Секретар ради: хто його обирає й коли він може замінити голову громади

This article is also available in English

ЗОБРАЖЕННЯ: ШІ

ЗОБРАЖЕННЯ: ШІ

Цим матеріалом Інтент продовжує серію публікацій, присвячених роботі місцевого самоврядування. Сьогодні приділимо увагу посаді секретаря місцевої ради.

На сьогодні посада "секретар місцевої ради" обросла численними міфами. Тому Інтент розбирався, хто може потрапити на цю посаду та які повноваження посадовець отримує після обрання.

У цьому матеріалі йдеться про секретарів сільських, селищних і міських рад. Для простоти сільського, селищного або міського голову далі називатимемо головою громади.

Як секретар з’являється на посаді і хто може його звільнити

Секретар ради – це виборна посадова особа. Але тут є суттєві відмінності від звичайних виборів. Секретаря обирає рада з числа своїх депутатів на строк повноважень ради.

Кандидатуру на посаду секретаря ради зазвичай вносить голова громади. У визначених законом випадках кандидатуру можуть внести щонайменше половина депутатів від загального складу ради – зокрема, якщо вибори голови ще не завершені, рада не підтримала запропоновану головою кандидатуру, голова не вніс її у встановлений строк або посада секретаря стала вакантною, коли вакантною є й посада голови.

Тобто секретар ради – це один із депутатів цієї ради, якого на посаду обрали інші депутати. Після обрання він стає посадовою особою місцевого самоврядування та працює в раді на постійній основі.

Як ми зазначали, секретар ради обирається на строк повноважень відповідної ради. Ця ж рада може достроково припинити його повноваження. Рішення про обрання та звільнення секретаря приймається таємним голосуванням.

Повноваження секретаря ради

Усі повноваження секретаря ради можна умовно розподілити на "повсякденні" та ті, які він виконує в окремих випадках.

До основних "повсякденних" повноважень належать:

  • організація підготовки сесій ради та питань, що вносяться на її розгляд;
  • забезпечення оприлюднення проєктів рішень, доведення прийнятих рішень до виконавців і населення та організація контролю за їх виконанням;
  • сприяння депутатам у здійсненні їхніх повноважень;
  • за дорученням голови громади – координація роботи постійних та інших комісій ради та сприяння виконанню їхніх рекомендацій;
  • забезпечення зберігання офіційних документів ради та доступу до них у передбачених законом випадках.

Якщо дуже спрощено, ці повноваження спрямовані передусім на організацію роботи ради: підготовку питань до розгляду, роботу з депутатами та комісіями, а також оприлюднення і виконання прийнятих рішень.

До повноважень, які секретар ради виконує в окремих випадках, належать:

  1. Скликання сесії ради, ведення її засідання та підписання рішень – у передбачених законом випадках, зокрема коли голова громади невмотивовано відмовляється скликати сесію або не може її скликати.
  2. Здійснення за рішенням ради повноважень секретаря виконавчого комітету. Але це можливо лише в сільських радах.
  3. Здійснення повноважень голови громади – у випадках, передбачених законом.

Останній випадок потребує окремого пояснення.

Закон передбачає дві різні ситуації.

Перша – коли повноваження голови громади достроково припинені або він помер. За загальним правилом у такому разі його повноваження тимчасово здійснює секретар ради – до початку повноважень нового голови, обраного на позачергових виборах, або до відкриття першої сесії ради, обраної на чергових місцевих виборах. Закон передбачає окремі винятки для випадків дострокового припинення повноважень голови відповідно до законів про військово-цивільні адміністрації або про правовий режим воєнного стану.

У постанові від 3 червня 2026 року Верховний Суд, розглядаючи справу щодо секретаря Запорізької міської ради, який тимчасово здійснював повноваження міського голови, зазначив, що в такій ситуації він мав усі повноваження міського голови.

Друга ситуація – коли голова залишається на посаді, але з певних причин не може здійснювати свої повноваження. Частина 2 статті 42 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" і в цьому випадку вказує на секретаря ради. Водночас закон не містить вичерпного переліку обставин, які слід вважати такою неможливістю, та не визначає достатньо чітко обсяг повноважень секретаря в кожній із таких ситуацій.

Ще в 2013 році профільний комітет Верховної Ради відніс до випадків такої неможливості, зокрема, тимчасову непрацездатність, відпустку та відрядження. Водночас Комітет звернув увагу на нечіткість законодавчого регулювання й дійшов висновку, що за тимчасової відсутності голови секретар не обов’язково здійснює всі його повноваження.

Однак позиція Комітету щодо відпустки як випадку неможливості здійснення головою своїх повноважень не є безспірною. У справі, яку Верховний Суд розглянув у травні 2026 року, позивач наполягав: оскільки міський голова Дніпра перебував у відпустці, його повноваження відповідно до частини 2 статті 42 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" мав здійснювати секретар ради, а не заступник міського голови. Суд із цим не погодився. Голова перед відпусткою поклав виконання обов’язків на заступника відповідно до встановленого розподілу повноважень, і Верховний Суд визнав заступника уповноваженим на підписання спірного розпорядження.

Отже, сама по собі тимчасова відсутність голови не означає автоматичного переходу його повноважень до секретаря ради. Значення мають конкретні обставини та те, як у громаді врегульовано розподіл обов’язків.

Варто також враховувати, що роз’яснення комітетів Верховної Ради не є офіційним тлумаченням законів.

Висновок

Секретар ради – не "заступник голови громади", а окрема посадова особа, основна роль якої пов’язана з організацією роботи самої ради. Однак у визначених законом випадках секретар може здійснювати й повноваження голови громади.

Якщо повноваження голови достроково припинені, загальне правило достатньо зрозуміле: його повноваження тимчасово переходять до секретаря ради. Значно складнішою є ситуація, коли голова залишається на посаді, але тимчасово не може виконувати ті чи інші функції. У такому разі не кожна відсутність автоматично означає заміщення голови секретарем, а обсяг можливого заміщення залежить від конкретних обставин і правового регулювання.
 

Сергій Бондаренко

Поділитися