Комісія з журналістської етики розгляне скаргу одеситки на розпалювання міжетнічної ворожнечі в сюжеті телеканалу

Станом на кінець серпня, Комісія проаналізувала понад 50 скарг, та обрала до розгляду на першому етапі для підготовки рішень чотири з них.

Як повідомили на сторінці комісії у Facebook, серед них скарга Ромського Правозахисного Центру та журналістки Євгенії Генової до телеканалу «НТН» на якому демонструвався сюжет «Табір не йде. Правда життя». 

Зокрема, ромський Правозахисний Центр просить Комісію з журналістської етики звернути пильну увагу на цей сюжет, оскільки вбачає у ньому розпалювання міжетнічної ворожнечі, дискримінацію за національною ознакою та грубі порушення статті 15 Кодексу етики українського журналіста, відповідно до якої ніхто не може бути дискримінований через свою стать, мову, расу, релігію, національне, регіональне чи соціальне походження або політичні уподобання.

«Серед іншого, у цьому сюжеті надали слово «гіпнотерапевту», який розповідав, хто може стати «жертвою циганки», як «гадають цигани» та що «цигани люблять людей у нестандартному одязі». Крім того, у програмі присутні десятки сцен насилля над ромами, які подані як цілком нормальна поведінка та можуть викликати у глядачів думку, що саме так і треба вчиняти. При цьому у програмі відсутній баланс сторін, адже до коментарів не залучені правозахисники, які займаються захистом прав національних меншин в Україні. Я вбачаю в цьому порушення щонайменше двох статей Кодексу етики українського журналіста - 10 та 15, відповідно до яких, по-перше, точки зору опонентів, зокрема тих, хто став об’єктом журналістської критики, мають бути представлені збалансовано, а, по-друге, ніхто не може бути дискримінований через свою стать, мову, расу, релігію, національне, регіональне чи соціальне походження або політичні уподобання», - пояснила у своїй скарзі Євгенія Генова.

ВІДЕО: Свідок НТН

Комісія з журналістської етики — всеукраїнська громадська організація, створена 16 вересня 2001 року під час установчих зборів журналістської ініціативи «Журналісти — за чисті вибори».

Є корпоративним інститутом громадянського суспільства, що розглядає конфліктні ситуації етичного і професійного характеру, які виникають в журналістському середовищі між журналістами та громадськістю у зв'язку з виконанням журналістами свого професійного обов'язку. Діяльність та склад Комісії з журналістської етики неодноразово піддавалися критиці.

Розглядає конфліктні ситуації етичного характеру як за зверненням журналістів, так і за зверненням інших фізичних та юридичних осіб, зацікавлених у етичній оцінці професійної діяльності конкретного журналіста, головного редактора, засновника чи власника ЗМІ або державного органу, що має компетенцію у галузі масової інформації.

Комісія з журналістської етики виносить свої рішення спираючись на норми законодавства України, статтю 19 Декларації прав людини, статтю 10 Європейської Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ст.34 Конституції України тощо; застосовуючи до конкретних ситуацій згаданий вище Етичний кодекс українського журналіста.

Нагадаємо, Верховний суд України скасував рішення попередніх інстанцій про те, що постраждалим від погромів в Лощинівка ромам повинні виплатити гроші за моральну шкоду, і направив справу на новий розгляд.

В квітні 2019 року П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалив стягнути з Лощинівського сільської ради та Головного управління Національної поліції в Одеській області моральну шкоду для постраждалих від погромів у селі ромів.

Кожен позивач повинен був отримати по 10 тисяч гривень. Крім того, суд визнав протиправним бездіяльність поліції під час погромів, а також залишив в силі рішення суду першої інстанції, який визнав протиправним тільки бездіяльність голови сільради.

В ніч з 27 на 28 серпня 2016 в селі Лощинівка Ізмаїльського району Одеської області місцеві жителі, обурені вбивством дівчинки, влаштували погроми житла ромів. Представники поліції ніяк не перешкоджали діям погромників, а сільський голова Віктор Паскалов на зборах громади села заявив, що «представники циганської національності скоюють злочини в селі» і тому «їх необхідно виселити». Після цього голова разом з селянами написали так зване «Рішення № 1 сходу громадян жителів села Лощинівка», в якому вимагали депортувати ромів.и