Соня Делоне: одеська легенда світового авангарду

Жінка, яка започаткувала цілий напрямок у сучасному мистецтві. Художниця, за життя удостоєна виставки в Луврі. Мати, яка створила дизайнерський шедевр із дитячої ковдри. Муза, що надихає великих митців нового століття. Все це – про одну єдину жінку, народжену в Одесі й відому як Соня Делоне.

Соня Терк - ще до того, як стала Сонею Делоне

У дитинстві майбутню знаменитість звали Сара Штерн. І народження в Одесі не було її щасливим життєвим квитком, оскільки родина Елі і Ханни Штерн (в дівоцтві Терк) не могла забезпечити своїм дітям достойне життя.

Соня Делоне в дитинстві. ФОТО: odessa-memory.info

Батько, волинський міщанин, був випускником ремісничого училища товариства "Труд" і працював на цвяховому заводі. І якби не родинні зв’язки матері, дівчинці було б набагато важче дістатись європейського мистецького Олімпу.

Брат Ханни Терк Генріх забирає дівчинку на виховання до своєї родини в Петербург. Генріх був успішним юристом, підприємцем, меценатом. Його дружина Анна Зак – донька філософа та релігієзнавця Ізраїля Зака, племінниця банкіра Абрама Зака. На жаль, сімейна пара не мала дітей. Можливо, саме ця прикра обставина й стала виграшним лотерейним квитком для майбутньої Соні Делоне. З п’яти років дівчинка потрапляє в умови, про які навіть не могла мріяти. Три гувернантки – англійка, німкеня та француженка – займались її вихованням. Статки родини Терк дозволяли мандрувати країнами Європи, а зв’язки – відвідувати прийоми в домах шанованих родин.

Родина Терк наймає дівчинці також викладача малювання, який розгледів талант і порадив продовжити професійне навчання. Першим місцем такого навчання була Художня академія Карлсруе, однак Соня провчилась недовго. Вона швидко зрозуміла, що її бурхливій натурі буде затісно в межах класичного академічного мистецтва.

Містом, де вирувало живе мистецтво, був Париж. Однак молода дівчина на початку ХХ століття не могла вільно обирати свою долю. Час навчання пролетів швидко, потрібно було повертатись додому. Названі батьки сподівались, що племінниця підбере собі гідну пару, і мистецтво стане хобі дружини статусного чоловіка. Але у Соні були зовсім інші плани.

Майстерне вирішення делікатного питання

Щоб залишитись у Європі та уникнути незручних запитань від родичів, у 1908 році Соня одружилась фіктивно. Обранцем для такої делікатної справи став знайомий галерист Вільгельм Уде. Шлюб був вигідним обом сторонам. Соня отримувала омріяну свободу, а Вільгельм – можливість жити без осуду з боку суспільства через його нетрадиційні сексуальні вподобання.

Щоправда, тривав такий союз недовго. У галереї чоловіка Соня познайомилась з французьким художником Робером Делоне. Кажуть, що коли Робер дізнався про справжній характер шлюбу, він сказав Вільгельмові: "Якщо вона тобі непотрібна, я заберу її". Одружились закохані в 1910 році. Тоді ж народився їхній син Шарль.

Соня і Робер Делоне. ФОТО: tyzhden.ua

Сімейне життя не зупинило мистецьких пошуків Соні. Під впливом Ван Гога, Анрі Руссо, фовістів, кубістів і, звичайно, Робера Делоне художниця відходить від натуралізму в бік геометрії та абстракції. І нескінченно експериментує з кольором.

Навіть початок Першої світової не зупиняє творчих пошуків Соні. У період з 1914 до 1920 року родина живе в Іспанії та Португалії. Соня Делоне створює декорації для балету Дягілева "Клеопатра", а її чоловік особливо не заробляє своїм мистецтвом. Але матеріальна сторона не є значною проблемою. Молодим допомагає родина дядька Генріха Терка. Ситуація кардинально змінюється в 1917 році: після більшовицького перевороту розраховувати можна було тільки на себе.

Якщо мистецтво є в тобі, воно може бути повсюди

Годувальницею родини стала Соня. І допомогли в цьому їхні з чоловіком мистецькі експерименти, які отримали назву "орфізм", або "симультанізм". Робера Делоне захоплювали безмежні властивості кольору, але його абстрактні картини не продавалися. А ось Соня перенесла ідеї чоловіка не на холсти, а на побутові речі: одяг, аксесуари, предмети інтер’єру і навіть автомобілі.

За сімейною легендою, все почалося з того, що Соня зшила для свого маленького сина ковдру в стилі печворк із клаптиків кольорової тканини. Пізніше замовниками Соніних суконь, шарфів, краваток стали всі їхні друзі, згодом – друзі друзів і нарешті – найвідоміші представники тодішньої мистецької еліти Європи.

Здається, Соня знайшла свій унікальний рецепт співіснування двох творчих одиниць у подружжі. Робер створює теорію, а вона геніально втілює її в життя, що приносить не тільки успіх, але й матеріальний добробут.

У 1920 році відкриваються двері модного ательє Casa Sonia. В 1925 році художниця бере участь у міжнародній виставці декоративного мистецтва в Парижі.

Моделі в одязі Соні Делоне. ФОТО: uainfo.org

Їй підвладно все: скульптура, кераміка, акварель. Вона ілюструє книжки, створює костюми для театральних постанов і навіть займається оформленням павільйону Всесвітньої виставки в Парижі 1937 року.

Сірі хмари з’явилися з початком Другої світової війни. Чорні – після смерті коханого в 1941 році. Наступні майже сорок років свого життя художниця присвятила пропагуванню творчості свого чоловіка. При цьому вона зберегла своє обличчя як мисткині.

Прикладом реалізації художніх і дизайнерських ідей Соні була її співпраця з голландським універмагом Metz and Сo, яка почалась ще в 1920-х. Соня ретельно опрацьовувала кожен принт тканини, створюючи по кілька варіантів кольорової гами. Всі створені ескізи збирались у спеціальну книгу. Всього Metz реалізував близько 200 моделей одягу з дизайнерськими принтами Соні Делоне. При цьому самих ескізів було в десятки разів більше. За своє життя Соня створила гаму з 400 кольорів, яким дала власні назви.

Зразки тканин з принтами Соні Делоне для Metz & Co. ФОТО: yourforest.ua 

У 1975 році художниця була нагороджена Орденом почесного легіону. Найбільше зібрання її робіт (117) зберігається в Луврі, де в 1964 році пройшла ретроспективна виставка мисткині.

Одеська родина Соні Делоне

У своїй автобіографії художниця присвятила всього сім сторінок родині й дитинству. Ймовірно, ці спогади завдавали болю навіть у зрілому віці.

То як жила родина Соні Делоне? Мати й батько з молодшим братом Соломоном залишились жити в Одесі. Соломон (Семен) не отримав належної освіти й заробляв фізичним трудом. Під час Першої світової війни він потрапив на фронт і став Георгіївським кавалером. Після фронту приєднався до партії есерів, за що й був заарештований більшовиками й отримав 17 років ув’язнення в таборах, де й помер у 1937 році.

Ще один брат Соні, Зейлик (1888-1893), помер у дитинстві від скарлатини.

Мати Ханна Штерн (Терк) жила в Одесі за адресою вул. Пастера, 8 і померла приблизно у 1930-х роках у злиднях. Соня отримувала листи від неї (останній датується 1931 роком) та інших родичів, доки це було можливо. Деякий час з-за кордону можна було висилати гроші й продукти, але потім цю практику було заборонено.

Батько Еля Штерн кілька десятків років працював інженером на заводі білої жесті в Одесі й навіть останні роки керував підприємством. Помер він у 1919 році від туберкульозу.

В одному будинку з батьками на вулиці Пастера, 8 також проживав дядько Соні по лінії матері Марк Товієвіч Терк – власник контори з продажу сільгоспобладнання. Його донька Тетяна листувалась із Сонею і допомагала її матері в останні роки життя.

"Кожен робить своє життя сам"?

Ми не знаємо, як би склалося життя Сари Штерн, якщо б вона залишилась із рідними батьками в Одесі. Можливо, вона все ж таки потрапила б до Парижу ціною великих зусиль. Або не пережила б голоду 1920-х чи великого терору 1930-х. Або пережила б ціною творчого мовчання чи угоди з власною совістю. Сьогодні ми знаємо тільки одну Соню Делоне. Ту,  яку створила сама Соня Делоне.

Соня Делоне у своїй студії. ФОТО: uainfo.org

Під час інтерв’ю в 1975 році художницю спитали, чи було звичайним явищем для дівчат у Російській імперії початку ХХ століття ставати художницями й самостійно їхати до Парижу. Соня на це відповіла: "Кожен робить своє життя сам".

Віолетта Дідук