Як і коли говорити з дітьми про людей з інвалідністю - поради психологині

Війна окрім прямих та очевидних трагедій, пов'язаних із втратами на полі бою, ставить багато додаткових питань. Повномасштабне вторгнення росії в Україну триває вже понад 500 днів. Додому повертаються наші воїни, на жаль часто без кінцівок чи в інвалідному візку. Як спілкуватися із цими людьми, щоб не образити їх? Не для кожного дорослого відповідь очевидна, не кажучи вже про дітей. Нова українська школа публікує поради психолога.

"Ми зараз постійно зустрічаємо людей на колісних кріслах та з протезами. Якщо це військовий і ми зустрічаємося поглядом, я спокійно дивлюся в очі, прикладаю руку до серця і трохи схиляю голову на знак вдячності. І вчу цього доньку. Нам важливо говорити з дітьми про те, як поводитися з людьми з інвалідністю. Щоб вони не відчували надмірної уваги, а відчували нашу повагу", – наголошує дитяча й сімейна психологиня Світлана Ройз.

КОЛИ І ЯКИМИ СЛОВАМИ ГОВОРИТИ З ДИТИНОЮ ПРО ЛЮДЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ

Говорити на цю тему потрібно до того, як діти виявлять цікавість.

Для початку дорослим самим потрібно усвідомити свої почуття – тоді ми зможемо допомогти їх усвідомити дитині. І дорослим нормально відчувати страх і біль – але потрібно знати, як реагувати.

Для дитини до 7 років природно питати про щось уголос, бути безпосередньою в реакціях. Насправді краще, якщо діти нас запитають про те, що для них незрозуміло. Але важливо, щоб це було не в присутності людини, якої це стосується. Саме тому краще говорити заздалегідь.

Нещодавно в розмові з дівчинкою чотирьох років я наводила не дуже коректний, але зрозумілий для дитини приклад. Питала, чи бувало таке, що з її улюбленою лялькою відбувалося щось сумне – і вона дуже хотіла її врятувати, полікувати, тож замість втраченої ніжки чи ручки брала деталі, що залишились від інших ляльок. Людям, які втратили кінцівки від хвороби, аварії чи війни, допомагають протези – спеціально для них розроблені засоби, що можуть замінити руку чи ногу.

Під час війни чимало людей втратили кінцівки. Це боляче і страшно, і людині потрібно вчитися заново ходити, рухатися. Це повторне навчання того, що людина раніше вже і так вміла. Можливо, після повернення додому, людині доведеться змінювати життя, наприклад, міняти професію. І потрібно багато сил, мужності й підтримки, щоб це зробити. Для того, щоб люди могли знов рухатися, винайшли протези. Вони бувають дуже різними – на деяких можна танцювати, бігати, стрибати та навіть відчути доторки (тут можна показати дитині відповідні фотографії).

Іноді люди з інвалідністю (одразу називаємо саме так, не застосовуємо евфемізмів) пересуваються на колісних кріслах. "Уяви, як їм може бути незручно підійматись у ліфті, заходити в транспорт та магазини. І нам потрібно зробити наші дороги та міста такими, щоб всім було комфортно", – ось ті слова, які можна використати для пояснення.

Коли ми зустрічаємо когось, хто має незвичний для нас вигляд, нам хочеться його роздивитися. Але для самої людини це може бути неприємно. Тому дорослим слід пояснити дітям: "Намагайся поводитися природно. Перед тобою людина. Незвично – не означає небезпечно чи погано".

Якщо бачимо воїна з протезом чи на кріслі, можемо виказати йому вдячність – сказати "дякую" чи прикласти руку до серця.

СПІВЧУТТЯ, А НЕ ЖАЛІСТЬ: ЯК ВИЯВИТИ ПІДТРИМКУ ЛЮДИНІ З ІНВАЛІДНІСТЮ

Зараз можемо зустріти багато людей без кінцівок – дорослих та дітей. І їм важливо відчувати нашу підтримку. Дитину важливо долучити до роздумів: як ми можемо це зробити? Їй треба запропонувати ставити питання, якщо вони з’являться.

Що може допомогти ввести дитину в цю тему:

• Паперовий ляльковий театр для дошкільнят – герой Іскорка на кріслі колісному з театру суперсил (це проєкт UNICEF Ukraine з ляльковим театром, сценаріями, казками та в майбутньому мультфільмами).

• Герой терапевтичної книги Тані Стус "Таємні історії маленьких та великих Перемог" – в одному з розділів, "Історія, яку розповів біль", головні герої – військовий і його "біль".
• "Чи легко жити циклопам" Олександра Шатокіна – добра "інклюзивна" книжка
• "Кожна грудочка землі" Ольги Войтенко: батько головної героїні повертається після поранення на війні додому й учиться заново ходити на протезах, а потім бере участь в змаганнях з бігу.
• "Різдвозавр" Тома Флетчера (головний герой Вільям – на колісному кріслі).
• Не читала сама, але мені дуже радили книжку "Світ без меж" Анастасії Степули – для дітей і дорослих про різноманіття й рівність.
• Герой мультсеріалу "Вулиця Сезам".
• Герой 7 сезону "Щенячого патруля".
• Герой мультсеріалу "Мопсики-приятелі".
• Мультфільми серії "Як приборкати дракона" (головні герої – Гикавка з протезом ноги й Беззубик із протезом на частині хвоста – стали вожаками для людей і драконів).
• Мультфільм "У пошуках Немо" (головний герой, рибка Немо, народився з маленьким плавничком).
• Короткометражний мультфільм "Скарлетт" (про дівчину, у якої після хвороби було ампутовано ніжку і яка знову почала танцювати й стала допомагати іншим).
• Короткометражний мультфільм "Подарунок" (про те, як мама подарувала синові песика з трьома лапками – і як песик зміг допомогти хлопцю).
• Короткометражний фільм (12+) "Цирк метеликів", 2009 рік. Головну роль там грає Нік Вуйчич.

Ігор Льов