Досвід прийомної сім’ї та шлях до прийняття дитини в родину ^{Реклама}

ФОТОКОЛАЖ: Інтент

У селі Вікторівка, що на Одещині, живе велика прийомна родина Калити. Тут у просторому домі разом із мамою-вихователькою Зоєю Павлівною мешкають семеро дівчат віком від 9 до 16 років, які залишились без батьківського піклування.

Така велика родина з'явилася не одразу. Кілька років тому Зоя Павлівна створила прийомну сім'ю. Цікаво, що прийняти дітей у родину запропонували старші сини Зої Павлівни. Тепер дім став для них справжнім центром тяжіння: сім'я часто зустрічається в повному складі, коли старші діти приїздять на свята.

Перед тим, як створити прийомну сім'ю, Зоя Павлівна пройшла обов'язкове навчання. Тож була готова до багатьох ситуацій, які можуть виникнути під час виховання дітей. На заняттях кандидатам розповідали, як допомогти дітям швидше адаптуватися в новій сім'ї, як реагувати на труднощі поведінки і захисні реакції дітей, як вибудовувати довіру в сім'ї і довіру дітей до світу. Зрештою, як батькам самим залишатись в ресурсі.

Минулого року пані Зоя ухвалила рішення про розширення родини: жінка відчувала в собі ресурс піклуватися про ще кількох дітей. Так прийомна родина стала великою. Офіційною мовою такі сім'ї називають дитячим будинком сімейного типу, або ДБСТ.

Однією з найтепліших традицій родини стало приготування спільних вечерь. Як каже сама Зоя Павлівна: "Діти часто допомагають готувати, порядки наводити, але загалом кожен своїм займається". 9-річна Діана вже активно переймає кулінарний досвід: "Я запам'ятовую, що готує мама, що туди треба додавати". Такі спільні заняття допомагають дітям набувати побутових навичок, які знадобляться в подальшому самостійному житті.

Зоя Павлівна приділяє увагу кожній деталі побуту: у дівчат є власні окремі ліжка, зручні місця для навчання та зони для відпочинку. Мати активно співпрацює з учителями, відвідує батьківські збори та допомагає дітям розвивати таланти. Але найголовніше — тепер у кожної з дівчат є сім’я і надійний дорослий поруч, до кого можна звернутися в будь-якій ситуації.

Як прийняти дитину в родину?

Історія Зої Калити — це лише один із прикладів того, як забезпечити дітям без батьківської турботи сімейне оточення та тепло:

Усиновлення: прийняття дитини в родину назавжди на правах біологічної. Усиновлювачі стають батьками з усіма правами та відповідальністю, а дитина більше не має статусу дитини-сироти. На дитину призначається допомога як при народженні.
Опіка та піклування: цю форму найчастіше обирають родичі дитини. Опіка діє до 14 років, піклування — із 14 до 18. Дитина зберігає свій статус і отримує щомісячну допомогу від держави, має пільги.
Прийомна сім'я: родина або людина не в шлюбі приймає на виховання від 1 до 4 дітей. Один із батьків отримує грошове забезпечення і нарахування стажу, а діти — щомісячні виплати і пільги. Сім’ї надається постійний соціальний супровід.
Дитячий будинок сімейного типу (ДБСТ): велика прийомна родина, де виховують 5–10 дітей. Окрім виплат і пільг, така родина за потреби забезпечується великим службовим житлом з меблями і технікою.
Послуга патронату над дитиною: «Швидка допомога» для дитини — тимчасовий догляд (зазвичай до 3–6 місяців), поки біологічні батьки долають кризу або дитині шукають нову родину. Мета — безпека та догляд у сімейному середовищі. Робота патронатних вихователів і помічників оплачується, нараховується стаж.

З чого почати?

Перший крок - це консультація. Ви можете звернутися за допомогою до Служби у справах дітей (ССД) у вашій громаді. Фахівці детально розкажуть про всі способи прийняти дитину в родину, підтримку держави, що допоможе зважено обрати форму виховання.

Дізнайтеся більше, зателефонувавши на гарячу лінію: