«Ніхто не знає, в чому вона полягає»: куди рухається реформа прокуратури

Після часткової реформи прокуратури за президентства Петра Порошенка, яку мало хто з непричетних помітив, почалась також малопомітна для загалу реформа прокуратури за президента Володимира Зеленського.

Під час реформи, яка почалася 2014-го року, прокуратуру позбавили загального нагляду за органами влади, забрали слідчі функції, зменшили кількість місцевих прокуратур (тепер вони не в кожному районі), прокурорів переатестовували, але непрозоро і зі скандалами.

Детальніше про те, що мало тоді змінитися, дивіться у колонці експерта Реанімаційного пакету реформ Бориса Малишева. А чим все закінчилося – у коментарі виконавчого директора Transparency International Україна Андрія Боровика, який сказав, що у реальності реформа прокуратури призвела лише до того, що функцію слідства передали іншим відомствам і самих прокурорів стало менше, але інших змін орган так і не зазнав.

Погляньмо ж що відбувається з реформою прокуратури нині.

У вересні 2019 року, президент Володимир Зеленський підписав закон, покликаний сприяти реформуванню прокуратури. Військові прокуратури мали ліквідувати, а прокуратури різних рівнів назвати по-новому: місцеві – окружними, регіональні – обласними, а генпрокуратуру – Офісом генпрокурора.

Нові назви означали фактично створення нових структур: тож колишні працівники мають пройти переатестацію, щоб залишитися там працювати. Суть реформи в тому, щоб кількість працівників зменшилася, зарплатні їхні зросли, а генпрокурор мав більше повноважень.
Коли реформа стартувала, генпрокурором був Руслан Рябошапка, а від середини березня 2020 генпрокуроркою стала Ірина Венедіктова. До 2019-го вона не працювала ні на держслужбі, ні в правоохоронних органах.

Вона каже, що реформу не зупинятиме, але бачить в ній недоліки, які треба усувати.

Серія перша: реформа на старті

Прокурори, які працювали, коли Зеленський підписав закон для реформування прокуратури, і хотіли лишитися працювати далі, мали (і мають) переатестуватися: написати тест на знання законодавства та на загальні здібності, виконати письмове завдання та пройти перевірку на доброчесність.

Фото зі сайту gp.gov.ua

Наприкінці 2019 року тодішній генпрокурор Руслан Рябошапка повідомив, що Офіс генпрокурора запрацює з початку 2020-го року, що в ньому працюватиме 1,5 тисячі людей, замість 2,5 тисяч, і що з колишніх прокурорів переатестацію пройшли 610 прокурорів. Решту мали донабрати пізніше.

На початку березня 2020 року народні депутати висловили Руслану Рябошапці недовіру, чим фактично припинили його повноваження. За версією депутатів, які підтримали це рішення, Рябошапка погано працював, за іншими версіями – був не досить слухняний.

«Рябошапка не політично керований. Він не робить все, що йому спускають зверху. А їм зараз в ГПУ потрібна лояльна людина, така, яка робитиме те, що їй скажуть», – цитувало депутатку «Голосу» Олександру Устінову видання «Українська правда».

Фото видання Liga.net

Незадовго після початку карантину в Україні, 17-го березня, президент Зеленський призначив на місце Рябошапки Ірину Венедіктову. Раніше вона завідувала кафедрою цивільно-правових дисциплін юридичного факультету Харківського університету Каразіна, а в 2019-му стала депутаткою від «Слуги народу».

Від серпня до грудня 2019-го очолювала Комітет Верховної Ради з питань правової політики, потім недовго виконувала обов’язки директорки Державного бюро розслідувань.

У 2016 році вона невдало спробувала стати суддею Верховного суду – не набрала достатньо балів у конкурсі.
До призначення Венедіктової деякі народні депутати поставилися критично. Не голосували за це нардепи від партій «Європейська солідарність», «Голос» та «Батьківщина». Натомість члени «Слуги народу» підтримали більшістю голосів.

Фото зі сайту Офісу Генпрокурора

«Ще три місяці тому пані Венедіктова сиділа з нами в сесійній залі як депутатка від «Слуги народу». Це незаанґажований генеральний прокурор? (...) Яка історія успіху в ДБР привела Венедіктову на посаду генерального прокурора? Тільки одна: те, що вона слухняно виконувала вказівки президента і Офісу президента» , – так із трибуни Верховної Ради висловлювався народний депутат від «ЄС» Олексій Гончаренко.

Представниця партії «Голос» Інна Совсун також критично висловилася стосовно призначення Ірини Венедіктової:

«Це генеральний прокурор, яка не змогла скласти іспит, щоб стати суддею Верховного суду. «Не залік» – це «не залік». Після «не заліку» студентів виганяють з університету, а не переводять на наступний курс. І це треба чітко зафіксувати» .

Серія друга: реформа і Венедіктова

За час на посаді Ірина Венедіктова встигла ухвалити низку рішень, спрямованих на зміни в реформі. Сама генпрокурорка стверджує, що про зупинку не йдеться, просто треба «не допустити нових помилок».

У відеозверненні від 8-го травня Венедіктова говорить, що «в судах є понад 600 справ за позовами до Офісу Генерального прокурора  від звільнених прокурорів, які не пройшли атестації. До того ж, народні депутати України звернулись із конституційним поданням щодо конституційності Закону України, яким передбачена реформа органів прокуратури».

Вона говорить, що в прокуратурах «окремих регіонів» переатестацію не пройшли понад 30% прокурорів, і що це може вплинути на роботу правоохоронної системи. Раніше, у квітні, Венедіктова пропонувала йти з неатестованими прокурорами-позивачами на мирові угоди, у травні ж обмежилася тим, що треба розробити критерії їх оцінки під час атестації.

«З однієї ж і тієї ситуації один суддя може поновити на посаді прокурора, а інший – не поновити», – каже експерт Центру політико-правових реформ Микола Хавронюк.

У відповіді на запит «Четвертої влади» виконувачка обов’язків начальниці відділу розгляду запитів на публічну інформацію Офісу генпрокурора Тетяна Акав повідомила, що в Офісі Генерального прокурора немає обліку прокурорів, які не пройшли атестацію.

«Атестація прокурорів регіональних прокуратур продовжиться відразу після завершення карантину. Зараз триває робота по створенню кадрових комісій», – сказала на початку травня Венедіктова.

Склад цих комісій – другий важливий момент у «коригуванні» реформи, яку затіяла нова прокурорка. 15-го квітня вона затвердила положення, за яким до комісії мають входити семеро людей: не менше чотирьох прокурорів, а також представники вищих навчальних закладів та наукових установ або особи, делеговані міжнародними неурядовими організаціями та дипломатичними місіями (за їх згодою).

У наказі, який раніше підписував Рябошапка, йшлося про шість членів комісії, з них не менше трьох – делеговані міжнародними і неурядовими організаціями, проєктами міжнародної технічної допомоги, дипломатичними місіями люди.

Експерт Центру політико-правових реформ Микола Хавронюк каже, що науковці можуть бути «своїми» людьми, бо можуть залежати від керівництва у відомчих установах: Тренінговому центрі прокуратури, Академії внутрішніх справ тощо. А участь міжнародників є мізерною, вони ні на що не впливають, вважає Хавронюк.

«Одним зі здобутків реформи було те, що прокурорів призначала комісія за участю делегованих громадськістю та міжнародними інституціями представників, причому із правом вирішального голосу. Тому призначення відбувались прозоро, і багатьох кандидатів на адмінпосади комісія відхилила», – пише у своєму блозі на УП ексгенпрокурор Руслан Рябошапка.

Він вважає, що Венедіктова «знищує основні ідеї реформи президента Зеленського – очистити прокуратуру від випадкових та "своїх" людей, які служать не суспільству та закону, а тим, кому зобов'язані посадою».

«Очищення прокуратури виявилось болючим для бенефіціарів неофіційних платних послуг, що надавали прокурори, а тому вони через нового Генерального прокурора почали шукати можливості відновити статус кво», – переконаний Руслан Рябошапка. 

Що не так із реформою прокуратури

Експерт Центру політико-правових реформ Микола Хавронюк каже, що головна проблема реформи прокуратури – відсутність стратегії.

«Колишній генпрокурор створив робочу групу з підготовки стратегії, зокрема, включив до неї своїх заступників. Їх потім звільнили, а прокуратура не може працювати без стратегії: незрозуміло, до чого веде ця реформа. Про неї багато говорять, але ніхто не знає, в чому вона полягає», – каже Микола Хавронюк.

«Реформу має здійснювати суспільство й інші державні та суспільні інститути, крім тих, хто безпосередньо реформується. Тому в Україні проблема і з судовою реформою, і з реформою прокуратури. Нинішня влада намагається реформуватися зсередини і не пускає нікого ззовні. Така реформа не є реформою, бо не враховує загальногромадянського інтересу», – розповідає експерт Центру політико-правових реформ.

Зараз триває атестація прокурорів регіонального рівня, яка надовго пригальмувала через карантин. 1-го липня розпочався останній етап атестації – з кандидатами проведуть співбесіди. Загалом до співбесід допущені понад 2,5 тисячі осіб. Коли цих прокурорів атестують, запрацюють обласні прокуратури. Потому розпочнуть атестувати прокурорів місцевих прокуратур.

9-го червня в Офісі Генерального прокурора розпочали добір на ще 100 вакантних посад прокурорів. Документи прийматимуть до 9-го липня включно.