«Дядько, дай грошей...» або наскільки законною є центральна ланка ланцюгу, який пов'язує виборців та депутатів міської ради?

Першим обов’язком депутата місцевої ради серед визначених ст.10 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» є «підтримувати    зв'язок    з    виборцями». Для цього депутат зобов’язаний не рідше одного разу на місяць здійснювати особистий прийом виборців свого виборчого округу, не рідше одного разу на півроку інформувати виборців про роботу місцевої ради та її органів, про виконання планів і програм економічного  і  соціального  розвитку,  інших  місцевих  програм, місцевого бюджету, рішень ради і доручень виборців, вивчати громадську думку, вивчати потреби територіальної громади тощо

При відвідуванні місць депутатського спілкування з виборцями  м. Дніпро у липні-вересні 2017 року у декількох випадках доводилося спостерігати досить багато людей в очікуванні регулярного прийому. Як з’ясувалося при спілкуванні ця зацікавленість відвідувачів у спілкуванні з депутатом зводилася у переважній більшості лише до одного – отримання (чи подання заявок на отримання) матеріальної допомоги для вирішення своїх побутових проблем. 

У свою чергу, ряд депутатів, які не проводили особистого прийому, в розміщених письмових оголошеннях мотивували свою відсутність вичерпанням виділених міським бюджетом грошей для отримання «матеріальної допомоги». 

Вибірковий перегляд звітів депутатів Дніпровської міської ради за 2016 та 2017 рік про витрачання виділених ним коштів показав, що у кожному з них згадується про надання матеріальної допомоги мешканцям міста, які зверталися з цим проханням до відповідного депутата. На диво у багатьох звітах депутатів не зазначається ані загальна сума виділених та витрачених коштів, ані сума коштів, що була витрачена на надання матеріальної допомоги виборцям та інші напрями депутатської діяльності. Ці звіти мало схожі саме на звіти про витрачені кошти, а містять інформацію про якісь події (встановлені вікна, закуплене обладнання, надану допомогу) без жодної конкретики, яку б можна було б обрахувати у вигляді квадратних метрів, кількості та ціни цих закупівель чи витрат. 

Так за інформацією звітів депутатом Черкаським Олександром Валерійовичем у 2016 році було надано матеріальну допомогу 185 мешканцям «значна частина з яких виділялась на лікування та оздоровлення мешканців» (інформація про виділені та витрачені суми відсутня). У звіті депутата Примакова Каміля Юрійовича за 2016 рік зазначено, що матеріальну допомогу отримали 272 особи (інформація про виділені та витрачені суми відсутня). У звіті депутата Турчина Олександра Леонідовича за 2016 рік зазначена загальна сума виділених депутату коштів – 2 000 000 гривень та зазначено кількість виборців, які отримали допомогу – 186 на суму 300 000 гривень.   У звіті депутата Акуленко Юрія Володимировича за 2016 рік визначено отримання допомоги 160 мешканцями округу на суму 300 000 гривень. Депутат Безуглий Дмитро Георгійович відзвітувався, що у 2017 року надав «матеріальної допомоги малозабезпеченим сім’ям та незахищеним верствам населення на суму 300 000 грн. (314 осіб)». Депутат Ельдаров Абудула Ісаєвич відзвітувався, що у 2017 році ним було надано матеріальної допомоги на загальну суму 300 000 грн. 316 громадянам. Розмір суми однієї матеріальної допомоги депутата Гельфера Григорія Аркадійовича у 2016 році коливався від 500 до 5000 грн., та загалом не перевищив ті самі 300 000 грн., які було надано 219 особам.

На підставі наданих депутатами звітів можна припутстити, що щорічно кожному депутату Дніпровської міської ради на задоволення потреб виборців округу з бюджету міста виділяється  близько 2 млн.грн. з яких дозволяється направляти на безпосередню матеріальну допомогу не більше 300 тис.грн. на рік, конкретний розмір якої та підстави надання визначає сам депутат. При цьому за інформацією звітів кількість осіб, що отримали матеріальну допомогу є співставною із загальною кількістю виборців, які звернулися до депутата на прийом протягом року.

Таким чином, можна спостерігати, що однією із основних причин спілкування місцевих депутатів та виборців є зацікавленість виборців у розв’язанні  матеріальних проблем та поліпшення матеріального становища, а основною функцією депутата, якою він де-факто легитимізує  своє перебування у депутатському корпусі є функція з розподілу певних бюджетних коштів на користь тих чи інших осіб зі складу громадян свого виборчого округу. 

Проте наскільки законним є такий «матеріально-бюджетний зв’язок», що фактично виявився ключовим у комунікації між депутатами та виборцями. Якщо ми звернемося до законодавства, то чинна редакція Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» взагалі не передбачає виконання депутатом функцій органів соціального захисту та не містить такого поняття «матеріальна допомога». Права та обов’язки депутата місцевої ради не передбачають розподіл бюджетних грошей та надання виборцям матеріальної допомоги. 

Найбільш наближеним до визначення депутатом шляху розподілу бюджетних коштів є інститут «доручення виборців», що передбачений ст.17 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад». Так,   виборці  можуть  давати  своєму  депутатові  місцевої ради доручення на зборах під час його звітів чи зустрічей з питань,  що випливають    з    потреб   відповідного виборчого округу чи територіальної громади в цілому. Доручення  виборців  депутатові  місцевої  ради  має  бути підтримане більшістю учасників зборів виборців. Після депутат передає до виконавчих органів ради отримані ним доручення, а місцева рада та її органи аналізують їх зміст та приймають відповідні рішення щодо їх реалізації. Депутат місцевої ради бере участь в організації  виконання доручень  виборців  як  одноособово,  так  і  в складі постійних і тимчасових комісій ради  або  в  складі  утвореної  з  цією  метою депутатської   групи,   може   залучати  до  їх  виконання  органи самоорганізації населення, а також виборців відповідного виборчого округу.

Оцініть різницю між фактичним станом справ та вимогами закону. Закон орієнтує депутатів на задоволення передусім публічного та суспільного інтересу – інтересів групи виборців. Так, доручення виборців спрямовані на задоволення потреб виборчого округу, а не потреб окремого виборця у випадку з матеріальною допомогою. Доручення подаються на зборах виборців, за них голосують виборці, які присутні на зборах. У випадку матеріальної допомоги – питання ініціює одноособово виборець під час депутатського прийому. У випадку з дорученнями – рішення щодо виділення коштів приймається не депутатом, а уповноваженим органом ради, чи самою радою. Тобто виконання доручень не обмежується певним поточним лімітом «депутатської кишені». У випадку з матеріальною допомогою – здається, що депутат самостійно вирішує питання її надання в рамках поточного обсягу коштів, що були ньому виділені з міського бюджету на ці потреби.

До того ж існуючі у м. Дніпро диспропорції представлення інтересів виборців певних виборчих округів фактично призводять до нерівномірного розподілу депутатської матеріальної допомоги. Виборці п’яти міських виборчих округів без депутатського представництва не мають можливості або ж суттєво обмежені у можливості отримати «депутатську допомогу» через відсутність «свого депутата». У свою чергу виборці в округах яких є два депутати мають вдвічі більший «бюджет допомоги» та  переважні шанси вирішити свої нагальні проблеми за рахунок міського бюджету. 

Громадська кампанія «Атестація депутатів місцевих рад» спрямована на сприяння вирішенню проблеми низького рівня відкритості, прозорості та підзвітності виборцям депутатів 14 місцевих рад з 8 областей України. Проект «Атестація депутатів місцевих рад» реалізовується Одеською обласною організацією ВГО «Комітет виборців України» разом з партнерськими організаціями за підтримки Національного фонду демократії (NED, США). У Дніпрі за реалізацію ініціативи відповідає Дніпропетровська обласна громадська організація «Дніпропетровський координаційно-експертний центр з питань регуляторної політики».