Як найбільший театр Херсонщини відстоює історичну справедливість та протистоїть ворожій пропаганді

Нині український театр став осередком не лише культури, а й потужного спротиву, боротьби за українську ідентичність та історичну справедливість. Яскравим прикладом є Херсонський обласний музично-драматичний театр ім. Миколи Куліша. Його колектив пережив окупацію, сміливо чинив опір ворогу на головній площі та вулицях Херсона й сьогодні продовжує відстоювати своє на сцені і поза її межами. Зокрема, за підтримки Українського культурного фонду в театрі відкрили музей "Театральний Херсон: від витоків до сьогодення". Проєкт створено з метою збереження пам’яті про театральне життя міста, популяризації культурної спадщини, осмислення ролі театру в історії Херсона та дослідження реальних фактів, замість того, що десятками років нав’язувалось радянською ідеологією. Детальніше читайте далі в матеріалі Інтенту.                                    

 Можливість, яку шукали давно

Ідея щодо створення музею у колективу Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. Миколи Куліша виникла задовго до повномасштабного вторгнення. Зокрема, навіть працювали над створенням книги про історію театру. Необхідні матеріали та напрацювання було зібрано й передано в роботу до місцевої типографії. Проте друком вона не вийшла через низку обставин.

"Так склалось, що приміщення типографії спочатку постраждало внаслідок пожежі, потім там побували окупанти, а після деокупації Херсона воно неодноразово зазнавало пошкоджень через ворожі обстріли. Тому книгу випустити не вдалось. Попри це ми оптимістично вірили, що колись це зробимо. Більше того, створимо простір, в якому перед кожним гостем оживатиме справжня історія театрального життя нашого міста. І на щастя це вдалося", – розповідає генеральний директор – художній керівник Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру імені Миколи Куліша, народний артист України Олександр Книга.  

В умовах прифронтового міста створити щось подібне досить складно фізично, фінансово і безпеково, проте колектив театру продовжував шукати можливостей. Тож коли почули про грантову конкурсну програму "Культура. Регіони" від Українського культурного фонду, одразу ж долучилися до участі.

"Завдяки злагодженій роботі та підтримці вірних друзів театру все склалося. Нам вдалось отримати ту саму можливість, яку шукали давно, а втіливши задум, показати справжню історію театру, аби вона жила в нашій пам’яті, а не лежала на запилених полицях архівів. Потрібно, аби всі пам’ятали, що в українському Херсоні була ціла плеяда обдарованих акторів, режисерів, постановників, драматургів, сценаристів, які творили і захоплювали", – зазначає Олександр Книга.

Збирали по крихтам

Над проєктом працювали майже три місяці. Велика творча група театру провела глибоку дослідницьку роботу: підіймали наявні архіви, збирали спогади, фото, старі афіші та театральні реліквії. Так вдалось не лише отримати цінні матеріали, а й відкрити раніше невідомі сторінки історії театру. 

"Роботи було багато. Після окупації все буквально збирали по крихтам. Тому ми безмежно вдячні кожному, хто відгукнувся. Люди люб’язно надавали фото, листівки, записували спогади своїх рідних, які так чи інакше були дотичні до життя театру. Тісно співпрацювали і з місцевими музеями. Завдяки цьому дізналися багато цікавих фактів, зокрема про особистостей, які колись сяяли на нашій сцені. Це і Бегма Володимир Володимирович, і Горбенко Олександр Петрович, і багато інших, про кого ми зобов’язані роповісти молодому поколінню", – говорить керівник театру.

ФОТО:  театр ім. Миколи Куліша

Чимало речей для колекції майбутнього музею було зібрано ще напередодні війни, та після окупації міста вони зникли. В театрі припускають, що їх було знищено, вивезено або ж просто викрадено, що цілком характерно для росіян. Так, до сих пір невідома  доля афіші до вистави "Русские люди". 

"Ще давно один з наших глядачів передав до архіву театру афішу 1943 року, надруковану на листі старих шпалерів. Вистава називалась "Русские люди", тому можливо саме ці "люді" її і забрали. Але згадуючи цю афішу та досліджуючи інші, ми помітили, що раніше переважна їх більшість писалися російською мовою, але у період 60-х років минулого століття вони рясніли і солов’їною мовою. Навіть гастрольні. Тобто був сплеск, коли попри репресії та заборони наша мова жила в культурному просторі, хоча й під пильним наглядом радянської влади. Та коли знову почало переважати імперське, спостерігалась нова хвиля зросійщення", – пояснює Олександр Андрійович. 

Крім цього, творча група змогла з’ясувати ще багато важливих історичних фактів, виправити неточності щодо дат та спростувати деякі твердження, які роками змушували нас думати хибно. 

ФОТО:  театр ім. Миколи Куліша

Повертати своє

Одним з обов’язкових етапів роботи стала перевірка наявного об’єму інформації на історичну достовірність. Адже в різні періоди нашої історії радянська ідеологія ставала фактором, який успішно викривляв дійсність та писав історію українців на свій лад. Театри ж радянська влада часто використовувала для того, аби відволікти народ від своїх злочинів та створити ілюзію, начебто все добре. Навіть дати їх заснування прописувалися в офіційних документах згідно наказам влади, замість реальних. Тож творча група театру дослідила й це питання, аби встановити історичну справедливість та розказати гостям і містянам коли ж насправді зародилось театральне життя на Херсонщині.

Олександр Андрійович розповідає: "На цю тему ми неодноразово говорили ще до повномасштабного вторгнення. Офіційною датою заснування нашого театру вважають 6 листопада 1936 року – тоді відбулася прем’єра вистави "Переможці смерті" за п’єсою В. Власова і відкрився Херсонський міський український драматичний театр. Але історія театрального життя області має набагато глибші корені, а ніж та, що пропонує радянська версія. Воно зародилося ще у 1830-х роках, коли відбулися перші вистави акторів-аматорів у приміщенні, яке належало херсонській інтелігенції. Ці люди не носили російських прізвищ, а Херсон тоді був суто європейським містом".

Не менш важливе питання, яке радянська влада трактувала на свою користь – доля відомого українського драматурга, Миколи Гуровича Куліша, ім’ям якого названо херсонський театр. Його було звинувачено в проявах націоналізму лише за те, що хотів бути українцем на власній землі та писати про важливе для свого суспільства. Це руйнувало завісу, яку радянська влада вибудовувала для тотального контролю народів. Саме тому Миколу Гуровича було розстріляно. І навіть з плином часу його ім’я залишається ворожим для росіян. 

"Коли ми зайшли до театру після деокупації, а ні інформації на пам’ятній дошці, а ні барельєфу Миколи Гуровича не було. Виявилось, що дошку знищили, барельєф закрили звичайним вінком квітів, але це не здивувало. Коли мене допитували  російські спецслужби, одним з їх питань було саме: "Чому ваш театр носить ім’я Куліша?". Я пояснив, що це наш земляк, відомий драматург, який зробив великий внесок у розвиток театральної сфери й культури  нашого краю. В них, на жаль, інакше розуміння було... Тільки вдумайтесь, якби його не розстріляли, скільки б він ще написав чудових п’єс… Його закордонні критики і досі називають українським Шекспіром. Це багато вартує. Тому наше завдання повертати до свідомості наших громадян своє, популяризувати наших митців, нашу культуру, нагадувати про прізвища людей, які її формували. І не давати жодного шансу на її забуття”, — зазначає Олександр Книга.

ФОТО:  театр ім. Миколи Куліша

Це не просто кімнатка

Зібраний та опрацьований об’єм матеріалів дозволив творчій групі проєкту створити наповнену та різноманітну експозицію з 13 тематичних частин. Всі вони дозволяють гостям та відвідувачам театру не лише ознайомитися зі сторінками його історії, а й зазирнути за лаштунки театрального життя зі всією його специфікою та унікальністю. 

"Наш музей, – це не просто кімнатка, яка зазвичай в театрах зберігає артефакти, пов’язані з їх життям. Це і є сам театр. Починаючи з парадної частини будівлі гості вже мають можливість ознайомитися з досягненнями театру, історичними здобутками, відчути той лакмус певний, адже бачать як же створюється вистава. В цьому допомагають представлені унікальні витвори художників-постановників, макети до вистав, ескізи костюмів, афіші і не тільки. А потім все перетікає у службову історію театру, портрети відомих особистостей-працівників театру, наших захисників і ще багато цікавого та важливого", – говорить Олександр Книга.

ФОТО:  театр ім. Миколи Куліша

Усіх, хто бажає ознайомитися з експозицією музею, працівники театру радо зустрічають та допомагають у цьому. Зокрема, під час таких візитів, можна почути і багато історій про талановитих херсонців, які мали унікальні акторські здібності та майстерність.

Олександр Андрійович зазначає: "Коли глядач потрапляє в наші шелтери, ми намагаємось за можливості  провести нашими коридорами, показати славну театральну історію Херсона та повернути до витоків театру. З гордістю ми розповідаємо нашій театральній молоді й гостям про Литвиненка Леоніда Андрійовича – народного артиста УРСР. Це унікальна людина та геніальний актор. Я щасливий, що бачив вистави за його участі. Коли він  виходив на сцену, в залах панувала потужна енергетика, яка втискала тебе в крісло й доводила до мурах. Він мав тільки три класи освіти, й взагалі не мав професійної, пройшов Другу світову війну від Херсону до Берліна й назад, і попри радянські закони підкорив владу своїм талантом, отримавши звання народного артиста. В нашому музеї відтепер можна дізнатися ще про багатьох талановитих особистостей, які залишили відчутний слід в історії Херсона та театру".

Театр для херсонців – символ надії 

Незважаючи на те, що грант на створення музею використано, творча група проєкту продовжує роботу, адже має ще багато ідей та планів. Оскільки безпекова ситуація в Херсоні ускладнює роботу та не завжди дозволяє приймати гостей, у театрі працюють над створенням онлайн-формату, який дозволить здійснювати віртуальні екскурсії. Крім цього, в перспективі створення меморіальних кімнат. 

"В гримерках нашого театру колись готувались до вистав відомі актори, а нині там молодь. Потрібно, щоб вона знала хто на цих стільцях сидів до них та дивився в те ж саме дзеркало, гримуючись для виступу. Багато відомих кіноакторів, народних артистів починали саме на нашій херсонській сцені. До прикладу талановитий Віктор Жданов, або ж співачка зі світовим ім’ям – Оксана Петрусенко. Прикладів багато, і молодь має розуміти, що перспективи величезні. Тому ми цю історію продовжуємо і будемо вдячні всім, хто нам в цьому допоможе цінними матеріалами з особистих архівів, інформацією, тощо. Ми із задоволенням та вдячністю будемо все приймати", – зазначає Олександр Книга. 

ФОТО:  театр ім. Миколи Куліша

Також, велика мрія колективу театру – повернутися до лісової сцени на тимчасово окупованому лівобережжі Херсонщини та знову зіграти там улюблені вистави. Аби вона якнайшвидше стала реальністю та настав довгоочікуваний мир, театр веде  власну боротьбу, в якій головною зброєю є мистецтво. Так під час гастролей херсонський театр розповідає українському та закордонному глядачеві про реалії російської окупації, про війну, про те як ворог намагається знищити нашу націю, культуру та країну в цілому.

Генеральний директор та художній керівник театру Олександр Андрійович Книга наголошує: "Свідомий світ нас підтримує та розуміє, і це додає сил. Тому ми не будемо зупинятися на досягнутому, а обов’язково продовжимо розповідати нашим глядачам правду, досліджувати театральну історію області та міста й звіно писати нову історію – справжню, щиру та красиву. Херсонський театр сьогодні – символ надії на те, що хороші часи ще попереду. Якщо театр є і працює, ми тримаємось. Для людей, які в місті ми справді підтримка, як і вони для нас. Тож будемо робити все можливе, що в наших силах для  того, щоб відчувати себе господарями на нашій землі".  

ФОТО:  театр ім. Миколи Куліша

Ганна Компаніченко