Intent logo

25 травня 2021 р. 13:23

Жити за законом, однак бути ув’язненим…

Жити за законом, однак бути ув’язненим…

Ця історія почалася рівно 24 роки тому. Тоді Олександр та Олена були молодими спеціалістами. Вони завершили навчання та почали роботу у пенітенціарній службі. Старанно працювали, планували спільне майбутнє, мріяли про дітей та власне житло.

На роботу до Одеського слідчого ізолятору вони прийшли на умовах, що квартиру їм надасть держава. Тоді, у далекому 96-му році, через брак кадрів, це було нормою - квартири видавали майже усім. Однак перший час молодятам запропонували пожити у так званому «гуртожитку», який розташувався на території самого СІЗО. Та вже через декілька років стало зрозуміло наскільки фатальним було це рішення.

Стіни  з грибком та сирістю; спільний туалет на вулиці, де людські випорожнення просто на підлозі або у відрах; кімнати, що не опалюються, та старі дерев’яні вікна. Люди продовжують так жити, хоч пройшло вже майже 30 років.

Щоранку Олена готує спільний сніданок для родини на маленькій кухні, яка розрахована ще на 5 такий сімей, хоч є на ній лише стіл та декілька шаф. Вони продовжують виживати та вже навіть не сподіваються на допомогу.

За цей час, що подружжя мешкає на території ізолятору,  у них з’явилося двоє дітей. Наразі хлопці вже достатньо дорослі: одному 14, іншому – 19. За своє життя діти не здійснили жодного злочину, але живуть в умовах на рівні з ймовірними злочинцями. Вони чують постріли, крики, бачать зброю та злидні. Постійно перебувають на території режимного об’єкту, де треба слідувати графіку. У школі соромляться називати адресу, за якою живуть, а слово «гості» для них взагалі табу.

Крім того, приміщення,  у яких живуть люди, навіть не мають статусу «гуртожитку». Тож виходить, що перебувають там люди незаконно і у будь-який момент можуть залишитись без домівки. Власного житла їм так і не дали, а тепер СІЗО ще й планують розформувати. Тож що буде з мешканцями далі - невідомо. Самі вони бояться опинитися на вулиці. Тим часом, чиновники на ситуацію не реагують.

Люди, які не здійснили жодного злочину, наче ув’язнені продовжують жити на території слідчого ізолятору

Ця історія почалася рівно 24 роки тому. Тоді Олександр та Олена були молодими спеціалістами. Вони завершили навчання та почали роботу у пенітенціарній службі. Старанно працювали, планували спільне майбутнє, мріяли про дітей та власне житло.

На роботу до Одеського слідчого ізолятору вони прийшли на умовах, що квартиру їм надасть держава. Тоді, у далекому 96-му році, через брак кадрів, це було нормою - квартири видавали майже усім. Однак перший час молодятам запропонували пожити у так званому «гуртожитку», який розташувався на території самого СІЗО. Та вже через декілька років стало зрозуміло наскільки фатальним було це рішення.

Стіни  з грибком та сирістю; спільний туалет на вулиці, де людські випорожнення просто на підлозі або у відрах; кімнати, що не опалюються, та старі дерев’яні вікна. Люди продовжують так жити, хоч пройшло вже майже 30 років.

Щоранку Олена готує спільний сніданок для родини на маленькій кухні, яка розрахована ще на 5 такий сімей, хоч є на ній лише стіл та декілька шаф. Вони продовжують виживати та вже навіть не сподіваються на допомогу.

За цей час, що подружжя мешкає на території ізолятору,  у них з’явилося двоє дітей. Наразі хлопці вже достатньо дорослі: одному 14, іншому – 19. За своє життя діти не здійснили жодного злочину, але живуть в умовах на рівні з ймовірними злочинцями. Вони чують постріли, крики, бачать зброю та злидні. Постійно перебувають на території режимного об’єкту, де треба слідувати графіку. У школі соромляться називати адресу, за якою живуть, а слово «гості» для них взагалі табу.

Крім того, приміщення,  у яких живуть люди, навіть не мають статусу «гуртожитку». Тож виходить, що перебувають там люди незаконно і у будь-який момент можуть залишитись без домівки. Власного житла їм так і не дали, а тепер СІЗО ще й планують розформувати. Тож що буде з мешканцями далі - невідомо. Самі вони бояться опинитися на вулиці. Тим часом, чиновники на ситуацію не реагують.

Люди, які не здійснили жодного злочину, наче ув’язнені продовжують жити на території слідчого ізолятору.

Ксенія Козак

Також Вам може сподобатись:

14 травня 2025 р.

Секретарка надала свідчення проти керівництва Білгород-Дністровського суду

10 травня 2025 р.

Через альтанку в одеському парку стався мовний скандал

09 травня 2025 р.

Марк Твен, бандити й торгівля: історик розповів про суперечливий образ Одеси

10 травня 2025 р.

З початку року поліція зареєструвала на Одещині 251 домашнього кривдника

14 травня 2025 р.

Одеса йде у море: блогери показали, що відбувається на пляжі в Чорноморці

08 травня 2025 р.

На Одещині торгували посадами для неохочих мобілізуватися

12 травня 2025 р.

Родичі полонених в Одесі пікетували Червоний Хрест

На Херсонщині рятувальники витягли з-під завалів будинку дівчинку

10 травня 2025 р.

В Одеській мерії показали, як завершують ремонт будинку, тричі постраждалого від російських обстрілів

04 травня 2025 р.

Як суспільство реагує на війну: роздуми бійця з передової

11 травня 2025 р.

Учасниця акції на підтримку військовополонених в Одесі дізналася про загибель сина

14 травня 2025 р.

Армія рф завдала ударів по житлових кварталах Херсонщини та понівечила стільникову вежу

13 травня 2025 р.

Поліція склала два протоколи на одеситку, яка дозволила собаці паплюжити Алею Героїв

12 травня 2025 р.

Чоловіка, який атакував поліцейських на Куликовому полі в Одесі, відправили під варту без застави

09 травня 2025 р.

Кам’яні вишиванки Нової Каховки в окупації: злочин рф проти української культурної спадщини