Відпустка на 90 днів під час воєнного стану, в якій не може відмовити роботодавець: хто має право та як отримати
7182
Зображення: files.nas.gov.ua
Повномасштабне вторгнення країни агресора автоматично віднесло кожного українця до групи ризику. Для багатьох – це прямий ризик втратити життя чи здоров'я. Для тих, хто живе у відносно безпечних місцях країни, все одно існує суттєвий ризик зміни статусу або втрати житла. Українські законодавці, хай не завжди оперативно, але все ж таки намагаються встигати реагувати на ці виклики.
Підрив дамби Каховської ГЕС та затоплення великої території вкотре порушили питання юридичного статусу тих людей, які змушені залишити будинки, а як наслідок не можуть виконувати свої обов'язки на роботі. В цьому випадку відпустка без збереження заробітної плати може стати вдалим виходом не тільки для співробітника, який хоче зберегти робоче місце, але й для роботодавця.
Яка це може бути відпустка, та як її оформити в консультації Безоплатної правової допомоги.
Залежно від причини надання неоплачуваної відпустки та хто виступає ініціатором, розрізняють її види:
- За ініціативою (заявою) працівника.
- На час участі у виборчому процесі.
- За ініціативою керівника держоргану.
Види відпусток без збереження зарплати визначає не лише Кодекс законів про працю (КЗпП), Закон України "Про відпустки" від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі – Закон про відпустки), а й інші кодекси та закони.
Підставою для оформлення неоплачуваної відпустки є заява від працівника про надання відпустки без збереження заробітної плати, яка погоджена керівником установи. У ній працівник має зазначити:
- вид відпустки;
- підставу й підтвердження – для обов’язкової неоплачуваної відпустки;
- дату початку відпустки;
- її тривалість.
На заяві керівник установи, держоргану, органу місцевого самоврядування проставляє відповідну резолюцію. Саме від прийнятого керівником рішення залежить оформлення відпустки. Якщо рішення позитивне, працівник кадрової служби готує наказ про відпустку, якщо ні – відпустка не надається.
- Читайте також: Як обміняти посвідчення водія
Відпустка в якій роботодавець не може відмовити
Статтею 12 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" введено новий вид відпустки без збереження заробітної плати, терміном не більше 90 календарних днів, що надається працівнику, який виїхав за межі території України або набув статус внутрішньо переміщеної особи (ВПО) у період дії воєнного стану.
Для отримання такої відпустки працівник, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, звертається до роботодавця із заявою, а роботодавець в обов’язковому порядку надає працівнику відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів. Працівник може реалізувати своє право на цю відпустку кілька разів, проте, загальна тривалість частин відпусток не може перевищувати 90 днів протягом дії воєнного стану.
За домовленістю сторін відпустка без збереження заробітної плати працівнику, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, може надаватись на більший термін, який не може перевищувати періоду дії воєнного стану (ч. 3 ст. 12 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"). Ця відпустка не належить до відпусток без збереження заробітної плати, які надаються працівникові відповідно до ст. ст. 25, 26 Закону України "Про відпустки".
Читайте також: Що робити, якщо відмовляють в отриманні статусу ВПО
Отже, головними умовами для надання відпустки без збереження заробітної плати є те, що:
- тривалість не може перевищувати 90 днів протягом дії воєнного стану;
- надається працівникам, які виїхали за межі території України або набули статус ВПО, що підтверджується довідкою;
- надається в обов’язковому порядку за заявою працівника;
- час перебування у відпустці без збереження заробітної плати за цією підставою не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.
