Публічна дискусія "Інформаційна безпека "півострова" Бессарабія": яким є інфопростір Буджаку

В Одесі Інститут Центральноєвропейської Стратегії провів публічну дискусію про стан інформаційного поля півдня Одещини.

Як повідомляє кореспондент Інтента, спікери вважають мешканців громад Ізмайлівського, Болградського та Білгород-Дністровського районів фактично ізольованими від решти України.

Експорт через Ізмаїльський порт є критично важливим для економіки України. Водночас вважає народна депутатка України Соломія Бобровська, рівень підтримки ЗСУ та української влади на Півдні Бессарабії є "не таким, яким би ми хотіли його бачити у своєму спротиві".

З її слів, це є наслідком поганої та безсистемної реалізації державної гуманітарної політики.

(Фото: Олексій Кравчук)

"Крім інформаційної політики і безпеки також стоїть питання наявності та забезпеченості певної кількості військових частин. Якщо ми побачимо стан плавзасобів ДПСУ, то всі будемо плакати. Це не ті засоби для несення адекватної та швидкої служби", — підсумовує депутатка. 

Світлана Бондар зазначає, що новини і проблеми Бессарабії не присутні в українському інформаційному просторі. Натомість в самому медіапросторі Буджаку відсутній україномовний медіапродукт.

"Вони перебувають повністю не в нашому інформаційному просторі", — підсумовує модераторка дискусії.

З її слів, населення дивиться російське державне телебачення, а радіо в авто на трасі Рені-Одеса ловить переважно хвилі болгарських та румунських радіостанцій. 

(Фото: Олексій Кравчук)

З цим погоджується головний редактор українського болгаромовного онлайн-медіа "Бессарабський Фронт" Олександр Барон: "Чим далі ми на південь від Білгорода-Дністровського, тим менше ми знаходимо український контент. Його недопрацьовують. Якщо в селі мешканці спілкуються між собою російською мовою, то і контент будуть шукати російський".

З його слів україномовні та українізаторські проєкти мають високий попит серед населення, однак знайти для них фінансування чи привезти їх на південь області дуже складно через відсутність підтримки з боку держави.

"До повномасштабного вторгнення в Ізмаїлі ще проходив рок-фестиваль "Дунайська січ", Міжнародний етнографічний кінофестиваль "ОКО" в Болграді також вносив в регіон україномовний контент. Церемонії відкриття і закриття, великі концерти, колективи з інших частин України, якісний драйвовий контент — все це люди дуже круто сприймають, але потім митці їдуть і все вертається на круги своя", — зазначає він.   

(Фото: Олексій Кравчук)

"У своїх дослідженнях ми спостерігали, що штучне і непродумане блокування російського контенту в деяких громадах збільшувало його популярність", — пояснює Ярослав Кічук, ректор Ізмаїльського державного гуманітарного університету.

Водночас з його слів, студентство є одним активних чинників українізації: молодь у переважній більшості є проукраїнською та створює запити на україномовний контент та відстоює використання державної мови.

Науковець стверджує, що в буджацьких школах вчителі погано володіють державною мовою: викладання частини предметів відбувається мовами національних меншин, а комунікація між учнями та педагогом переважно російськомовна. Тому абітурієнти не є конкурентоспроможними вступниками до українських закладів вищої освіти.

"У нас під час профорієнтації був випадок. 11 клас у великому селі має 28 випускників, 26 з яких планують вступати й навчатися в Болгарії. Так само із Румунією, Туреччиною. Для наших абітурієнтів кордони відкриті, тому деякі з них ще з 10 класу вступають до підготовчих відділень закордонних університетів", — розповідає науковець.

Він сподівається, що пізніше ці люди повернуться у свої громади відбудовувати Україну, а його університет пропонує їм дистанційні форми навчання в надії зберегти зв’язок учнів з Україною. 

У нас є дві проблеми, — підсумовує дискусію медіатренерка і правозахисниця Євгенія Генова, — є величезний інтерес Російської Федерації до української Бессарабії та недостатньо значний інтерес з боку української влади". На думку журналістки в Росії завжди був інтерес до Буджаку, що досі відчуває наслідки російської імперської політики. Другою проблемою, на її думку, є намагання РФ та окремих місцевих політиків спекулювати на питаннях ідентичності та полікультурності: "Не є проблемою, що люди себе ідентифікують як українських болгар, українських румунів чи українських гагаузів. Головне тут, що вони українські. У 2022 році, мені здається, дійсно відбулися дуже значні зміни у світогляді. Люди відчули себе українськими молдаванами, українськими болгарами та змінили свій світогляд на користь України. Але зараз ми знову бачимо, що щось змінилось, в країні складні часи та ми їх трошки втрачаємо".

Подія організована командою проєкту Re:Open Ukraine в Одесі за підтримки Міжнародного фонду "Відродження".

Раніше в Одесі пройшла лекція Дарини Стоянової "Життя разом: Одещина на перехресті культур".  

Олексій Кравчук