07 листопада 2023 р. 15:50
Минулої п’ятниці мав можливість взяти участь в урочистостях присвячених 100-річчю славного Одеського будинку вчених, який продовжує свою важливу роботу попри війну й удар ворожої ракети 23 липня 2023 року. Після скромного, але досить змістовного пізнавального заходу працівниця будинку вчених Людмила Роговська зробила для нас – кількох істориків – коротку екскурсію старовинними будівлями Будинку вчених. Будівлі ці (палац графа Толстого 1830 року роботи архітектора Джорджо Торрічеллі й картинна галерея того ж палацу 1896 – 1897 рр. роботи славетних віденських архітекторів Фердинанда Фельнера та Германа Гельмера, а також одеських митців: архітектора Германа Шеврембрандта та скульптора Луїджі Іоріні) були нам добре відомі з дитинства. Але тепер ми дивилися на пошкодження цих будівель ворожим нібито "Оніксом" й на те, як ці суттєві пошкодження вже вдалося полагодити зусиллями працівників будинку та небайдужих одеситів.
Під час імпровізованої екскурсії вдалося підійти до картини, яка була мені добре відома зі студентських років. Вона колись високо висіла в Зеленій залі будинку вчених, а тапер висить низько у закутку, що і врятувало її від вищевказаного удару рашистської ракети. На дуже великій за розміром картині зображені, як мені здавалося, українські воли, що тягнуть через рілля плуг. Рама картини дуже стара, характерна для ХІХ – початку XX ст. Й в саму раму (як у ті часи було прийнято) вмонтовано табличку з дивним надписом "РОЗЫ БОНЕРЪ копия Васильковскаго". Написання явно характерне для дореволюційної росії.
Фото: Тарас Гончарук
Та й табличка з рамою також. За словами працівниці будинку вчених, якійсь одеський музейник пояснив, що це копія картини видатного українського художника Сергія Васильківського (1854 – 1917 рр.) зроблена якоюсь Розою Бонер.
Фото: Вікіпедія
Одразу виникло запитання: роботи С. Васильківського зазвичай невеликі за розміром, а "копія" просто величезна? І як копія була написана явно до 1917 року, коли саме в цьому році видатний український художник (його картини, між іншим, мають знати вступники до вишів, згідно з програмою до ЗНО) С. Васильківський помер?
Сергій Іванович Васильківський (7 (19) жовтня 1854, Ізюм — 8 жовтня 1917, Харків) — український живописець, пейзажист, баталіст. Народився 7 жовтня 1854 року в повітовому місті Ізюм Харківської губернії в сім'ї писаря. У 1876–1885 роках навчався у пейзажному класі Петербурзької академії мистецтв у Михайла Клодта (1832–1902) і Володимира Орловського (1842–1914). Успішне навчання доповнювалося враженнями від виставок передвижників та поїздок на батьківщину. 1879 року за етюд з натури одержав першу академічну нагороду — малу срібну медаль. 1883 року, виконавши навчальну програму, молодий Сергій часто подорожував Україною. У березні 1886 року виїхав за кордон. Він жив у Франції та подорожував Англією, Іспанією, Італією. У 1900 організував у Харкові першу персональну виставку (120 творів). Перед смертю Сергій Іванович заповів Музею Слобідської України понад 1340 своїх творів та значну суму грошей, які, за його бажанням, мали піти на створення у Харкові великого національного художнього музею.
На мій сором, я не знав, хто така Роза Бонер. Проте, на щастя, існує Інтернет. І вже десь за 15 хвилин, я знайшов інформацію не лише про неї, але й майже на 100% з’ясував, що за картина висить в Одеському будинку вчених.
Роза Бонер. Фото: Вікіпедія
По-перше, Роза Бонер (1822 – 1899 рр.) видатна французька художниця й найкраща художниця-анімалістка (це ті, які тварин малюють) ХІХ ст. Й першим її великим успіхом стала картина "Оранка в Ніверні" 1849 року. Саме копія цієї картини й висить в Одеському Будинку вчених. По-друге, юний Сергій Васильківський у 1885 – 1888 рр. навчався в Європі передусім у Франції. Там він звертав увагу й на твори художників анімалістів, бо в його власних творах вже тоді тварини мали чимале значення (коні під козаками, чумацькі воли та ін.). По-третє, згідно з науковою публікацією української дослідниці Людмили Міляєвої, яка, коли це було можливо, користувалася матеріалами архівів країни-агресора, у травні 1886 року С. Васильківський з Парижу повідомив, що збирається робити копію з картини Р. Бонер "Бики" (так цю картину назвав юний український митець). У грудні 1886 року художник повідомив, що згадану копію завершив та імператорській академії мистецтв росії, де він тоді навчався. У червні 1888 року С. Васильківський просив академію повернути "копію з картини Рози Бонер "Оранка" (назва вже ближча до оригіналу), а згодом отримав повідомлення, що рада академії готова купити вказану копію за 500 рублів (сума за тих часів чимала). Як копія картини Р. Бонер "Оранка в Ніверні" роботи С. Васильківського потрапила до Одеси – мають з’ясувати музейні працівники. Переконаний, що вони це швидко зроблять.
Отже, не копія С. Васильківського виконана Р. Бонер, а навпаки – копія Р. Бонер виконана С. Васильківським – висить в Одеському будинку вчених. До того ж на мій хлопський розум (тобто думку не мистецтвознавця), копія С. Васильківського носить відбиток власного стилю митця. Його воли таки явно виглядають українськими, а не французькими.
Що треба робити? Як на мене, по-перше, бажаною була б експертиза картини, що зараз міститься в Одеському будинку вчених (для цього можна залучити фахівців Харківського художнього музею – вони ж мають впізнати руку свого "патрона"). По-друге, картина потребує перенесення до іншого приміщення, бо в будинку вчених, попри зусилля його працівників, цієї зими буде надто холодно. Та й краща охорона картині не завадить. По-третє, картині необхідна реставрація (цим, здається, ніхто й ніколи не займався). А також – виставлення для показу в одному з музеїв Одеси – краще в Одеському національному художньому музеї. Бо це ж надбання Українського мистецтва.
Потрібна підтримка громадськості.
P.S. На жаль, публікація була написана 4 листопада, ще до чергового жахливого удару по центру Одеси та Одеському художньому музею. Тому вважаю, що картину краще законсервувати в Одеському будинку вчених. І на це нагально потрібні кошти.
Тарас Гончарук