Жителі Одещини згодні засуджувати комунізм, але не перейменовувати вулиці, - дослідження

Соціологи Фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва протягом 10–21 липня 2023 року опитали 708 мешканців Одеській області віком від 18 років з метою з'ясувати відношення в регіоні до декомунізації, зміни дати святкування Дня Перемоги та перейменування вулиць.

З початком повномасштабного вторгнення в Одеській області суттєво пожвавилися процеси зміни назв вулиць, провулків та населених пунктів. Але тепер ці перейменування стосуються не лише комуністичних назв, а й взагалі тих, що пов’язані з росією та російською імперією.

Наприклад, на початку вересня одеський міський голова Геннадій Труханов підписав чергове розпорядження про проведення консультацій із громадськістю у формі електронного громадського обговорення з питань перейменування об’єктів топоніміки на території міста Одеси. Йшлося про 39 топонімів і це були не перші обговорення. Також наразі обговорюється зміна назви міста-супутника Одеси – Южного.

Утім, як з'ясували соціологи, майже половина жителів області не підтримують ці процеси.

Так цілком негативно до перейменування топонімів ставляться 23% опитаних, а ще 19,5% - скоріше негативно. Натомість повністю підтримують – 14%, а ще 19,8% ставляться до перейменування скоріше позитивно.

Є й такі, кому байдуже – 14,5% й ті кому було важко відповісти на таке питання – 9,2. 

При цьому понад 50% опитаних позитивно ставляться до рішення про засудження срср як комуністичного тоталітарного режиму, що здійснював політику державного терору. Зокрема цілком позитивно до цього ставляться 30% опитаних, а ще 24,4 – скоріше позитивно. Зовсім погано її сприймають 5,8% жителів Одещини, а ще 11,6% ставляться до декомунізації "швидше негативно".  28,2% зазначили, що їм важко відповісти.

Поряд з цим цікаво те, що кількість мешканців області, які сприймають політику "декомунізації", як таку що спрямована на відновлення історичних фактів, подолання наслідків тоталітарного минулого на 7,3% менша за тих, хто підтримує цю політику.

Так цілком в цьому впевнені 15,8% опитаних, а 19,4% скоріше погоджуються з такою оцінкою політики. Утім тих, що не згодні не дуже багато – 6,5% тих хто скоріше не погоджується та 6,2% зовсім не погоджуються із таким сприйняттям декомунізації. Ще 4,9% взагалі байдуже. 

Особливу увагу дослідники звернули на великий відсоток тих, кому було важко відповісти на це питання – 47,2%. 

На думку соціологів це свідчить про можливе нерозуміння або невизначеність в громадській  думці щодо цієї політики.

Загалом, як зазначають дослідники, опитування показує, що декомунізація залишається складним та багатогранним питанням в Одеській області. Така розбіжність може вимагати подальшого аналізу та діалогу серед різних груп населення, аби забезпечити гармонійний перехід від тоталітарного минулого до демократичного майбутнього.

Експерти зазначають, що тема комуністичного минулого та СРСР як тоталітарного режиму продовжує залишатися актуальною в сучасній Україні. Опитування відображає цю складність у поглядах нації.

Загалом ці дані відображають невпевненість та розбіжність у поглядах українців на свою комуністичну історію. Вони також свідчать про необхідність подальшого аналізу та освіти, щоб формувати більш узгоджене сприйняття та розуміння історичної спадщини СРСР в Україні.

Проте на думку начальника Південного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті  Сергія Гуцалюка таке відношення жителів області пояснюється проросійською пропагандою, яку активно проводили в Одеській області. За оцінкою експерта ця пропаганда особливо підсилилася після Революції Гідності. Осередком її стала звісно Одеса як центр області та найбільше місто в регіоні, але й Півдню Одещини пропагандисти приділили багато уваги. 

"Тоді на Півдні це робили структури та політики, що були при владі й залишаються зараз. Пропаганда точилася майже 30 років. Антикомуністичною вона була певною мірою, але все що стосувалося російської імперії та культури подавалося чимось сакральним. Тому коли ми зараз дивимося на це опитування й бачимо, що більшість розуміють необхідність декомунізації й таке інше, але не підтримують деколонізацію, то це наслідки саме цієї пропаганди. Аби їх здолати нам потрібно років 10 не менше. Й це не лише через відсутність проросійської пропаганди, а й з урахування нашої проукраїнської пропаганди", - зазначив він. 

Сергій Гуцалюк зазначив, що Одеська обласна рада не співпрацює УІНП, а міська рада лише ситуативно співпрацює з інститутом якщо це не торкається уподобань проросійського електорату.

"Все що стосується імперського минулого міська рада активно пручається його знищенню. Ми довго боролися за демонтаж пам'ятників Катерині II та Суворову. Ми сперечалися під час формування документів до переліку ЮНЕСКО, коли міська рада намагалася проштовхнути проросійські наративи. Тож дослідження демонструє, що все що стосується Голодомору та комунізму, то вони підтримують державну політику, а от все що стосується імперського минулого тут велике пручання й це відображується у топоніміці коли у міській раді відмовляються називати вулиці іменами Героїв України загиблих на війні з росією та пропонують шпалерно-лінолеумні нейтральні назви. Вони не намагаються наповнити місто нашим українським змістом", - зазначив Сергій Гуцалюк.

Начальник Південного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті зазначив, що на території півдня Одещини також сильні позиції філії російської православної церкви, яка більше відома як Українська православна церква московського патріархату.  

"Вони активно проштовхували той пантеон помісних святих на кшталт романових й цьому регіону особливу увагу приділяла проросійська пропаганда. Я хочу зазначити, що війна це звичайно страшно, але змінює цю пропаганду в український бік. Бо коли зараз ракети полетіли в бік південних районів вони почали змінювати уявлення. І я впевнений, що якщо за рік соціологи проведуть таке саме опитування, то результати будуть значно більш проукраїнськими ніж зараз", - наголосив він.  

День Перемоги  

Цьогоріч українська влада прийняла рішення про відзначення Дня пам’яті та перемоги над нацизмом 8 травня, а 9 травня в Україні відзначатиметься День Європи.

Це рішення викликало багато дискусій. Опитування соціологи Фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва продемонструвало, що 41,6% респондентів сприймають це позитивно: 22,5% цілком та 19,1% скоріше позитивно.

Тоді як 34,9% мають негативне ставлення: 20,6% скоріше негативно й 13,3% не підтримують взагалі. Ще 24,6% байдуже коли відзначати День Перемоги. 

Такі дані, на думку соціологів, вказують на розкол в суспільних поглядах, який може відображати глибші розбіжності щодо історичної пам'яті та національної ідентичності.

Цей матеріал підготовлено в рамках проєкту Фонду "Демократичні ініціативи" ім. Ілька Кучеріва, що здійснюється за підтримки Представництва "Фонду Фрідріха Науманна за Свободу" в Україні. У виданні представлені винятково результати дослідження авторів. Вони не обов’язково відображають позицію Представництва "Фонду Фрідріха Науманна за Свободу" в Україні. 
 

Кирило Бойко