Меню
Соціальні мережі
розділи
01 липня 2026, 18:02
Опитування: молодь Одеси залишається під впливом імперських міфів
This article is also available in English125
ФОТОКОЛАЖ: suspilne.media
Деколонізація Одеси залишається не лише політичним чи культурним питанням, а й глибокою світоглядною дискусією. Нове дослідження показало, що значна частина молодих містян продовжує сприймати російські імперські наративи як беззаперечну історичну правду, навіть не усвідомлюючи їхнього походження.
Про це повідомив Інтент з посиланням на дослідження ГО "Історія. Культура. Демократія", проведеного в межах проєкту "Одеса долає російський імперський міф" (ODREAM).
Його метою стало вивчення того, як молоді одесити, які негативно ставляться до деколонізації міського простору, сприймають історію міста, його символи та російські імперські наративи.
Дослідження проводили у форматі чотирьох двогодинних фокус-груп. Участь у них взяли чоловіки та жінки віком від 18 до 30 років, які постійно проживають в Одесі понад п'ять років. Багато респондентів негативно ставляться до перейменування вулиць, демонтажу імперських пам'ятників і, зокрема, виступають проти перенесення пам'ятника Пушкіну.
Як зазначають дослідники, практично всі аргументи противників деколонізації ґрунтуються на російських імперських наративах, які десятиліттями формувалися через систему освіти, культурну політику, пам'ятники, державні свята та публічний простір міста.
У звіті йдеться, що для багатьох молодих одеситів імперські символи стали частиною особистої ідентичності. Саме тому перейменування вулиць або перенесення пам'ятників вони часто сприймають не як історичне переосмислення, а як посягання на власне минуле та звичний спосіб життя.
Автори дослідження також звернули увагу на те, що багато респондентів бачать Одесу як своєрідний "музей", який не повинен змінюватися. На їхню думку, місто асоціюється насамперед з образом "старої Одеси", сформованим у російській імперській та радянській традиції, тоді як сучасний український контекст залишається для них маловідомим або другорядним.
Окремий блок дослідження стосувався мовного питання та літературної спадщини міста. Більшість учасників були переконані, що одеська література є винятково російськомовною. Вони називали лише найвідоміші постаті, зокрема Пушкіна, Ільфа і Петрова, водночас майже не знали про українських письменників, життя й творчість яких пов'язані з Одесою.
На думку дослідників, така картина свідчить про тривале домінування імперського погляду на культурну історію міста. Вони вважають, що ще зі школи багато молодих людей засвоїли певний набір історичних уявлень, який надалі практично не переглядався.
Особливу увагу у звіті приділено постаті Олександра Пушкіна. Дослідники дійшли висновку, що позитивне ставлення до нього базується переважно на емоційній прихильності, сформованій у дитинстві. Для більшості респондентів поет асоціюється із символом свободи творчості та Одеси, тоді як його роль у поширенні імперських наративів практично не осмислюється.
Водночас образ Пушкіна як "революціонера" автори дослідження називають результатом радянської та російської освітньої традиції, де акцент робився на його конфліктах із царською владою, а не на підтримці імперської експансії росії.
Не менш показовими виявилися результати щодо Ісаака Бабеля. Попри те, що письменник є однією з ключових постатей міфу про "єврейську Одесу", більшість молодих учасників або майже нічого про нього не знали, або не могли пояснити його значення для історії міста.
Дослідники наголошують, що імперські історичні міфи продовжували активно відтворюватися навіть після здобуття Україною незалежності. Як приклади вони наводять святкування 2 вересня як дня заснування Одеси, відновлення пам'ятника Катерині II, значну кількість російських імперських пам'ятників у міському просторі, а також викладання історії міста через російську імперську версію походження Одеси.
Саме тому для частини молоді російський імперський міф став своєрідним "базовим налаштуванням", а переосмислення історії почалося лише після російської агресії 2014 року та повномасштабного вторгнення.
Також Одеська міська рада вирішила провести соціологічне дослідження серед молоді та інших груп населення, щоб визначити рівень мовно-культурної ідентифікації. На це виділили 30 тисяч гривень з міського бюджету в межах програми розвитку української мови на 2024-2025 роки.
