Вимоги часу: мийте руки, носіть маску і вчіться добирати джерела

Насправді потреба гігієни інформаційного простору постала раніше, ніж людство запанікувало від COVID-19. Порівняння сьогоднішнього інформаційного простору навколо нас з тим, що був іще декілька років тому, вражає. Інформаційний потік став набагато різноманітнішим і небезпечним. У кожного в кишені вся інтернет-мережа разом з телевізором і кожен вважає себе журналістом, якщо має блог в  Instagram. Нічого дивного в тому, що ми маємо хронічний інформаційний передоз, а  фейки та дезінформація наразі у вельми комфортних умовах.

Про необхідність дотримуватись інфогігієни говорять багато, і порад щодо боротьби з цими загрозами теж чимало, але категорично результативних рішень все ще немає.

І справа, мабуть, не в тому, що на авансцену медіа вийшли неконвекційні гравці — месенджери і соцмережі, а в тому, що нові інформаційні сайти, за формою — звичні для більшості, почали працювати, як соцмережі. Вони запозичують теми у Twitter, роблять новини на підставі посту у Facebook, апелюють до Telegram — адже пости не вимагають категорично доказової складової. Та й читають їх охоче: останнім часом навіть новини люди частіше шукають у ФБ та Телеграмі, а не на телебаченні — через більш легку подачу.

Та спрощена подача і намагання догодити невимогливому читачу викликають симпатії. І в результаті ми маємо що? Правильно, довірливість. Нічим не виправдану і в результаті — згубну для читача.

От візьмімо такий собі інтернет-портал з нейтральною начебто назвою «Информационный центр», у тайтлі якого є ще й слово «Общественный» (зверніть увагу на назву у пошуковому рядку).

Нехай в соцмережах і месенджерах головними ньюмейкерами не є журналісти, тобто нікому не закидають через непрофесійність і недотримання журналістських стандартів. Але ж від традиційних ЗМІ читач вправі очікувати на неупереджену і якісну журналістику. А в результаті що? Так, маємо дуже сумну картину.

Почнемо з найбанальнішого – публікація рейтингів у передвиборчий період. Чого читач очікує? Більш-менш реальної статистики. Для якої потрібні дані: скільки осіб опитано, контингент опитаних, хто проводив опитування і на чиє замовлення. А ми що маємо? Невідомо звідки взяті відсотки під категоричною назвою.

<picture></picture>

Ми чекаємо об’єктивної інформації, можливо — для роздумів, перед другим туром в Одесі. Замість того отримуємо прогноз, у якому автори матеріалу вдаються до образ: міського голову Одеси Геннадія Труханова принизливо називають артилеристом-боксером, і перераховують всі його недоліки і скандали. Про опонента лише декілька рядків і красномовна назва матеріалу.

<picture></picture>

І якщо хочете мати перед очима приклад мови ворожнечі. То «Информационный центр» теж стане у нагоді. В матеріалі є все — від бездоказових звинувачень до прямих образ і сленгу злочинців у характеристиках.

<picture></picture>

Зі сторінок  на читача ллються новини різного ступеня достовірності, в такому каламутному інфопотоці і захлинутися недовго.  І він, довірливий, ковтає оту каламуть від горе-журналістів на сайтах, від політиків, зірок різної величини і крою, професійних пропагандистів,  громадських репортерів… І вже не розглядає як критерії відповідність дійсності, неупередженість, збалансованість подачі матеріалу. Не застосовує, бо  надто рідко стали зустрічатися.

Хто в тому винен? Всі.

Так, кожен сам має піклуватися про особисту інформаційну гігієну, повинен перевіряти достовірність новин. Але у пересічних громадян навіть на побіжну перевірку часу і сил не завжди вистачає. Тому замість жаданої правди вони отримують каламутну суміш правдивих і не дуже новин разом з явною дезінформацією і фейками в різних пропорціях.

У таких умовах, коли навіть раціоналісти і скептики стають дезорієнтованими і розгубленими, особливої ваги набувають спеціальні проекти на кшталт StopFake, що надають можливість перевірити достовірність інформації. Але чи достатньо цього для витіснення фальшивих новин правдивими? Навряд.

Медіаграмотності треба вчитися. Сумлінно і наполегливо. Тому що саме інформація формує свідомість, уявлення людини про рідне місто, країну, світ. Від інформації залежать політична ситуація,  економічна стабільність і стосунки між людьми. Покрити громадянську нестачу медіаграмотності можна лише медіаосвітою на всеукраїнському рівні — у школах і вишах.

А поки що мийте руки, носіть маски і дбайте про гігієну інформаційного середовища: слід критично ставитись до будь-якої інформації, незалежно від того, хто саме нею ділиться — популярний журналіст, улюблений ведучий популярного телеканалу чи блогер з YouTube.

Матеріал підготовлений на конкурс Одеської обласної організації Всеукраїнської громадської організації «Комітет виборців України» та видання «ІзбірКом» в рамках кампанії з протидії ворожим інформаційним операціям та підвищення критичного мислення за підтримки Open Information Partnership. Думка автора може не збігатися з позицією редакції та організаторів конкурсу.

Валентина Велл