Про кнопкодавство депутатів і як його викорінювати

На моє особисте переконання, джерело проблеми неперсонального голосування, як і відвідування сесій, засідань постійних комісій, не в громадській (тобто неоплачуваній) природі представництва на місцевому рівні, як часто виправдовуються самі депутати. Насправді, вся проблема в відсутності особистої мотивації значної частини депутатів цим займатись. Більшість йшла за мандатом не тому, що мала реальні комплексні ідеї, як своє місто чи село зробити кращім і маючи загу ці зміни втілювати в життя. І навіть не тому, що біля вашого дому роздовбана дорога, і ну ніяк більше цю проблему не вирішити, окрім як отримати мандат. Кладучи руку на серце, в раді в кращому випадку до 15-ти активних депутатів. Це у великій раді, де депутатів хоча б 64. Реально - їх 5-7, а то і менше.

В маленьких радах взагалі активних депутатів днем з вогнем не знайдеш. Всі інші - це "болото". Тобто, інструменти для нажимання кнопок, яким не дуже то і цікаво, яке рішення приймається натисканням кнопок. В вимірі однієї людини - це не добре, і не погано. Це просто факт, оскільки людині це з самого початку не було цікаво, і не було потрібно. За задумом місцеві ради мають виступати в якості певного механізму балансування інтересів. Запобігати прийняттю рішень не в інтересах громади, оскільки в цих представницьких органах представлені РІЗНІ інтереси. В реальності ситуація наступна. Якщо в раді є стійка більшість - ця більшість, як правило, є мовчазним механізмом затвердження рішень міського голови. Іноді трапляється, що більшість проти мера, тоді буде, як в Миколаєві: нескінченні сесії і депутати проти міського голови. Або як в Черкасах, де стійкої більшості немає, і раду тіпає зі сторони в сторону. В будь-якому випадку прийняття рішень в інтересах міста майже неможливе. На рівні сільских селищних ОТГ депутати взагалі, здебільшого не розуміють своєї представницької функції. Чи дієві такі ради, навіть в скороченому з 2015 року складі?

Виглядає, що не дуже. А якби істотно скоротити кількість депутатів в радах? Дуже істотно: в мільйонному місті залишити би до 20-ти. В невеличких сільських та селищних ОТГ взагалі можна обійтись головами та старостами. В ради зможуть обратись лише справжні лідери, які будуть мати сильний прямий зв'язок з виборцями, оскільки в такому випадку запровадження будь-яких систем пропорційного представництва виглядає не дуже логічним. Спаде тягар ходіння на сесії, ведення особистого прийому з тих, кому це взагалі не потрібно і не цікаво.

Чи це вплине на прийняття рішень? Гірше точно не стане.

Анастасия Матвиенко