Дослідниця розкрила деталі турецької допомоги голодуючому Криму в 1922 році

Дослідниця кримськотатарської історії Ельвіра Кемаль написала статтю про те, як Туреччина у 1922 році надала гуманітарну допомогу голодуючому Криму. Вона розповіла про місію Асана Айвазова до Анкари, конвої з борошном для півострова та трагічну загибель дипломата.

Статтю опублікували в Yenidevir.

Дослідниця розповіла, що на початку 1922 року приховувати катастрофу на півострові стало неможливо, адже на той час від голодної смерті вже згасли тисячі життів. Навесні 1922 року кримськотатарський уряд у складі АРСР делегував до Анкари досвідченого діяча Асана Сабрі Айвазова. Колишній соратник Номана Челебіджихана, який свого часу дипломатував за доби Османської імперії, вільно володів турецькою та мовою більшовиків. У нових реаліях йому довелося піти на компроміс із більшовицьким режимом. 

Ще до офіційної промови Айвазова місцевий турецько-кримськотатарський осередок та турецький Червоний Півмісяць розгорнули збір коштів. У квітні виступ Айвазова перед турецьким урядом і пресою в театрі Анкари справив приголомшливий ефект. На місці створили Головний комітет допомоги голодуючим півострова. Пожертви надходили з усіх куточків країни. Як зазначає історик Хакан Киримли, турецьке суспільство, незважаючи на власні злидні, ділилося останнім заради допомоги братам по вірі та крові.

Паралельно розгорталася таємна драма. До Анкари прибув Джафер Сейдамет — давній соратник Айвазова, який після поразки визвольних змагань продовжував боротьбу з еміграції. Оселившись у тому ж готелі, Сейдамет благав друга не вірити більшовикам і тікати до Європи, однак Айвазов відмовився.

Поки Мустафа Кемаль регулярно радився з Айвазовим, Сейдамету у аудиєнції відмовили. Шляхи товаришів розійшлися: Сейдамет вирушив шукати підтримки в Римі, а Айвазов після завершення дипломатичної місії повернувся додому. Через секретний режим і патрулювання Чорного моря військами Антанти радянські агенти переправили його в Крим на підводному човні. Куратор цієї мережі, очільник розвідки Аралов, невдовзі сам же й звинуватив Айвазова в контрреволюції.

Вдома політик потрапив під постійний нагляд спецслужб, а згодом його примусили до співпраці. Звільнитися Айвазову не вдалося навіть після відчайдушного шифрованого листа Сейдамету, захованого під дзеркальцем. У 1938 році радянський режим його розстріляв.

Тим часом гуманітарна місія дала результати. У травні 1922 року до Криму прийшло перше турецьке борошно. Представники Туреччини особисто супроводжували вантажі від Севастополя до Сімферополя, оцінюючи потреби місцевих. На прохання населення восени надіслали не лише додаткове продовольство, а й книжки турецькою мовою.

Порятунком опікувалися й інші міжнародні сили. Американська адміністрація допомоги (АРА) надала масштабну підтримку. Другий за обсягами внесок зробив Ватикан. Також долучилися товариство "Джойнт", місія Нансена, квакери та меноніти.

Ця підтримка врятувала сотні тисяч життів, адже радянський уряд здатен був забезпечити лише третину нужденних. Проте через замовчування катастрофи та блокаду півострів утратив 15% населення.

Раніше в культовій одеській Книгарні-Кав’ярні презентували книгу Євгенії Генової "Кримськотатарські родини" (Харків, "Folio", 2024). У виданні викладені історії історії 14 кримськотатарських сімей, на долю яких випали всі випробування злочинної колоніальної політики російської імперії. 

Юлія Калабайда