Чи варто платити за неотримані послуги

На сьогодні чимало мешканців багатоквартирних будинків та власників приватних будинків зіткнулись з проблемою стягнення заборгованості за послуги водокористування. До того ж така заборгованість часто має характер «псевдозаборгованості». Більшість скарг споживачів поступає на постачальників послуг централізованого питного водопостачання та водовідведення з приводу отримання квитанцій на сплату за послуги, які ніколи та не надавались, або надавались в неналежному обсязі.

В тему Актуальні роз'яснення по земельним питанням

До громадської приймальні УГСПЛ, що працює на базі Одеської обласної організації ВГО "Комітет виборців України" звернулась одеситка Ірина Володимирівна Меньшикова, яка отримала письмову претензію від постачальника послуг централізованого питного водопостачання та водовідведення (далі — Постачальник) на сплату "неіснуючої" заборгованості. З обсягами спожитих послуг та позицією Постачальника жінка не стала миритися та почала шукати захисту своїх прав.

Суть справи полягала у наступному. Ірина Володимирівна є власницею приватного будинку та споживає послуги централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надаються  Товариством з обмеженою відповідальністю "І".

У 2010 році між Меньшиковою І.В. та ТОВ "І" був укладений черговий договір, за умовами якого товариство надає послуги з подання води, а споживач своєю чергою здійснює оплату вказаних послуг відповідно до тарифів з розрахунком поливу площі у розмірі 150 кв.м.

З 2012 року на її адресу почали приходити рахунки з великими сумами до сплати, у зв'язку із чим жінка неодноразово зверталася до Постачальника з заявами про обстеження земельної ділянки для визначення площі поливу та вимогами про перерахунок вказаних сум. Усі вимоги споживача товариством ігнорувались та лише у грудні 2014 року було здійснено обстеження земельної ділянки та виявлено, що поливна площа становить 30 кв.м замість 150 кв.м, за які Меньшикова І.В. з 1985 року сплачувала кошти.

Посилаючись на акт обстеження ділянки, у січні 2015 року жінка звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю "І" з проханням укласти новий договір, в якому буде зазначена поливна площа що відповідає дійсній та становить  30 кв.м. Однак, представники товариства погрожуючи відключенням води та відмовою в укладенні нового договору, змусили Меньшикову І.В. підписати договір про розстрочку нарахованої заборгованості за полив неіснуючої площі у 150 кв.м.

Опинившись у пастці Постачальників, Ірина Володимирівна звернулася до  юриста приймальні Української Гельсінської спілки з прав людини в місті Одесі. Після вивчення всіх матеріалів справи, юрист розробив ефективну правову позицію та складено позовну заяву, вимоги якої задовольнив Приморський районний суд м. Одеси 12 листопада 2015 року.

Законодавством чітко визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 3 ст. 203  Цивільного кодексу України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Враховуючи, що споживач не погоджується з сумою нарахованої заборгованості за водокористування,  яка безпосередньо є предметом договору про розстрочку, суд задовольнив позовні вимоги Меньшикової Ірини Володимирівни та визнав договір про розстрочку заборгованості недійсним.

Такі ситуації зі стягнення грошових коштів з мешканців міста за послуги, які не надавались, є не поодинокими. Постачальниками послуг, через відсутність у споживачів грошей на звернення до юристів та у зв’язку з незнанням законодавства, безпідставно стягуються кошти, які б можна було витратити на інші потреби.

Юристи Одеської обласної організації ВГО "Комітет виборців України"  рекомендують громадянам, за наявності спірних моментів з постачальниками послуг звертатись за безоплатною правовою допомогою за адресою: м Одеса, вул. Садиковська, б. 25.

Попередній запис за телефоном: (048) 716-46-83.

Діяльність приймальні здійснюється в рамках ініціативи Української Гельсінської спілки з прав людини за фінансової підтримки Уряду Швеції через Шведське агентство міжнародного розвитку (SIDA) та Уряду Канади через Департамент закордонних справ, торгівлі та розвитку (DFATD), програма "Права людини понад усе" (Human Rights First).

Христина Кабакова,

юрист Одеської обласної організації

ВГО «Комітет виборців України»