Обстріли Сєвєродонецька: «Це наш новий Маріуполь»

Даний матеріал є прикладом висвітлення у світових ЗМІ нападу російської федерації на Україну. Його наповнення може не збігатися з думкою редакції

Зустріч з Сергієм Гайдаєм, що відповідає за захист міста в облозі: «Ми будемо боротися до кінця. Ні одна імперія ніколи не існувала вічно».

«Двічі боляче». Очільник Луганської області Сергій Гайдай не відрізняється надмірною емоційністю. На зустрічі з журналістами він з’являється у камуфляжі, із зброєю та особистим супроводом, повідомляє Corriere della Sera.

Перед тим як він прибуває, лунає моторошний звук від різких ударів, що трясуть землю. В десяти кілометрах від місця проведення інтерв’ю росіяни засіли на позиціях вже декілька тижнів. Проте Гайдай навіть не заходить до будівлі. Не звертає уваги на те, наскільки великий ризик опинитися під обстрілом.

Останній бастіон

Тепер Бахмут Донецької області - його оперативна база, адже зараз Луганськ і його Луганська область на 95 відсотків в руках росіян. Один з останніх бастіонів області – Сєвєродонецьк. Дві третини його периметра оточені росіянами. Немов новий Маріуполь, де сім смертей тільки за четвер.

«Для мене це не просто найважливіше місто в регіоні, за яке я відповідаю. Це моє рідне місто, тому можете собі уявити мій внутрішній стан». Гайдай отримав вищу освіту в сфері економіки та державного управління, і після роботи у Київській області став людиною, яку Зеленський призначив для відновлення Луганщини, зруйнованої в результаті бойових дій у 2014 році. «Ми багато працювали, щоб поставити її на ноги. Я дуже пишаюсь тим, що ми зробити. І якщо б росіяни не вторглися в Україну, то ви б не впізнали місто. Ми побудували нові парки, спортивні майданчики та збудували би ще багато іншого».

Зробимо зведення. 90 відсотків будівель пошкоджено, 60 зруйновано, залишилося 15 000 мешканців, тоді як до війни їх було 120 000. «До теперішнього часу ті, хто лишився, або не знають куди їхати, або ще сподіваються на диво, або думають, якщо вони тут народилися, то повинні тут й померти. І так, ще є тут частина населення, яка все-таки підтримує росіян».

Він мовчить щодо військової обстановки – «не можу сказати, скільки в ній наших людей», – але правду не ховає. «Місто обстрілюють як з повітря, так з землі. Вони повторюють ту ж схему, що й у Маріуполі».

Жахливий сценарій з 300/400 російськими солдатами у готелі «Мир». Однак, за словами Гайдая, українські солдати тримають супротив та оборону. «Стосовно готелю, росіяни постійно під обстрілами українських Збройних Сил. Учора загинуло двоє московських командирів». Ввезення припасів, як й раніше, можливе. А ось для гуманітарної допомоги «кожної доби стає все складніше». Не встиг закінчити фразу, як черговий гуркіт здригає небосхил. Гайдай закочує очі, в них миготить небезпека. Доля секунди. «Ми будемо боротися до останнього за Сєвєродонецьк. І якщо відступимо, то тільки для того, щоб врятувати наших людей, якщо це стане за необхідне. Але перемога буде за нами. Ні одна імперія ніколи не існувала вічно».

Артилерія

Скільки часу залишилося до падіння Сєвєродонецька? «Тиждень, два – важно сказати. Але це також залежить від того, скільки підкріплення ми отримаємо». А для Донбасу? «Можливо, два місяці. Проте у росіян стара зброя типу Т62, у них її багато, але це неефективні танки. Вони мають перевагу завдяки «Градам» та далекобійній артилерії. Якщо б до нас надійшла нова зброя, нам би вистачило зовсім небагато часу, щоб відігнати їх до кордону». Потім обертається, дивиться у небо. «В черговий раз я не розумію західну політику, яка намагається домовитися з Путіним. Росіяни брешуть, як того можна ще не розуміти? – Залишається час на останнє запитання. «Губернаторе, що це був за жахливий звук?» «Це зустрічний постріл далекобійної артилерії у дії».

Авторка: Марта Серафіні

Переклад: Артур Чупригін

Матеріал підготовлений в рамках проєкту, спрямованого на протидію кремлівській дезінформації та політиці маніпулятивного впливу на громадян за підтримки The Black Sea Trust for Regional Cooperation.