Удар по культурній спадщині: директор Миколаївського театру розповів, як живуть актори зараз

У вересні 2022 року черговим цивільним об’єктом міста Миколаєва, куди поцілила армія рф, став Миколаївський драматичний театр. Про наслідки ракетного удару та життя театру під ворожими обстрілами розповів директор та художній керівник установи Артем Свистун.

Це одна з історій, яку записали документатори Одеської обласної організації ВГО «Комітет виборців України», які спільно з партнерами збирають свідчення воєнних злочинів рф в рамках глобальної ініціативи «Трибунал для путіна».

Зазначимо, що 24 лютого театр мав назву Миколаївський академічний художній драматичний російський театр, але під час російської агресії рішенням обласної ради назву було змінено. 

Двадцять другого лютого ми готували виставу до Дня рідної мови, і вже тоді було напружено. А коли пролунали перші вибухи, тоді вже зрозуміли, що почалась повномасштабна війна. В театрі ми скасували всі заходи. Перші два тижні ми ночували в театрі, аби зберегти будівлю та допомогти тим акторам, які пішли воювати. Почали волонтерити, аби так підтримати. Шили бафи, балаклави, дощовики, прапори, - розповідає директор.

Він додає, що згодом актори почали знову гастролювати. Робили творчі програми, аби підтримати і містян, і ВПО. Частково співробітниць з дітьми відправили до Болгарії, в Габрово, де їх прийняв Габровський театр, і досі вони там та продовжують роботу.

У Миколаєві ми продовжили виїзні проєкти, а результатом нашої творчої діяльності стало те, що на День незалежності України ми відкрили, завдяки гранту, сцену в укритті. Це унікальна локація. В прифронтовому Миколаєві творче життя не зупинялось, і продовжуються творчі виступи та концертні програми філармонії, кінопокази… Театр живе, створює проєкти та продовжує роботу. Ми розуміли, що країна-агресор знищує заклади культури, освіти,- коментує Артем Свистун.

За інформацією експертки Одеського КВУ, адвокатки Юлії Лісової, у Женевських конвенціях, які регулюють правила поводження у воєнних конфліктах, є пряма заборона атакувати цивільні об’єкти, а також пам’ятки архітектури, чим в даному випадку і є театр.

Вона пояснює, що даний акт з боку армії рф є грубим порушенням правил ведення війни і відповідно міжнародним воєнним злочином. Цей злочин може відповідно до Римського статуту бути підсудним Міжнародному кримінальному суду. Відповідальність за воєнні злочини передбачена також і на національному рівні - статтею 438 Кримінального кодексу України.

Юлія стверджує, що цей випадок може бути предметом розгляду і українських судів.

Публікація підготовлена Одеською обласною організацією ВГО «Комітет виборців України» спільно з ГО «Миколаївський дослідницько-аналітичний центр» у межах реалізації глобальної ініціативи «Трибунал для путіна».

Тетяна Каптур