Що таке мова ворожнечі і як вона може впливати на людину

11730

Зображення: Марина Мельник

(Зображення: Марина Мельник)

"Украинские нацисты", "киевский режим", "неофашисты": чи задумувалися ви колись, для чого росіяни придумали такі вислови? Якщо ці фрази не є звичайною образою, тоді чим?

В історії світу зустрічаються численні особистості, які використовували мову для пропаганди, щоб впливати на суспільну думку. Звичайно, у століття шаленого розвитку інформаційних технологій найшвидший та найбільш поширений засіб розповсюдження інформації – це телебачення та Інтернет. Тому, інформація на різних сторінках, каналах, у стримах чи онлайн-виданнях дуже швидко доходить до споживача. У цих умовах агресивні автори легко можуть поширювати певні вислови та думки, які розпалюють ворожнечу. Такий інструмент пропаганди має назву – мова ворожнечі. 

Мова ворожнечі як інструмент пропаганди використовується з метою маніпуляції масами та формування визначеної громадської думки. Цей метод виражається в агресивному, образливому і гострому способі висловлювання для досягнення певних політичних, соціальних або ідеологічних цілей.

Але як визначити, чи є в публікації, яку ви читаєте або слухаєте, мова ворожнечі та в чому саме вона проявляється? Основними зачіпками є наявність в тексті наступних ознак:

  • заклики до насильства;
  • прямі або приховані підбурювання до дискримінації;
  • створення негативного образу певної групи;
  • виправдання випадків насильства чи дискримінації;
  • твердження про неповноцінність будь-якої соціальної, релігійної чи етнічної групи;
  • згадка певної групи в принизливому контексті тощо.

Подібних пунктів можна налічити ще багато, адже маніпуляції цього типу існують у величезній кількості варіацій. І всі вони нагадують буденний інфопростір під час війни. Саме тому, найбільш знайомі для українців приклади мови ворожнечі можна знайти у російській пропаганді

Мова ворожнечі давно увійшла у медіапростір країни-агресора та сприймається його споживачами, як норма спілкування. Створені міфи про "бандеровцев" та "нациков" можна вже чути як наратив у побутовому мовленні звичайниих мешканців рф. Це простежується в соцмережах, інтерв’ю з перехожими росіянами, відгуках і коментарях до публікацій, адже першими цілями повномасштабного вторгнення рф в Україну було проголошено "денацифікацію" та "демілітаризацію". Щоправда, жодного терміну пояснити самі ідеологи кремля не спромоглися.

Від створення негативного образу до прямих образ та дискримінації – звичайні будні відомої російської пропагандистки Ольги Скабєєвої. Проглянувши публікації її офіційного телеграм-каналу, або ж відео за її участі, неможливо знайти висловлювань про Україну без принижень українців. 

Наприклад (мовою оригінала): "10 украинцев - всяко дешевле одного "Леопарда", а тем более "Абрамса". Тем более, что мяса на Украине еще хватает", – каже вона в ефірі телеканалу "россия 1". Тут прослідковуються чи не всі перелічені вище приклади варіацій вираження мови ворожнечі.

Якщо взяти до уваги, що цей спосіб зомбування на території Росії триває роками методом повторення, стає зрозуміло, чому більшість росіян мають негативне ставлення до українців без обґрунтованих підстав. Тобто, це вказує на створення стереотипів серед росіян про українських людей.

Важливою проблемою є те, що російська пропаганда може поширюватися і в Україні, провокуючи ворожнечу всередині країни. Найяскравіший приклад – поділ українців на українськомовних та російськомовних, який розпочався ще з 2014 року. До створення негативного образу один одного між цими групами, так чи інакше, причетна пропаганда відомого твердження про утиски російськомовного населення України. У результаті ця тема зросла до етапу розвитку мови ворожнечі та українцями.

Наприклад, українська мовознавиця Ірина Фаріон в одному зі своїх коментарів розказала: "…дитина приходить знервована до хати та каже: "Бабусю, в садочку є москаль", а бабуся каже, що москаля треба знищувати… Тобто, всі ці "радітєлі", які сюди приїхали зі своїми москворотими чадами мають розуміти, що їхній "ребенок" не "ребенок", що це – дитина…". Конкретні дискримінаційні слова є відкритими закликами до насильства та створюють негативний образ, що підбурює ворожнечу з обох боків питання розбрату через мову. І, на жаль, висловлювання такого типу зустрічаються досить часто серед українців.

З початком повномасштабного вторгнення мова ворожнечі набула більшої популярності в Україні. У повсякденний вжиток людей увійшли нові слова, такі як "рашисти", "орки", "русня". Вони відображають загальні настрої, які були в країні під час перших днів війни. Так само як і "украинские нацисты", "неофашисты", ці вислови створюють та підсилюють негативний образ і стереотипи про відповідні нації. Проте, прослідкувавши за загальною ситуацією в питаннях пропаганди обох згаданих країн, ми помічаємо істотну різницю – росіян до насилля закликає мова ворожнечі, а українців до мови ворожнечі спонукає насилля збоку росіян.

Варто пам'ятати, що будь-яка маніпуляція не повинна відбиватися на ставленні людини до певних ситуацій, груп тощо. Для боротьби з такими впливами важливо розвивати навички медіаграмотності, ставитися до інформації критично та шукати об'єктивні джерела. 

Марина Мельник

Публікації у розділі "Блоги" відображають винятково точку зору автора. Позиція редакції Інтента може не збігатися з позицією автора.

Поділитися