Як Одеський художній музей 125-річчя відзначав

Одеський національний художній музей цього року 6 листопада відзначив своє 125-річчя влаштувавши для усіх охочих день відкритих дверей з екскурсіями в грот та виставками картин зокрема Людмили Ястреб.

Інтент своєю чергою не зміг залишитись осторонь й організував з місця події прямий етер.  Інтерв'юєрка Інтента Марія Литянська та голова комунікаційного відділу музею Валерія Шевченко дві години поспіль спілкувалися зі співробітниками та гостями музею. 

Як зазначила Валерія Шевченко вхід на екскурсії та виставки відвідачі могли оплатити зробивши внесок на збір архітектора та співробітника музею Андрія Повзюка, який наразі служить у Збройних Силах та збирає на автівку для свого підрозділу.

 Музей це місце сили

Як вважає виконувачка обов'язків директорки музею Катерина Кулай під час війни музей має працювати для того, аби люди могли відволіктися від обстрілів та страху.

Катерина Кулай. Фото: Наталя Довбиш, Інтент

"Ми говоримо про музей як центр тяжіння й для нас мета зробити музей корисним для всіх. На жаль ми переживаємо такі часи коли кожен переживає власну травму й ми наразі дуже чутливі до різних процесів і подій. І ми бачимо певну користь у зустрічі з мистецтвом і лікуванні мистецтвом. Я особисто вважаю і чула від інших, що музей і наші проєкти, і взагалі робота музеїв в Україні це місце сили, місце надхнення, місце рефлексії", зазначила Катерина Кулай.

Життя в музеї вирує й зараз там працюють 10 виставок й музейна команда, яка не працює з відвідувачами змушена працювати у бібліотеці музею, а не у своїх приміщеннях, що найбільше постраждали від торішнього обстрілу. 

Дуже хочеться бути серед людей

Валерія Наседкіна. Фото: Наталя Довбиш, Інтент 

"Дуже хочеться бути серед людей і докладати зусиль, розум та знання до продовження художнього процесу. Аби ми не закисали тут у своїх обставинах, а працювали і я сприймаю музей як такий дитячий майданчик, де ми куратори виставок можемо граючись мати доступ до колекцій художників, цих стін. Це можливість робити те, що подобається й мати аудиторію з якою можна працювати", - співробітниця музею Валерія Наседкіна.

Музей став майданчиком де молоді митці можуть показати себе

На думку відвідувача музею Євгена, на сьогодні Одеський художній музей трохи переформатував свою діяльність й тепер це не просто місце де зберігають витвори мистецтва, а й майданчик де сучасні молоді митці можуть показати себе й це робить його більш привабливим для молоді.

"Я став частіше відвідувати музей останні пів року й можу сказати що музей живе й тут з'являються нові імена. Якщо раніше молодь виставлялася у своїх майстернях, квартирах чи студіях, то тепер це можна робити в Одеському художньому музеї й ці люди тепер тут знаходяться приваблюють друзів. Коли ти можеш прийти й сам митець, або куратори виставки спілкуються з відвідувачами створює такий рух, що ти йдеш не в музей не для того, аби ходити з рівною спиною та розумним обличчям, а щоб мати змогу спитати та розвиватись у розумінні мистецтва", - зазначив відвідувач музею.

 Музей переживає ажіотаж в студентів-художників

Наразі одеський художній музей набув популярності в студентів художників, хоча так було не завжди. Як розповів викладач Одеського художнього коледжу імені Грекова Микола Лукін був період коли деякі абітурієнти коледжу навіть не знали, що в Одесі є такий музей.

Микола Лукін. Фото: Наталя Довбиш, Інтент

"Коли ми навчалися для нас цей музей був як ковток кисню ходити по кілька разів на тиждень до музею, а потім був відрізок, коли студентів було дуже складно затягнути до музею - їм було не цікаво. Я навіть коли починав знайомитися з першокурсниками питав які вони знають музеї в Одесі й знаходилися такі, що не знали про Одеський художній музей й це майбутні художники. А зараз останні роки я бачу якийсь ажіотаж серед студентів. І перші курси приходять їм цікаво й це тому, що вони можуть побачити різне мистецтво й сучасне й класичне. Я взагалі вважаю, що половина нашого освітнього процесу має відбуватися в музеї", - зазначив митець. 

Зараз в музеї йде процес оцифрування фондів й це також робить його більш доступним та популярним.

    На думку митця Одесі не вистачає масштабного центру української культури й займатися розвитком такого простору слід було після розвалу срср, а також треба було розвивати великий музей сучасного мистецтва. 

Здивування музейної берегині

Виставка Людмили Ястреб, що зараз проходить в музеї змусила згадати дитинство одній з берегинь, так в музеї називають співробітниць, що наглядають у залах.

Люда Ястреб "Привоз".

"Ми постійно серед мистецтва й нас не дуже легко чимось здивувати, але сьогодні я побачила картину Люди Ястреб "Привоз" й згадала дитинство. На картині зображений намет на кшталт циркового, але коли я була мала там були не вистави, а вистава мотоцикліста. Ззовні той шатер був яскравим, а з середини як велика чаша й в ній мотоцикліст, мабуть, високої майстерності, спіраллю підіймався під купол. А ми - глядачі стояли затамувавши подих внизу переймаючись за нього й коли він різко починав спускатись ми всі аж зітхали. Й коли я побачила цю картину, я ніби все це пережила знов", - зазначила вона.

Співробітники музею сподіваються, що мине війна й музей повернеться до життя повною мірою.

"Ми пережили коронавірус, але було не так страшно, як початок війни. Всі були налякані. Але ми сподіваємося, що ми повернемося до повноцінного життя. Й мене дуже тішить молодь. Вони такі енергійній й креативні, постійно організовують якісь виставки тимчасові, щось роблять", - зазначає берегиня.  

Перший день вторгнення музейники не мали нічого аби евакуювати експонати

Директорка громадської організації Museum for Change Дарія Д'якова розповіла, яка у перші дні повномасштабного вторгнення музейники були розгублені, адже в них не було ані ящиків, ані чого аби запакувати експонати для збереження чи евакуації.

Дарія Д'якова. Фото: Наталя Довбиш, Інтент

"Коли почалося вторгнення ми побачили, що культурні інституції й не тільки в Одесі, а й в Україні в цілому не мають достатнього фінансування аби просто придбати пакувальні матеріали. Тобто перші дні вторгнення музейники розгублені - в них немає ні ящиків, нічого. Перші місяці ми їздили в "Епіцентр" шукали ту фанеру ОСБ-плити, а це все розтягали. Потім почалися блекаути... Тобто усі ці виклики вони постійно виникають і під час війни їх навіть побільшало", - зазначила Дарія Д'якова. 

Як зазначила волонтерка напередодні торішнього ракетного удару, від якого постраждав музей, вони мали алгоритм дій на такі випадки.

"Коли тоді сталося оте влучання ми почули вибух на вулиці й з чоловіком поїхали на місце і ніколи так не робіть, ми увійшли туди без касок без ніякого захисту. Добре що в мене було посвідчення й мене пустили, так не варто робити, але ми були на адреналіні й одразу почали фіксувати усі пошкодження, фільмували усе робили світлини й лише коли трохи зрозуміли що все більш менш нормально трохи заспокоїлися", - згадала волонтерка. 

Вона також зазначила, що відкриття музею вже через місяць після події дуже надихнуло одеситів.

Кирило Бойко