існує на культурній медійній мапі Європи. Те саме відбулося в Полтаві. Вперше за 300 років після Полтавської битви, шведські авторитетні медіа написали про Полтаву і вперше за 300 років шведські і європейські інтелектуали прочитали це слово не в контексті битви.

Одеса не має сучасного культурного обличчя. Я запитував у власників літературного дому Стамбула, співвласник якого має бабусю з Одеси, а його дружина - історикиня з Білгород-Дністровського. Тобто вони були тут. Тож коли я запитав, що для нього означає слово Одеса, то він розповів про Оперний театр, який побудований у 1810 році. Сьогодні світ незнайомий з сучасним культурним обличчям Одеси.

Лесь Подерв’янський на фестивалі Meridian Odesa, 2016 рік. Фото: Meridian Odesa, facebook

У мене є секрет і він простий, але складний одночасно - це піар через подію. Наприклад, Канни - місто, яке асоціюється з фестивалем. Якщо ми запитаємо у людей, то думаю, десь половина не відповість, що це Франція. Так само Давос, де проходить Всесвітній економічний форум. Зауважте, що і в Давосі, і в Каннах присутні перші особи. Ось у чому складність секрету. Пункт перший - створення будь-якої культової події, другий - присутність перших осіб.

Одеса намагалася створити сучасне культурне обличчя через Одеський кінофестиваль - це дуже круто. Я дуже поважаю цю культурну подію і вона дійсно існує на культурній мапі, але вона на жаль, існує на культурній мапі України. Тому що запросити на кінофестиваль перші особи зі світу кіно - майже непідйомно по грошах. 

От технологія Meridian пов'язана з тим, що ми запрошуємо перших осіб в царині поезії. Які є центрами створення громадської думки. Але поет - це підйомно по грошах.  До Одеси мають сентименти, мені здається, вісім культур: Туреччина, Болгарія, Румунія, Греція, Франція, Австрія, Грузія - останню не буду називати. Не треба нам тої культури. Треба зробити фестиваль середземноморської лірики Meridian Одеса, запросивши перші особи найвидатніших письменників з цих країн. Вони будуть мотивовані та приїдуть. Треба запросити журналістів з цих країн і зробити велике інтелектуальне дійство, після якого будуть маси статей у світових медіа. До речі, у Одеси є декілька дуже потужних міст-побратимів: Генуя, Варна, Стамбул, Хайфа, Спліт - це монстри. Одеса може раз на рік вийти на сцену перед своєю родиною і сказати: "На три дні ми тут керуємо всім Середземномор'ям, запрошуємо письменників з цих країн, всіх пригощаємо". Ось і таким чином дійсно можна побудувати сучасне культурне обличчя за реальні підйомні гроші.

"Meridian Odesa" цього року буде українським, для внутрішнього споживання, але наступні кроки мають бути обов'язково на таку структуру, яку я описав. Що робити? Бігайте за мною, просіть мене - я знаю як це зробити.

Марія Литянська