В Україні стартував проект «13»: про те, чому заради країни потрібно жити, а не вмирати

2554

Дарина Рудик, яка рік відслужила на передовій в зоні АТО, започаткувала проект «13», в рамках якого будуть записані, озвучені та проілюстровані історії з фронту

Дарина Рудик, яка рік відслужила на передовій в зоні АТО, започаткувала проект «13», в рамках якого будуть записані, озвучені та проілюстровані історії з фронту. За згодою Дарини ИзбирКом буде робити перепублікацію історій на своєму сайті.

«Рік має 12 місяців, і всі до того звикли. Але для мене відлік року почався зі смерті Нігояна, бо це перша невинна смерть за часів незалежної України і, в принципі, після цієї смерті в Україні почалася війна, яка потягнула за собою цілу купу цинків, сиріт та мам, які поодягали чорні хустки і виплакали цілу купу сліз. 13 — це як такий собі рік із 12 місяців і плюс один місяць, який має дати кожній людині щось своє: щось зрозуміти, щось переосмислити, щось відчути, щось пропустити через себе», - розповіла авторка проекту в ефірі «Громадського радіо».

За її словами, проект - це великий комплексний план, який починається з того, щоб донести двом категоріям людей одне і те ж, але різними словами:

«Перше — хочеться, аби ці 13 записок послухали цивільні люди, байдуже, мають вони чи ні якесь відношення до війни, беруть вони чи ні у цьому участь. Це треба, аби люди зрозуміли важливість маленьких повсякденних дрібничок, про які ніхто давно не говорить, і всі сприймають їх як належне. Аби вони читали ці записки, і після цього дзвонили до мами сказати: «Мама, я тебе люблю. Я скучив/скучила». Цим проектом я хочу допомогти військовим повертатися. В якийсь момент я себе запитала, чи хочу я жити, чи лише існувати. Якщо ти хочеш зробити щось корисне для цієї країни, треба вчитися жити. Якщо ти хочеш існувати — твоє право. Я не готова померти заради країни, я готова заради країни жити.», - говорить Д. Рудик.

Проект включає в себе випуск 13 фронтових записок у форматі аудіо-файлів, які можна послухати на SoundCloud, також є сторінка на Facebook - «13project».

Також проект вміщує соціальну рекламу в Києві на сітілайтах з уривками з 13 фронтових записок (аби нагадати всім людям про "маленькі радості кожного дня" і достукатися до сердець військових, які виходять на станції метро "Вокзальна" з меседжем: "Ми Вам дякуємо... Дякуємо що маємо змогу пити каву тут... Ви не самі...". Чому їх 13, можна послухати ТУТ.

Запис цих 13 історій у форматі "аудіо" відбувається голосами відомих співаків та акторів.

Також у рамках проекту буде створено першу в Україні інтернет-платформу для військових, їх родин, їх друзів і всіх тих, кому ця тема не байдужа.

"Для того, аби можна було виписувати свої переживання анонімно, шукати друзів, однодумців, спеціалістів, здатних "навчити Вас ловити рибу" самостійно. Для того, аби дружини військових могли спілкуватися одна з одною і таким чином відчувати підтримку. Сподіваюся, з часом до нас приєднаються люди, які запропонують свої послуги: арт-терапія (художники, каліграфісти, актори і т.д.), спортсмени (аби тренувати хлопців, надати їм можливості реалізуватися через фізичне), роботодавці і т. д", - пояснює авторка проекту.

Також Дарина Рудик дякує за допомогу Станіславу Харольському та Люді Кузіній зі «Страткому», які погодились співпрацювати безкоштовно. Окрема подяка - радіо "Армія FM" та Антону Зваричу, який монтує записи. Також подяка всім, хто підтримує проект інформаційно, бере участь у записі фронтових записок, художникам, які ілюстрували, редакторам, які правили ці фронтові записки, а також Міністерству оборони України, Київській міській державній адміністрації, "Військовому радіо" та Всеукраїнському центру допомоги учасникам АТО, а також юристу проекту "13" Андрію Богинкевичу.