Аграрії півдня України, зокрема Одещини можуть отримати кошти від держави

Українські фермери, які втратили посіви через посуху, можуть отримати компенсацію в 4,5-5 тисяч гривень за гектар. У міністерстві економіки заявили, що думають про спосіб реалізації цієї ідеї. Більшу частину допомоги отримають фермери Одещини, адже саме  південь та схід України найбільше постраждали від посухи.

Проте підтримка аграріїв цим не обмежується. У державному бюджеті закладені кошти на різні програми для агробізнесу. Ми поспілкувалися з фермерами трьох південних регіонів — Одеської, Херсонської та Миколаївської областей, — щоб з’ясувати, чи вирішить державна підтримка їхні проблеми. Адже це й питання продовольчої безпеки країни.

Менше коштів, але більше доступності: що нового у 2020

У державному бюджеті 2019 року на підтримку агропромислового комплексу було закладено близько 5,9 мільярдів гривень загального фонду та ще близько 54 мільйонів — спеціального. Пізніше суму загального фонду зменшили до 5,1 мільярда. Проте навіть урізаний бюджет освоїли не повністю. За підсумками 2019 року аграрії отримали 4,5 мільярдів загального фонду та 34 мільйонів - спеціального.

Держава частково компенсовує вартість сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва. Проте у жовтні-листопаді 2019 року уряд не зміг знайти коштів на цю програму. Свій борг держава планує погасити цього року.

Фермери могли отримати часткову компенсацію вартості насіння, відсоткових ставок за кредитами, а також кредит чи бюджетну субсидію. За більшістю з цих програм одеські, херсонські та миколаївські фермери отримали більше, ніж в середньому по країні (детальніше в інфографіці). Водночас, компенсаціями за дорадчі послуги та фінансовою підтримкою сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів аграрії з цих регіонів не скористалися.

Окремі програми підтримки є для тих, хто займається тваринництвом, хмелярством, закладенням молодих садів, виноградників та ягідників і наглядом за ними. Частка, яку отримали південі регіони, відрізняється залежно від регіону та програми (детальніше в інфографіці).

На 2020 рік фінансування аграріїв знову зменшили. На сьогодні — це 4 мільярди гривень. Додатково ще 240 мільйонів було виділено на створення фонду часткового гарантування кредитів. Але через епідемію коронавірусу ці витрати скоротили.

У 2021 році в Україні планують розпочати запуск ринку землі. У результаті малі фермери зможуть закладати землю для отримання кредитів у банках. Але важливим стримуючим фактором для банків видавати такі кредити буде ліквідність застави. Якщо фермер збанкрутує, банк захоче швидко продати цю землю під заставою за ринковою вартістю. Якщо це 100 гектарів, наприклад, то проблем немає. Саме тому отримати кредит великим агрохолдингам буде значно легше. Але якщо це, приміром, 1 гектар посеред поля, він зацікавить лише власників чи орендарів сусідніх ділянок. У результаті ціна може бути занизька і збути таку землю банку буде важко.

Державний фонд часткового гарантування кредитів міг би вирішити цю дилему. Адже держава бере на себе частину (наприклад, 50 відсотків) ризиків банку у разі дефолту фермера.

Проте це не єдині новації. Незважаючи на зменшення загальної суми підтримки аграріїв, деякі програми розширили. Наприклад, вперше запровадили підтримку бджільництва. Зокрема, це і дотація за бджолосім’ї.

Більше аграріїв можуть отримати часткову компенсацію відсотків за кредитами. У 2019 році ця програма була доступна лише для сектору тваринництва. Водночас, збережено іншу програму надання кредитів фермерам, хоча її об’єм менший — близько 223 мільйонів було у 2019 році, а у 2020 році передбачено 67 мільйонів спеціального фонду.

Водночас, у 2020 році планують посилити підтримку продуктів з більшою доданою вартістю. Зокрема, це часткове відшкодування придбаних ліній з переробки плодів, ягід та винограду на соки, пюре та виноматеріали, а також всіх типів холодильників для зберігання продукції чи сировини. До цього держава компенсовувала лише частину вартості холодильників більше 500 тонн.

Ще одна новація - це дотація за утримання від п’яти корів молочного напряму продуктивності.

Проте фермери з трьох південних областей, з якими ми спілкуватися, — Одеської, Херсонської та Миколаївської (про них мова піде нижче) — зазначили, що цього року вони ще нічого не отримали від держави. Раніше у міністерстві економіки повідомляли, що виплати по програмах державної підтримки розпочнуться у травні.

Продовжується формування державного аграрного реєстру. У рамках пілотного проєкту до реєстру внесли відомовсті про 606 господарств. Серед них й аграрії Миколаївської та Одеської областей. Цей реєстр має виправити помилки Державного земельного кадастру щодо ділянок, а також надати онлайн доступ до програм державної підтримки.

Водночас, цього року скасували так звані "соєві правки". Вони мали діяти до 1 січня 2022 року і скасовували відшкодування ПДВ для експортерів соєвих бобів. У результаті ціна на них у 2019 році знизилась на 25 відсотків в Україні, тоді як у світі - на 14. Оскільки малі сільгоспвиробники не можуть самі сформувати експортні партії, це насамперед вдарило по них.

Проте метою цих правок було збільшити виробництво та експорт переробленої продукції замість сировини (соєвих бобів). Зокрема, це соєва олія та шрот. Додаткова підтримка дрібних виробників могла би компенсувати їхні втрати.  

Що кажуть фермери півдня

"Я скептично ставлюсь до державної допомоги. Більшість дотацій на тваринництво забирають холдинги," - зазначає Ігор Брагінець, директор приватного сільськогосподарського підприємства "Альфа-Агро", що на Херсонщині. У підприємстві займаються вирощуванням зернових культур (крім рису), бобових та олійних культур.

Цей висновок підтверджує і дослідження видання "Ліга.Бізнес," яке встановило, що протягом 2017-2019 років більшість дотацій отримали кілька окремих власників агрокомпаній. Серед них є Юрій Косюк ("Миронівський хлібопродукт"), Олег Бахматюк ("Укрпендфармінг"), Борис Колесніков ("АПК-Інвест").  

Водночас, цього року обмежили максимальну суму дотацій, які може отримати одна компанія протягом одного року. Зокрема, це 25 мільйонів гривень на підтримку  садівництва, виноградарства та хмелярства. Обмежили й суму компенсацій за кредитами 15 мільйонами у сфері тваринництва та 5 - в інших сферах сільського господарства. Минулого року зменшили до 50 мільйонів суму підтримки тваринництва.

Макимальна сума дотацій фермерських господарств була обмежена ще до цього. Але ніяких граничних показників для однієї компанії немає при визначенні часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва. А на цю програму в цьогорічному державному бюджеті передбачено 1 з 4 мільярдів.

Ці заходи мають послабити концентрацію дотацій в кількох компаніях і безумовно є позитивним кроком. Проте навіть за цих кроків державна підтримка не завжди  доступна невелеким фермерам.

"Здешевлення кредитів - це єдина програма, яка працює. Але вона багатьом недоступна і не дозволяє господарствам планувати свою діяльність. (Оскільки компенсовує частину відсотків вже після оформлення кредиту, - Ред.)  А ліміту, який виділяють на область, може всім не вистачити," - продовжує Ігор Брагінець.

Минулого року часткову компенсацію за кредитами отримало більше 1,2 тисяч фермерських господарства, із них 64 в Одеській, 63 — Миколаївській, 14 — Херсонській областях, тоді як в Україні було зареєстровано майже 47 тисяч фермерських господарств.

"Щоб отримати компенсацію на здешевлення, треба спершу отримати кредит," - зазначає Дмитро Артеменко, директор сільськогосподарського виробничого кооперативу "Вікторія," що на Одещині. У кооперативі займаються як рослинництвом, так і тваринництвом, зокрема птахівництвом.

"Я намагався взяти кредит у п’яти банках цьогоріч. У мене рахунок у "Райффайзен Банк Аваль". Через нього в рік проходить 25 мільйонів гривень. А мені дали лише овердрафт на три місяці на 800 тисяч гривень," — продовжує Дмитро.

Обидва фермери також відзначають, що вітчизняна техніка та обладання, вартість яких держава частково компенсовує, є дорожчими, ніж "вона того варта."

Водночас, Сергій Ясевін, директор сільськогосподарського ТОВ "Промінь, що на Миколаївщині, яке займається молочним скотарством та свинарством, розповів про кілька програм, якими користувався минулого року.

"Минулого року ми отримали дотацію на утримання та збільшення поголів’я худоби. Ми завжди збільшуємо поголів’я та обсяги виробленого молока. Також брали участь у відшкодуванні за вітчизняну техніку та обладнання. Проте цього року незрозуміло, чи будуть виділені кошти," — каже пан Сергій.

Якою фермери бачать державну підтримку

Пан Сергій з Миколаївщини наголошує на важливості виконання тих програм, що вже є: "Головне — це виконувати те, що написано."

Цьогорічна посуха внесла свої корективи. Про допомогу фермерам думають у міністерстві економіки, про що йшлося на початку. Тому пан Дмитро з Одещини відзначає такі пріоритети: "Ми всі взяли кредити. Держава могла би допомогти, погасивши відсотки і домовившись із банками про відтермінування виплати до кінця 2021 року. Можливо, наступний рік буде кращим. Також корисними були би податкові канікули, забезпечення насіням, дизпаливом та добривами."

Зовсім іншою бачить роль держави пан Ігор із Херсонщини. "Держава має мінімально впливати на бізнес. Проте вона має контролювати процеси. Наразі фермеру немає, де зареєструвати трактор. Також в переліку дозволеної хімії (добрив - ред.) є багато шкідливої та неякісної. На елеваторі тобі можуть сказати, що у тебе фураж, навіть якщо аналіз, який робив фермер, показав, що це продовольча пшениця. Лише конкуренція трохи рятує аграрія.

Водночас, фермерство - це не лише про забезпечення продуктами, що безумовно є важливим і для безпеки країни. Це і про розвиток сільських місцевостей, адже сільське господарство створює робочі місця. Це і про захист навколишнього середовища та боротьбу з кліматичними змінами.

Чіткі та зрозумілі правила, а також спрощення доступу до фінансування дозволять аграріям менше зусиль витрачати на бюрократію та займатись своєю справою. Самі фермери кажуть, що простору для вдосконалення багато. Вони прагнуть працювати ефективніше та підвищувати врожайність, від чого виграють всі.

Руслан Мініч, журналіст Центру спільних дій