Олег Білинський: "У Татарбунарському районі планується будівництво великих готельних комплексів" (ІНТЕРВ'Ю)

Нещодавно Татарбунарську райдержадміністрацію очолив Олег Білинський, який став переможцем відкритого конкурсу на посади очільників РДА в Одеській області. Видання ИзбирКом пропонує увазі читачів інтерв'ю з керівником РДА

Нещодавно Татарбунарську райдержадміністрацію очолив Олег Білинський, який став переможцем відкритого конкурсу на посади очільників РДА в Одеській області. Видання ИзбирКом пропонує увазі читачів інтерв'ю з керівником РДА.

ФОТО: Леонід Семененко/ИзбирКом

- Яким був для Вас конкурс на посаду голови районної державної адміністрації, наскільки він був складним?

- Конкурс не був складним для мене тільки через те, що не треба було нічого вигадувати, просто відповідав дійсно те що думав, та те, що знав. Представники конкурсної комісії не заплутували своїми питаннями, просто реально люди хотіли знати, чи має людина якісь ідеї, чи хоче і може вона міняти щось в цьому житті. Конкурс пройшов дуже професійно, але у подальшому були всілякі незрозумілі затримки з боку Кабінету міністрів. Все це продовжувалося більше місяця. А так все було організовано нормально та на високому професійному рівні.

В тему Валентина Стойкова: «Я проговариваю с донорами возможность сотрудничества не только для Измаильского района» (ИНТЕРВЬЮ)

- Чи працювали Ви раніше в органах влади?

- Взагалі ніколи не працював і навіть не думав працювати та навіть не мав таких бажань. Чому я пішов на цей конкурс: по-перше, я вірю Міхеїлу Саакашвілі, що він може зробити в Україні ті реформи, які він зробив в Грузії, а, по-друге, я розумію, що нам його потрібно підтримувати. Якщо хочемо жити так, як живе весь цивілізований світ, нам потрібно братися кожному за справу і не чекати того, що за нас це зробить хтось інший. Йдучи на цю посаду, особисто для себе я погіршив все що тільки можна, для мене це багато кроків назад. Але я йшов свідомо, розуміючи, що нашу країну на краще можемо поміняти лише ми. Тому я тут і тому я хочу зробити все те, що наразі залежить від мене.

- Якими були Ваші  перші кроки на новій посаді?

- По-перше, була необхідність розібратися з ситуацією, яка склалася в районі. Подивится, що можна поміняти, що можна і потрібно робити в першу чергу. Взагалі - з чого починати.   Наприклад, я побачив, що було виділено 600 тис. гривень на ремонт даху в районній поліклініці. Коли я, побував на місці та оцінив обсяг робіт, який потрібно було виконати, зрозумів, що вартість робіт набагато завищена.  Ми за ці 600 тисяч зробили дах, 80 вікон і  з цієї суми залишилося більше ніж 50 тис. грн, на які планується провести закупівлю  халатів та інших матеріалів для лікарні. Просто потрібно підходити до кожної справи по-господарськи. Взагалі у мене в житті підхід до всього такий, нібито це все моє. І не має значення, чиє то майно. Якщо цей дах був би моїм, то я би не витратив таку суму грошей, знаючи, що на одному даху можливо зробити ще один. Тому я і тут зробив так, нібито це я робив у себе вдома. 

- Чи є розуміння загальної картини того, що діється в районі? Як Ви можете охарактеризувати  ситуацію?

- Розумієте, одна людина у полі не воїн, тому найважливішим для мене було створити команду, долучивши до неї людей, які хочуть змін, які хочуть навести порядок, щоби в районі було так само, як і в їхніх домівках. Якщо ми знаємо, що наш домашній бюджет складає певну суму, то ми будемо витрачати лише стільки, скільки можливо, а не більше, оскільки потім будемо думати, де ті гроші взяти. Тобто ми кожен день живемо по своєму бюджету. Знову, звертаючись до ремонту даху, я дав зрозуміти, що гроші потрібно використовувати більш раціонально, по-господарськи. В результаті був отриманий результат: і дах відремонтовано, і вікна придбані, та ще й гроші залишилися на розхідні матеріали для тієї ж самої лікарні. Але найбільше, що мене вразило, то це інертність людей. Люди думають про те, що все для них повинен зробити хтось. Всі говорять про Майдан та про те, що він нам дав. Всі думають, що Майдан повинен їм щось дати. Так не буде.Люди мусять самі брати в свої руки все і міняти. Далі: люди не розуміють що таке вибори. По-перше, це низька явка на вибори, а від виборів залежить буквально все. Я наводжу приклад Польщі. В 90-х роках минулого століття Україна мала економіку в два рази потужнішу, ніж у Польщі. У них були вибори, і більш ніж 80% голосів були віддані за Леха Валенсу. Те саме в Україні: був Чорновіл і були комуністи. Українці обрали комуністів. І тепер ми порівнюємо, де Польща і де Україна. Щоб ми розуміли, Польща має найшвидший розвиток економіки  в Євросоюзі.  Це означає, що добробут поляків росте найшвидше в Євросоюзі. Де тепер Україна? Екноміка Польщі тепер у 3 рази потужніша, ніж  економіка України. А тепер який висновок можна зробити з вищесказаного? Вибори є найважливішим правом громадян. Але багато хто цього не розуміє, і мені це дуже прикро констатувати.

- Які основні напрямки Вашої діяльності, основні завдання?

- З чого я почав? Я почав з найбільших проблем, які є в районі.  Мені всі говорили,що найбільшою проблемою є проблема доріг. Ми створили фонд і будемо через цей фонд ремонувати дороги. Нам потрібно знайти нормальні компанії, через які можливо буде працювати у цьому напрямку. Дуже важко їх знайти. Нас уже обдурили декілька компаній, з якими  дуже важко працювати. Ми  вирішили повертати райавтодор в Татарбунари, відновлювати свій асфальтобетонний завод. Зараз ми  возимо жерству, щоби хоч якось покращити стан доріг. В цей період з асфальтом працювати не можливо, оскільки температурний режим цього не дозволяє. Навесні ми почнемо працювати з асфальтом, але не тим, який нам пропонують, а нашим, який у два рази дешевший, і якість його не гірша, ніж того, з яким працювали раніше.

Наступне важливе питання – це питання води в Татарбунарах. Коли я запитав, чому немає води, мені відповіли, що її не вистачає і подавати її цілодобово неможливо. На моє питання, де проходить Кілійський водогін, мені відповіли, що він проходить біля Татарбунар. Наступним моїм питанням було питання щодо того, чому до теперішнього часу Татарбунари не підключені до цього водогону. Мені відповіли, що в проекті Татарбунари відсутні, оскільки Татарбунари - це місто, а водогін сільський, і вода в ньому призначена для сільських населених пунктів. Ми уже зараз замовили новий проект. До Нового року проект буде готовий, принаймні нам пообіцяли це зробити. Місто заплатило 280 тис. грн з міського бюджету за проект. Для підключення води вже виділено 1 млн грн з обласного бюджету. Також  для цього потрібно, щоб місто виділило ще 1 млн грн. Тобто для вирішення цієї проблеми потрібно 2 млн грн. Таким чином планується підключити до цього водогону Татарбунари, і ми будемо мати цілодобово воду в наших оселях. Це найважливіші завдання.

Також важливим є роздамбування Сасика. Це обов'язково потрібно зробити, оскільки це питання на порядку денному стоїть не один рік, але його до цього часу не вирішено, а за ним стоїть життя та здоров'я населення, це може перерости в екологічну катастрофу. Наразі замовлено проект роздамбування, на проект гроші є, а на саму роздамбовку – гроші відсутні.

Ну і  крім таких важливих питань є ще багато маленьких проблем: каналізація, водопроводи, вода в села і таке інше.

- Що Ви плануєте зробити в найближчий час? Чи є короткотермінові та довготермінові плани?

- Короткотермінові плани: до січня ми повинні поставити завод по виробництву брикетів з очерету, соломи та виноградної лози. Уже є інвестор, який зацікавлений у цьому. Чому нам потрібно це зробити? Тому що це дасть можливість селянам і мешканцям міста отримувати дешеве паливо для опалення своїх будівель. Ви бачите і знаєте, які ціни на вугілля. У нас немає газу, вугілля дороге, і ми хочемо відмовитися від нього. Так от, якщо почне працювати цей завод, ціни на паливо будуть нижчими у рази. Наприклад, тонна брикетів буде коштувати менше 1000 грн, ККД трохи менший, ніж у вугілля, але це екологічно чисте паливо. Тим більше, це паливо, яке виготовляється з самовідновлювальної сировини, вона у нас є і у великій кількості.

З довоготривалих планів - це робота щодо наших пляжів. Наші пляжі - найкращі в Україні, і там повинні бути побудовані п'ятизіркові готелі, туди повинні вести кращі дороги, там повинні бути яхтові стоянки, там повинні бути причали, на які прибуватимуть морським шляхом з Одеси туристи. Над цим ми також працюємо, і уже є інвестори, які зацікавлені у вкладенні своїх коштів для розвитку інфраструктури та будівництва крупних готельних комплексів і лікувальних закладів.

- Яка  Ваша кадрова політика? Чи поміняли Ви керівників в структурних підрозділах райдержадміністрації? Чому?

- Основою кадрової політики є конкурс. І в цьому я непохитний та буду дотримуватися цього принципу. Так як я пройшов через конкурс, так і всі інші повинні приходити на посаду, пройшовши через конкурс. Тобто на всі посади повинні проходити найкращі. Чому я міняю людей? Я відчуваю, хто є прихильником змін і підтримує мене в цьому, а хто проти змін та проти мене. Довелося міняти завідуючу районного відділу освіти, тому що там була дуже погана ситуація, і це необхідно було робити. Намагаюся замінити головного лікаря, але це вже  відповідальність районної ради. З цього приводу депутати минулого скликання проголосували проти його звільнення. Ситуація в районній лікарні досить погана, ви знаєте, яка якість обслуговування мешканців району у нашій лікарні, і виною цього є головний лікар. Я з ним розмовляв і просив, щоб він навів порядок, але людина не чує. На сесії районної ради знову будемо підіймати питання  заміни головного лікаря. Потрохи міняю людей і в адміністрації, оскільки бачу, що вони не хочуть ніяких змін. Але основним при цьому для мене була і буде фаховість спеціалістів та їх відданість ідеям змін нашого суспільства на краще. У разі приходу на державну службу відданих та фахових спеціалістів ми вже не будемо виділяти на дахи по 600 тис. грн, і це буде запорукою відсутності корпуційної складової та нормального ставлення до простих людей. Окрім цього я думаю і про заробітні плати для спеціалістів адміністрації. За рахунок скорочення штату та економії заробітної плати ми змогли хоч трохи, але підвищити їхню заробітну плату.

- Що стало для Вас найважчим на новій посаді? Чи проходите Ви тренінги для голів РДА? 

- Тренінгів як таких у нас не буває. Ми у постійному режимі спілкуємося з колегами, кожен з нас іде своїм шляхом. Зараз проводяться курси підвищення кваліфікації для голів районних державних адміністрацій. Але я не поїхав, оскільки у мене відсутні заступники. А взагалі я не знаю, що було найважчим. Я думаю, що це були вибори, які пройшли 25 жовтня, та мої розчарування у виборі населення. У нас в районі більшість набрали старі політичні сили, і мені як голові районної державної адміністрації потрібно буде добре попрацювати, аби хоч трохи змінилися погляди мешканців району і вони по-новому подивилися на себе і на той район, у якому вони живуть.

- Що більш за все Вам подобається на новій посаді?

- Найбільше подобається те, що я постійно зайнятий, вчу дуже багато нових речей, таких, про які навіть не знав і не думав, що буду цікавится ними. І те, що відчуваю, що я роблю таку необхідну для людей і держави  роботу.

- Розкажіть про себе, звідки Ви, чим займалися раніше?

- Я родом з Галиччини. Народився в Рогатині Івано-Франківської області. Школу із золотою медаллю закінчив у Тернополі. Закінчив Львівський державний університет імені І.Франка.  У 1989 році виїхав  за кордон. Жив 19 років у Канаді, півтора року в США. Пять років тому повернувся в Україну, тому що все-таки тут моя земля, тут мій народ. Я хотів себе проявити як особистість, тому що мені важко дивитися на те, яка наша Україна багата і як бідно та важко живеться в ній простому люду. Для  того, щоб змінити мою країну на краще, щоби поліпшити життя громадян цієї великої європейської країни, я тут. Гадаю, що разом з небайдужими мешканцями району та міста ми зможемо покращити ситуацію як в районі, так і в державі. Я вірю в це.