Місцеві чиновники Одещини зацікавлені в скороченні безгромадянства

Проведена на Одещині серія семінарів з питань безгромадянства не лише підтвердила наявність численних фактів незадокументованого безгромадянства, спричиненого розпадом СРСР, але і продемонструвала значну зацікавленість місцевих чиновників у скорочення цього явища. При необхідному вдосконаленні норативної бази, близько 70% учасників семінарів готові до активної співпраці з іншими органами влади, неурядовими організаціями та міжнародними установами для оперативного недискримінаційного вирішення проблем безгромадянства, спричиненого розпадом СРСР

Протягом 2 - 5 грудня 2014 року Одеською обласною організацією Комітету виборців України спільно з Головним управлінням юстиції в Одеській області для представників органів державної влади та місцевого самоврядування проведено 7 семінарів на тему «Міжнародні стандарти поводження з особами без громадянства та їх впровадження в Україні». Участь в семінарах прийняло більше 170 місцевих чиновників - переважно голови та секретарі сільських та селищних рад, голови РДА та керівники структурних підрозділів, а також керівники та фахівці територіальних органів міграційної служби, юстиції та МВС. Семінари провели експерти Одеської обласної організації ВГО "Комітет виборців України" та Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні.

Семінари невипадково провели більшою частиною в прикордонних населених пунктах Одеської області, як в північній частині, так і в південних районах  — зокрема, в Котовську, Красних Окнах, Фрунзовці, Велико Михайлівці, Тарутиному, Сараті, Татарбунарах. Адже, за попередніми оцінками, саме в прикордонних з Молдовою та невизнаною ПМР районах Одеської області проживає найбільше осіб без громадянства, чий статус спричинений розпадом СРСР. Саме тому, висловлюючи своє ставлення до зазначеної проблеми, представники органів місцевого самоврядування та державної влади (в тому числі і ДМС), підкреслили необхідність термінового вирішення питання статусу осіб без громадянства з боку держави.  За результатами проведеного після заходу анкетування, 58% учасників семінару вказали, що стикалися у межах своєї професійної діяльності з проблемами безгромадянства, яке пов'язано переважно з розпадом СРСР. 70% учасників висловили зацікавленість в співпраці з іншими органами влади, неурядовими організаціями та міжнародними установами для оперативного недискримінаційного вирішення проблем безгромадянства, спричиненого розпадом СРСР. 

Узагальнюючи власний досвід та розуміння проблем безгромадянства, учасники заходів виділили наступні основні причини та перешкоди, що заважають особам без громадянства оформити свій статус та напрацювали певні рекомендації.

Відсутність необхідних коштів (25% по відношенню до інших причин). На думку голів сільських рад та представників територіальних органів ДМС, надзвичайно гострою є проблема крайньої нужденності і соціальної незахищеності осіб без громадянства. Відсутність офіційно наданого статусу осіб без громадянства фактично позбавляє їх не лише будь-яких форм соціальної допомоги з боку держави, а й навіть можливості забезпечити себе та свої сім'ї власною працею на законних підставах на час розгляду їх заяв про надання статусу. Такі необхідні витрати як проїзд до органів ДМС, нотаріальне засвідчення необхідних копій документів та навіть виготовлення фотографій є непосильними для осіб без громадянства. Така ситуація є наслідком значно нижчого рівня оплати праці осіб без громадянства – у рази менше від гарантованого державою мінімуму. Більш того, органи ДМС відповідно до національного законодавства зобов’язані спочатку накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу на особу, що звернулася із заявою про оформлення статусу особи без громадянства, що є додатковою перешкодою. 

Процедурні проблеми при оформлені статусу особи без громадянства, ускладнена процедура (24% по відношенню до інших причин). Представники місцевих органів влади та ДМС розкритикували чинне законодавство у сфері захисту прав осіб без громадянства, оскільки законодавчі норми не вирішують проблеми більшості осіб без громадянства. Перелік документів, необхідних для оформлення відповідного статусу є занадто складним та, у більшості випадків, нездійсненним для цих осіб. На думку учасників семінарів, законодавець не врахував величезну кількість типових ситуацій, пов’язаних із втратою документів, відсутністю необхідних коштів тощо. В ході всіх семінарів більшість учасників висловлювали надію щодо узгодження національного законодавства із міжнародними стандартами, впровадження більш простих процедур визначення статусу особи без громадянства, а також необхідність  проведення «міграційної» амністії. У сукупності, перелічені заходи надали б можливість більшості осіб без громадянства оформити свій статус та отримати доступ до базових прав людини.

Показовим у цьому питанні є наведений під час семінару в смт Тарутино приклад громадянки колишнього СРСР, яка після втрати документів невизнаної Придністровської молдавської республіки, стала фактично особою без громадянства в Україні. Мати вісьмох дітей, які народились в Україні, у повній мірі зіткнулась із проблемою безгромадянства. По-перше, більшість її дітей не мають жодних документів про народження, навіть медичного свідоцтва про народження. Відповідно, отримання державної соціальної допомоги для цієї жінки є неможливим.  По-друге, після звернення до державних органів з метою оформлення відповідного статусу особи без громадянства, вона зіткнулась зі стіною нерозуміння та бюрократії, які майже позбавили віри у можливість вирішення проблеми. Декілька років звернень до державних органів влади України та іноземних консульств не призвели до бажаного ефекту. Вінцем байдужого ставлення держави по відношенню до неї стало кримінальне провадження та згодом вирок суду за ст. 166 Кримінального кодексу "Злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування". Відповідно до зазначеного вироку, жінка була засуджена до 4 років 6 місяців позбавлення волі з випробувальним строком 2 роки. Незважаючи на таке ставлення з боку ДМС та правоохоронних органів, жінка все ще зберігає надію та разом з головою сільської ради, районним управлінням Міністерства юстиції та державною службою у справах дітей намагається знайти вихід з положення.

Правова неграмотність осіб без громадянства (18% по відношенню до інших причин). Більшість осіб без громадянства не мають відповідних правових знань та не мають фінансової можливості звернутися за необхідною консультацією до правників. В той же час, у більшості випадків територіальні органи ДМС не завжди готові роз’яснити положення національного законодавства та лише надають у відповідь на звернення формальний перелік документів для оформлення статусу особи без громадянства. Крім того, треба також звернути увагу й на той факт, що прикордонні сільські громади знаходяться на значній відстані від районних та обласних центрів, що суттєво звужує можливості отримання безоплатної правової допомоги, а також значно впливає на її якість. У свою чергу, представники ДМС підкреслили, що вони не мають ні організаційної, ні технічної можливості надавати консультації та роз’яснення особам без громадянства. З огляду на це, державі разом з НУО необхідно приділити значну увагу проведенню інформаційно-просвітницьких кампаній, особливо у віддалених сільських районах України. Разом з тим, необхідно впроваджувати безоплатну правову допомогу для такої категорії осіб, яка б надавалась безпосередньо на місцях й відповідала нагальним потребам та очікування осіб без громадянства.

Серед основних проблем, з якими стикаються особи без громадянства через відсутність належним чином оформленого статасу та відповідних документів, учасники семінарів виділили неможливість отримання соціальної допомоги та виплат (21%), а також неможливість реєстрації постійного чи тимчасового проживання (19%). Голови сільських рад разом з представниками органів ДМС звернули увагу на суттєві перешкоди в процесі оформлення статусу осіб без громадянства через неможливість реєстрації їх місця проживання. Ця проблема має два основні аспекти: по-перше, не всі особи без громадянства мають власне чи орендоване житло для подальшої реєстрації місця проживання; по-друге, великий відсоток житлових будівель у сільській місцевості не зареєстровано БТІ/Державною реєстраційною службою, що унеможливлює процес реєстрації місця проживання для їх власників. Так, в одній із сільських громад Котовського району Одеської області сільський голова була змушена зареєструвати більше 10 осіб без громадянства у своєму власному домі з метою сприяння в оформленні статусу особи без громадянства. Якщо громадяни України у випадку відсутності постійного або тимчасового місця проживання мають можливість зареєструвати своє місце проживання у Центрі обліку бездомних громадян, то особи без громадянства позбавлені такого права. Таке положення справ прямо суперечить нормам ратифікованих Україною конвенцій ООН про Статус апатридів та Скорочення без громадянства, які забороняють дискримінаційне ставлення до осіб без громадянства у порівнянні з громадянами країни.

Представники територіальних органів ДМС також підкреслили неефективний розподіл владних повноважень у системі ДМС. На сьогоднішній день територіальні органи ДМС вимушені передавати заяви осіб без громадянства на розгляд до центрального апарату ДМС, що суттєво ускладнює та затягує процес оформлення статусу особи без громадянства. Делегування повноважень територіальним органам ДМС, які безпосередньо працюють з такими особами, дозволило би більш ефективно розглядати їх заяви з приводу отримання статусу особи без громадянства з урахуванням конкретної ситуації.

Прес-служба Одеської обласної організації ВГО "Комітет виборців України"