"Брама", реж. Володимир Тихий, 2017

Український горор про життя родини диваків (баба Пріся, її донька та внук), що мешкають у Чорнобильській Зоні відчуження. Головна героїня Баба Пріся вживає галюциногенні гриби, товаришує з русалками і розповідає, як у молодості за часів війни відправила на той світ дванадцятьох німців. Одного дня Пріся отримує містичне попередження про катастрофу, що станеться найближчим часом... 

"Будинок слово. Нескінченний роман", реж. Тарас Томенко, 2021

Це заснована на реальних подіях драматична історія про українських письменників, яких зібрали під дахом харківського будинку «Слово». А згодом змусили їх працювати на благо системи. Фільм про те, як комуністичний рай перетворюється на комуністичне пекло. 

"Герой мого часу", реж. Антоніна Ноябрьова, 2018

За сюжетом, юнак Жорік мріє підкорити столицю. Його ваблять дорогі крамниці, модні галереї та "європейські цінності", але поки що головний герой живе у світі пивних кіосків, дешевих атракціонів та засмічених під’їздів. Жоріку здається, що дуже скоро він подолає невидиму межу між двома вимірами великого міста контрастів…

"Дике поле", реж. Ярослав Лодигін, 2018

Екранізація роману Сергія Жадана "Ворошиловград". У основі історії — Герман, який змушений повернутися у Старобільськ, своє рідне містечко на Донбасі. Його старший брат зник, і тепер герою доведеться захистити сімейний бізнес — стару бензоколонку. А разом із нею — друзів дитинства та кохання у боротьбі проти тих, хто захоплює шматок за шматком землю, перетворюючи її на кукурудзяні поля та залізницю, котра нікуди не веде. Чим закінчиться ця іронічна та повна пригод подорож крізь Дике Поле?

"Жива ватра", реж. Остап Костюк, 2014

Документальна історія про трьох чоловіків різних поколінь, які живуть в українських Карпатах. Старість 82-річного Івана проходить на самоті: недавно поховавши дружину, він і сам готується до похорону. В той час, коли 10-річний Іванко починає життя заново в школі-інтернат у райцентрі, а 39-річний Василь керує тваринним господарством і вигодовує молодняк овець. Та прийде весна, і всі троє піднімуться в гори услід за вівчарським покликанням, якому все важче слідувати в сучасному світі.

"Моя Бабуся з Марса", реж. Александр Міхалковіч, 2018

Лірична трагікомедія спільного виробництва України, Білорусі та Естонії. У основі сюжету — історія бабусі Зіни, яка, проживши частину життя в Україні, Росії та Білорусі, переїжджає в Крим. Розумна й енергійна, вона завжди збирала свою велику сім’ю разом. Після окупації Криму Росією зустрічі з родиною перетворилися на поневіряння. Дорослій людині важко прийняти нові реалії, тому усі родичі, які живуть по різних країнах, почали збиратися, щоб підтримати бабусю в день її 80-річчя.

"Припутні", реж. Аркадій Непиталюк, 2016

У фільмі йдеться про долю трьох жінок, а саме: бабусі, доньки і онуки, чиї долі переплетені, а життя сповнене складнощами й самотністю. Дія картини відбувається в залишеному мешканцями селі Припутні протягом однієї доби, що кардинально змінить життя усіх героїв.

"Шляхетні волоцюги", реж. Олександр Березань, 2018

За сюжетом, львівські батяри Бодя та Мірек живуть під гаслом: "Любити Львів, жінок та жарти". Аби життя було яскравим, шляхетні волоцюги вдаються до різних авантюр, залишаючись при цьому позитивними героями. Неочікувано для себе вони стають опікунами молодої красуні та їхні пригоди набирають нових обертів. Події фільму відбуваються у Львові протягом 1938-1939 років.