Проект "13": історія десята. "Якщо захотіти дожити до одного переломного ранку"

2508

ІзбірКом продовжує перепублікацію фронтових записок у рамках проекту Дарини Рудик «13»

ІзбірКом продовжує перепублікацію фронтових записок у рамках проекту Дарини Рудик «13».

Чергову історію озвучила українська співачка Анжеліка Рудницька, а проілюструвала одеська художниця Же Селезньова.

"Так получилось, что я начала читать фронтовые записи Дарины в соцсетях еще до того, как мы познакомились. Про раненых, обстрелы, жизнь на войне – читала, сопереживала и восхищалась. Я тоже когда-то была связана с медициной – но я никогда не смогла бы, как Дарина, оставить все и уйти на фронт, спасать людей.

Ее записки – лаконичные, до боли в легких искренние и правдивые, так отличались от пафосной «патриотической» публицистики того периода. Когда Даша предложила участвовать в ее проекте, ответ был – однозначное «да». Единственное, что волновало – справлюсь ли я, «потяну» ли иллюстрировать тексты такой силы и значимости? Искренне надеюсь, что хотя бы немного, но удалось.

Изначально не планировалось, что я буду рисовать иллюстрацию и к этому тексту. Но так совпало, что уже после первой встречи и знакомства с Дашей вживую, он еще оставался не занят, а мне пришла в голову идея, как это можно отобразить. Девушка, зажимающая уши и пытающаяся уснуть под звуки обстрела. На моей картинке закрыты не только уши – глаза и рот тоже прикрыты маленькими ладонями. Изображение абсолютного страха, когда не хватает рук, чтобы защититься от этого всего, и деваться некуда. Я рассказала об этом Даше, и она сказала – «если рисунок родился, значит, так надо», - розповідає художниця про свою участь у проекті "13".

"Я собі думаю, що багато змінюється навіть тоді, коли ніби нічого не змінюється. Приходять і губляться люди, щось заживає, а щось болить по-новому, десь забувається, стирається, наче гумкою, а десь втискається чорнилами по жолобкам і навічно.

Буваєш іноді на межі зневіри, холоду і розгубленості. Потім застрягаєш в тотальній вірі, впевненості в себе та світ. Відчуваєш всю гамму почуттів на яку тільки здатен. Хитаєшся наче маятник від крайності в крайність, від точки "А" до точки "Ю" і ніби все стабільно: сон, тиск, сміх, люди, душа. Цікаво, яким моє життя буде, наприклад, через 3 роки. Або через 5. Цікаво знати хто з людей залишиться "моїми", а хто ні, де житиму, де і як працюватиму, яким буде оточення? Ці всі питання є малими причинами для того, аби прокинутися завтра, і післязавтра теж, і за тиждень, і за рік. Аби розвернутися і згадати все що залишилось десь там, позаду. А ще дуже цікаво, що одного дня, або ранку можна зрозуміти набагато більше, аніж за 10 років. Одного ранку можна якось всім і все вибачити. Одного ранку можна все забути, або ж навпаки- пригадати. Одного ранку можна зробити дуже-дуже багато. Можна встигнути всюди. Можна сказати все, що мав би давно, але якось не складалось. Можна запакувати все своє життя у двоярусну валізку і запхатися на край світу писати книгу. Або танцювати. Або піти на курси ендоскопії у Парижі. Одного ранку можна перепацяти все своє жовтими кружальцями і перегорнути альбомну сторінку.

Якщо захотіти.

Якщо захотіти, то одного ранку може вистачити на все що захочеш. Не таке воно і зашмаркане то життя.

Ну, це якщо захотіти дожити до одного переломного ранку...", - пише авторка проекту Дарина Рудик.

Нагадаємо, проект включає в себе випуск 13 фронтових записок у форматі аудіо-файлів, які можна послухати на SoundCloud, також є сторінка на Facebook - «13project».