25 травня 2021 р. 17:01
Рік ремонту та найбільша студія Одеси: екскурсія з продюсеркою «Суспільного» Оленою Квашою та менеджером Назаром Максимчуком
2401
ІзбірКом продовжує подорожувати кабінетами одеських установ та організацій. Відчути, як поєднуються дві епохи - сучасність та дух найпершого телебачення в Одеській області, - нам вдалося в стінах Одеської філії Національної суспільної телерадіокомпанії України, більш знайомої нам просто як «Суспільне».
Продюсерка Олена Кваша каже, що знайшла цікаву дату: перший експериментальний ефір відбувся в 1956 році:
«Тож у нас зараз ювілейний рік. Поступово працюємо над тим, щоб філія мала свій музей. Ми продумали концепцію і рухаємося до того, щоб ця локація з’явилася».
Музей матиме інтерактивні елементи, щоб можна було не тільки доторкнутися до певних артефактів, а ще й почути та побачити.
Відцифровуються старі плівки, вже є відцифровані оригінальні записи Утьосова та Отса.
Під час розмови про видатних артистів потрапляємо в радіостудію. Олена розповідає, що оздоблення студії звукоізоляційним матеріалом було зроблено ще до її появи на «Суспільному», однак телевізійну версію студії Олена вже запускала з менеджером Назаром Максимчуком.
Для цього зробили додаткове освітлення, встановили веб-камери. Відтак, вже знайоме слухачам «Українського радіо Одеса» ток-шоу «Радіодень», що виходить по буднях, о 12:10 - з 17 березня можна бачити і в ефірі обласного телемовника.
На сьогодні «Суспільне» Одеської області має щодня близько трьох годин власного мовлення на телебаченні і радіо.
Особливість мовника - це передачі для гагаузів, молдаван та болгар - рідною мовою. Сьогодні редакція (мовлення для національних меншин) займається підготовкою програми і для інших національних спільнот, які представлені в області.
«Завдяки такому проєкту, як «Колоритна погода» (прогноз погоди від представників нацменшин), ми почули багато історій, які дійсно варті більш широкої презентації глядачам і слухачам. Мова йде про культурне різноманіття, звичаї спільнот. Тож готуємо проєкт, в якому буде можливість говорити про інші спільноти, знайомити з їх життям», - каже Олена.
Продюсерка зазначила, що докласть максимум зусиль для створення можливості для системної роботи команди у віддалених точках області, адже життя громади краще можна зрозуміти і відчути саме в громаді, тому не можна зупинятися на рівні кабінету або телефонного коментаря: «Звісно, пандемія вносить свої корективи, але там, де є безпечна можливість виїхати на зйомку - ми будемо їхати».
Ремонт йде повним ходом, відчуваються запахи будівельних матеріалів та фарби. «Завтра тут буде новий лінолеум, найближчим часом буде зроблена стеля", - каже Назар.
Робота проводиться спільними зусиллями працівників «Суспільного» та друзями філії - майстрами з будівельного технікуму, які, до речі, і підштовхнули до ідеї розповісти слухачам про технічну освіту.
«Майстри та учні стільки всього знають, це цікаві люди, професіонали, а під час зустрічі з учнями технікуму ми зрозуміли, що переважна більшість з них - прийшли за покликанням. Вразило, що хвилює доля професії, її престиж. Відчуття дотичності до справи створення, збереження та відтворення історії. Навіть певна поезія. Про це треба говорити і тим самим розвінчувати міф про те, що професійно-технічна освіта - це про трієчників», - каже Олена.
Щоб не відволікати робітників від ремонту, виходимо на рецепшн. Про комфорт подбали й тут – для зручного спілкування та очікування поставили два білосніжних дивани для гостей.
Екскурсія продовжується на вулиці. Олена з гордістю демонструє квітники, які оновили під час суботника за участю представників нацменшин. Трохи далі – галявина, де ростуть молоді фруктові деревця, також посаджені командою «Суспільного».
Олена говорить про важливість неформальних open-air зустрічей: «Суспільне» – це майданчик для дискусій, різних гострих тем. В той же час я звертаю увагу на культуру, на просвітництво – ті речі, які є основою будь-якого цивілізованого сучасного суспільства».
На галявині нас чекав не менш цікавий та, можна сказати, легендарний об’єкт – експедиційний автобус, в якому не один рік подорожувала знімальна група Одеського телебачення.
Поруч бачимо Одеський хаб Академії суспільного мовлення, який було створено два роки тому для працівників телерадіокомпанії, а також зовнішньої аудиторії — регіональних представників медіа й тих, хто цікавиться тематикою медіаграмотності.
До нас знову приєднався менеджер філії Назар Максимчук. Він розповів, що наразі на Одеському «Суспільному» «ремонтний рік»:
«Ми поставили собі за мету привести до ладу абсолютно всі приміщення та територію. Філія отримала достатній бюджет, щоб провести ці роботи. Також заплановано новий ньюзрум – місце роботи кореспондентів. Для них обладнають кухню, кімнату для монтажу».
Олена підкреслила, що ті проблеми, які наявні зараз, не виникли протягом існування «Суспільного», а накопичилися за багато років роботи телерадіокомпанії: «Є дуже багато речей, які ми робимо, не очікуючи на якісь додаткові фінанси – оскільки це переважно питання волі і власної участі».
Більше світлин можна побачити у нашій фотогалереї
Що стосується заробітної плати, то Назар повідомив, що з травня відбувається підвищення та перехід на грейдингову оплату праці. Тобто зарплата залежатиме від того, наскільки людина задіяна в роботі, наскільки вона важлива для компанії та яку відповідальність має. Перший етап грейду – підвищення заробітної плати на 1,5 – 2 тис. гривень, в жовтні буде другий етап. Це стосується всіх співробітників філії, незалежно від того, це радіо чи телебачення, технічний чи творчий співробітник.
Назар також розповів, що коли Одеська філія «Суспільного» була державною телерадіокомпанією, тут працювали 300 осіб, а зараз штат складає 80 співробітників. Також залишилося багато приміщень, які не використовуються, наприклад, для проявлення плівки. Зараз вони здаються в оренду через аукціони Prozorro з умовою, що орендар приводить до ладу приміщення, які залишаються власністю «Суспільного» після закінчення оренди.
На питання про те, як звикнути до того, що «Суспільне» вже не державне, Олена відповіла так: за цей період всі, хто мали відчути різницю - вже відчули.
«Чиновники вже не зможуть прийти та «відбарабанити» звіт про свою діяльність. Ми хочемо, щоб до нас йшли, ми запрошуємо на наші майданчики, але представники органів влади мають бути готовими, розуміти, що це не тепла ванна. Більш того, моя мрія - щоб чиновники всіх рангів в країні зрозуміли, що "звітування" за сценаріями пресслужб - це моветон».
Вже знайомим шляхом повертаємося до приміщень «Суспільного». Олена проводить до ще одних старих дверей, за якими ми бачимо зачатки - окремі артефакти, елементи майбутнього музею: два роялі, монтажні столи, металеві диски з кіноплівками.
Продюсерка з жалем розповіла про втрати дуже цікавих речей, що могли стати експонатами: «Ми зараз цим опікуємося, хочеться зберегти цю складову історії».
Найцікавіше нам залишили на кінець екскурсії – головна студія новин, найбільша до цього часу в Одесі (висота стелі сягає 11 метрів).
В цій студії залишились деякі елементи світла, до яких зараз не існує підключення, управляти ними вже немає можливості через зміну технологій. Старе освітлення вже стає елементом декору, пам’яткою тим часам.
Однак Олена запевнила, що і на цю студію чекають зміни, а які саме - поки не розголошує. «Не люблю анонси, а люблю презентації», - каже сміючись.
Зі студії ми попрямували не до дверей, а до високих крутих сходів, які підняли нас до самого серця телестудії – режисерської кімнати, вікно якої відкриває вид на величезну студію як на долоні. Вікно це створене для того, аби режисер та звукорежисер розуміли, що відбувається на майданчику, це додатковий формат контролю за процесом.
Закінчуючи нашу подорож територією «Суспільного», ми запитали Олену, як взагалі відбувається конкурс на посаду продюсера філії. Вона повідомила, що в умовах пандемії з претендентами спілкувалися окремо, онлайн, кожен з претендентів мав надати своє бачення концепції розвитку філії, розповісти про власні здобутки, відповісти на питання представників правління «Суспільного».
Що стосується пітчингу – проєктів, які виготовляються на замовлення «Суспільного», – то це повністю відкритий процес. Наразі три проєкти пройшли на Одещині, а саме «Сімейний портрет», «Їсторія», та проєкт про зникаючі села, що так і називається "Зникаючі села".
Тут завдання продюсера бути ментором, бачити всі етапи процесу і контролювати дотримання тих нормативів, технічних та змістовних вимог, які є у «Суспільного» як у замовника цього контенту.
Раніше наші кореспондети відвідали офіс керівника Регіонального відділення Фонду держмайна, світлини дивіться у фотогалереї.
Фото: ІзбірКом, Олена Кваша
