Меню
Соціальні мережі
розділи
Презентація книги Євгенії Генової "Вони обрали Україну"
245
Читати повний текст Зареєструватися / Отримати квитки
Онлайн-презентація книги Євгенії Генової "Вони обрали Україну" відбудеться 25 липня об 11:00 на сторінці авторки у Facebook у межах онлайн-фестивалю "З нами житиме укрсучліт".
"Намагання вбити нас стають все інтенсивнішими та прицільнішими: щодоби Одеса та область переживають десятки обстрілів, ми спимо по кілька годин, під час яких нам сняться звуки сирен і вибухів, а, прокинувшись, ми не зразу розуміємо: це сон чи треба бігти в коридор, щоб мати хоч якісь шанси. Десятки і сотні інших місті і сіл живуть гірше.
Однак це - лише один бік війни. Можливо, найбільш видимий, але один.
Геноцидна війна має значно більший, глибший і, на жаль, кривавіший вимір: вона скерована на знищення поколіннєвої памʼяті та ідентичності і прийдешніх поколінь. Ми це проходили не раз: викрадена, депортована молодь, діти в заручниках, розстріли батьків і запроторення їхніх дітей в інтернати зі зміною прізвищ та родинної історії (тут можна згадати бодай приклад доньки Романа Шухевича, Марії). Це саме російські окупанти роблять і зараз: за дуже приблизними оцінками, до росії депортовано щонайменше 20 тисяч українських дітей, повернути вдалося лише 2300. На тимчасово окупованій території України проживає приблизно 1 млн 600 тис. українських дітей. Це ті, які зараз - діти. Додамо до цього ще тих, які були дітьми на момент 2014 року, і встигли вирости. І отримаємо не просто цифри, - безликі, суворі, страшні у своєму обширі, а - людські долі.
Усі ці діти, підлітки, молоді люди лишаються в депортації і окупації сам на сам з окупантом - чи є у них поруч батьки або рідні люди, чи нема, бо скільки б тобі не було років, - завжди страшно, самотньо, темно і гірко, коли ти опиняєшся в ситуації насильства й зневіри. Окупанти ламають у першу чергу молодь. Беруться за маленьких - і перенавчають їх новій мові, новим звичаям, новій історії. Висміюють їхню вимову (не "колготи", дурепа, а "калґоткі"), висміюють їхніх батьків ("понаєхалі на чужоє добро"), висміюють їхнє минуле і походження. Роблять усе, щоб дитина під тиском сорому, страху й відчуття розпачу змінила власну ідентичність.
З підлітками важче: навʼязати думку, що насправді ти - росіянка чи росіянин, - майже нереально. У хід ідуть підкуп, лестощі, обіцянки найкращого майбутнього (зазвичай - військового), якщо не допомагає - погрози розправою над батьками, вʼязницею, побиттям, катуванням. Окупанти не соромляться бити і катувати неповнолітніх, виносити їм тюремні строки, обшукувати речі й залякувати.
Чи робимо ми усе, що можемо, щоб допомогти цим дітям? Щоб витягти їх з пазурів убивць? Щоб підтримати, поки вони там, і допомогти, коли вони вже тут? Думаю, ні. Одиниці з нас, і то лише як особиста або громадська ініціатива.
Поки що ситуація саме така.
Наступної суботи, якщо матимете час, долучайтеся послухати трішки про наших найкращих людей - молодь, яка обрала Україну. У моїй новій книзі, яка незабаром вийде у видавництві Mison.publishing, є сумні й гіркі історії, але є багато світла і сили. Стільки сили, скільки, може, ми, дорослі, не очікуємо побачити в дітях, а вона там є. Багато надії, багато віри і багато суму - надто багато, ніж нам би коли-небудь хотілося.
Презентація буде онлайн на моїй сторінці в Facebook. Поговоримо про те, що болить, і те, чим ми маємо пишатися, а ще - щось робити уже зараз. Краще - ще вчора, але хоча б сьогодні", - повідомляє авторка.
29 листопада 09:00 - 29 листопада 13:00
10 жовтня 15:30 - 10 жовтня 17:00
19 грудня 18:00 - 19 грудня 21:00
