Щоденник ОМКФ: езотеричний детектив та життя між двома війнами

1290

Сьогодні, 17 серпня, на ХІІ Одеському міжнародному кінофестивалі відбулися чергові зустрічі з акторами та режисерами нових українських кінострічок. Тож познайомимо вас з історіями фільмів «Із зав’язаними очима», «Сторонній» та «Цей дощ ніколи не скінчиться».

Зазначимо, що фільм «Із зав’язаними очима» українського режисера Тараса Дроня переміг на Варшавському кінофестивалі, де обійшов 15 стрічок-конкуренток. Сюжет розповідає реальну історію дівчини, яка втратила коханого хлопця під час війни на Донбасі. Головну героїню картини звати Юлія, вона професійно займається ММА, так само як і її хлопець Денис. Хлопець вирішує піти добровольцем на Схід та захищати свою країну, Юлія не згодна з його рішенням, проте змінити нічого не може. Перші кадри фільму показують тренування Юлії вже рівно через рік після цих подій. Дівчина готується до бою на честь річниці смерті Дениса, хоча точної інформації про те, що він мертвий, немає.

Тарас Дронь розповів, що реальною у сюжеті є не тільки історія головної героїні, а й навіть сон, який сниться мамі Дениса. За словами Тараса, це зібране сновидіння з тих, що наснились матерям, що дочекались своїх синів. У тренера Юлії також є прототип, який справді тренує тільки дівчат для боїв ММА. Наприкінці фільму головна героїня отримує щоденник свого коханого, що також існує, але цитат з нього у фільмі немає, оскільки режисер впевнений, що це дуже сильно могло вплинути на емоції глядача.

Акторка Марина Кошкіна, зазначає, що підготовка до зйомок була довгою та складною. Їй довелось вивчати все, що стосується ММА та багато тренуватись. Марина з усмішкою розповідає, як інколи їй задавали питання: чому вона покинула спорт та стала акторкою. Проте, така реакція її приємно вразила, оскільки якнайкраще показала хорошу та якісну підготовку.

Прем'єра іншого фільму «Сторонній» відбулася тільки вчора у рамках кінофесту, а в прокат стрічка вийде у цей четвер, 19 серпня. За півтора роки фільм був показаний в 14 країнах, взяв участь у 22 міжнародних кінофестивалю і отримав 11 нагород.

Режисер фільму Дмитро Томашпольський зазначив, що сценарій фільму був написаний ще у далекому 2003 році. Сценарій фільму був написаний ще у далекому 2003 році, однак Томашпольський впевнений, що остаточно він зрозумів, яким мав бути сюжет, тільки після фітбеку глядачів. Написаний завчасно сценарій дуже допоміг під час доволі незвичних зйомок. Цікаво зазначити, що в акторській групі є лише один чоловік, всі інші актори – жінки. Як зазначає сам режисер, така особливість пов’язана з тим, що сюжет фільму розповідає про дівчину, яка втратила батька.

Томашпольський підтвердив, що у фільмі він посилався на Девіда Лінча, Томаса Манна, Лавкрафта, Арсенія Тарковського а також стрічки Гільєрмо дель Торро Формула води.

Ще одна історія, заснована на реальних подіях, зображена у документальній картині «Цей дощ ніколи не скінчиться», Фільм отримав нагороду за найкращий повнометражний фільм в секції "Перша Поява" міжнародного фестивалю документального кіно IDFA.

23-річний Андрій на власні очі бачив дві війни: в Сирії та Україні. Після побаченого він починає працювати у Червоному Хресті, де допомагає жертвам збройних конфліктів.

Режисерка фільму Аліна Горлова зазначила, що спочатку фільм мав бути короткометражним, але історія виявилася настільки цікавою та динамічною, що короткий метр відпав майже одразу.

Картина є копродуктом чотирьох країн: України, Німеччини, Литви та Катару.