Меню
Соціальні мережі
Розділи
Вибір. Ми щодня, та майже щохвилини щось обираємо. Іноді не помічаємо результатів цього, а іноді вони просто доленосні. Якось понад рік тому я обрала кота. І почалась череда виборів на кшталт гамлетівського "бути чи не бути", а в моєму випадку – жити чи померти. Не мені – Коту.
Вибір номер раз
В один осінній день 2024 року я зрозуміла, що готова прийняти кота. Так, саме готова, бо кішка, то вам не собака. То тварина, яка в більшості випадків робить, що хоче. Й через деякий час ти розумієш, що не вона в тебе живе, а ти в неї.
Так от, обрала я у фейсбуці тваринку – п’ятирічного кота породи девон рекс, якого виводили з розведення. З фото на мене дивилось якесь космічне створіння: густе кучеряве коричневе хутро, зелені очі, маленька мордочка та великі вуха й довгий закручений хвіст. (Доречі, тим хвостом він може й подякувати, але частіше – виказати незадоволення (послати)).
Таким нова хазяйка побачила Кота вперше. ФОТО надане авторкою
Домовилась з власницею, що десь через місяць зможу його забрати. Але в день Х вона зателефонувала й попередила, що кіт після кастрації в поганому стані: схуд, хутро облазить, не активний. Однак оскільки я вже за ним їхала, погодилась забрати його, як є.
Вибір номер два
Через деякий час, вже вдома, Кіт (так, я дала йому таке незвичне ім’я, хоча по документах він Тігра, але називати так те створіння язик не повертався) схуд ще більше. Я звернулась в лікарню, ветеринар виписав купу препаратів, але за кілька днів Кіт став жовтого кольору. Таке собі лисе та жовте створіння замість того кота з фото в мене вийшло. При цьому він навіть інколи грався.
Таким він приїхав у новий дім. ФОТО надане авторкою
Тиждень лікарі щодня тримали його під крапельницею, але сказали, що навряд чи його стан стане краще й порадили звернутись в іншу клініку.
Новий ветеринар, дослідивши Кота, виніс вирок: або приспати зараз, або приспати після довготривалого та дороговартісного лікування, або він сам помре.
Весь час – приблизно три місяці – що тривали ці поїздки по лікарях, я вірила, що зможу його вилікувати. Але після цього здалася й пообіцяла Коту (пригрозила), що якщо він помре, поховаю його голого й жовтого в мерзлу землю (це був кінець січня 2025) й навіть светрика не покладу.
Вибір номер три
Оскільки, на думку лікарів, шансів вижити в Кота не було – я здалася й дала йому спокій. Перестала возити по ветеринарах, пхати в нього пігулки (це доречі було не дуже й легко – він противився цьому як міг) та колоти голками.
Але це був мій вибір, не його. Він вирішив інакше.
Не мій вибір
Через деякий час Кіт став більш активним: довше грався, менше спав. А ще десь через пару тижнів, після вироку лікарів, я помітила, що він не такий вже й жовтий – тіло стало нормального кольору, хоча ще й був лисий. Й ближче до березня він почав обростати хутром. А до літа це знову було саме те космічне створіння з фото: густе кучеряве коричневе з зеленими очима маленькою мордочкою та великими вухами. Про хвіст я вже розповіла – ним Кіт "говорить".
Кіт тоді і зараз. ФОТО надане авторкою
На сьогодні Кіт активний, грайливий, але поважний. Помирати не збирається.
Яка мораль цієї історії? Ймовірно про те, що ми, як Homo sapiens, надаємо великого значення своїм вчинкам, чим іноді ускладнюємо своє життя. А тварини – просто живуть.
Публікації у розділі "Блоги" відображають винятково точку зору автора. Позиція редакції Інтента може не збігатися з позицією автора.
