Плакати, листівки та кіно: зброя масового переконання Першої світової війни

Чимала кількість втрат та надбань у Першій світовій війні реалізувалися завдяки інформаційній роботі сторін конфлікту. Протягом 1914-1918 років Атланта та її союзники у протистоянні із Центральними державами активно користувалися найрізноманітнішими методами впливу на свідомість своїх народів та народів суперників, аби змінити ситуацію на власну користь.

Ідеологічна підготовка до війни

Левова частка загальної інформаційної роботи була пропагандистською. Насамперед варто розуміти, що пропаганда на користь своїм та у збиток чужим завжди починається за певний час до початку бойових дій, коли, звісно, говорити про ініціатора конфлікту. Іще до самої війни у Німецькій імперії, котра мала певні амбіції щодо розширення і досить активно розвивалася, внутрішня інформаційна політика передбачала демонізацію "варварських" націй, зокрема Франції, Великобританії та росії. 

Різноманітні партії, що керувалися своїми ідеологіями та системами цінностей, підтримували той формат монархічного устрою існування та функціонування держави, який мобілізував суспільство супроти зовнішніх ворогів, виховуючи в ньому страх перед умовною заздрістю сусідів відносно німецького добробуту, та активно підтримували збільшення витрат на оборону. 

Коротко кажучи, "тільки збройний конфлікт здатен захистити Німеччину від загрози". І такі позиції поширювалися в тому числі у школах, університетах, різноманітних громадських рухах, у мистецтві та сфері розваг.

Німецька сатирична карта 1914 рока. Фото: Бабель 

Антанта та її союзники теж вели свої власні інформаційні кампанії проти Центральних держав. Франція формувала образ ворога щодо Німеччини іще задовго до Першої світової, в тому числі наголошуючи на необхідності повернення Ельзасу і Лотарингії, що опинилися під владою німців. Британія займалася "перегонами  озброєнь" із ними, в тому числі у морському секторі, та супроводжувала її у своєму інформаційному просторі, малюючи опонентів загрозою для власного суверенітету. росія – малювала образ пригнічувачів слов’янських народів.

Війна

Перша світова війна – це епоха шаленого використання усіляких постерів та листівок із пропагандистськими меседжами. Часто ці постери використовувалися для вербування солдатів на війну та демонізації або приниження ворога. 

Зображення: американський плакат

У Великобританії вербувальний комітет створив та розповсюдив близько дванадцяті мільйонів екземплярів 140 плакатів, 34 мільйони листівок та 5,5 мільйона брошур протягом буквально першого року війни. До 1918 року американці випустили понад 20 мільйонів екземплярів 2,5 тисячі плакатів. Деякі з них закарбувалися в історії на доволі символічному рівні й дійшли до наших днів як атрибути Першої світової.

Високу активність виявляла преса, за посередництвом якої "плоди" попередньої пропагандистської роботи з боку держави та поточної інтерпретації реальності широко розповсюджувалися країнами-учасницями. 

У серпні 1914 року на адреси німецьких видань надходило близько 50 тисяч пропозицій із воєнними віршами щоденно. Безпосередньо вони, а ще численна кількість журналів, газет, театральних постановок та кіно прославляли війну, наділяючи її пронімецькими сенсами, формували воєнне мислення і виправдовували загальнонаціональне рішення піти на війну. При цьому, всюдисуща провоєнна символіка знаходилася навіть на листівках, котрими фронт переписувався із тилом. До лав видань, що просували подібні ідеї, у Німецькій імперії доєднувалися навіть такі, що славилися інакшими позиціями. Відомі випадки, коли це траплялося із власної ініціативи таких видань.

Також кожна країна змальовувала своїх солдатів як воїнів, що воюють зі злом. Це підвищувало імідж армій та заохочувало більшу кількість людей вступати до збройних сил. В тому числі союзники Антанти та Центральні держави, "домальовували" негативні образи ворожих політичних режимів та їх військ. У Німеччині наголошували на тому, що вороги хочуть зруйнувати їх культуру та національне надбання. 

Великобританія описувала численні звірства німецьких солдатів, котрі, за свідченнями очевидців (йдеться про щоденники та особисті розповіді), часто були прибільшені або вигадані британською пропагандою. Самих німецьких військових на плакатах малювали чудовиськами, аби наголосити на їх неадекватності та необхідності у подальшому знищенні.

У пропагандистських цілях і в контексті більш об’ємного у широкому сенсі впливу на свідомість частково використовувався кінематограф. Кінотеатри демонстрували публіці стрічки про перебіг подій на фронті, тамтешню атмосферу й умови. Одну з найголосніших у 1916 році випустили британці. Фільм "Битва при Соммі" із реальними кадрами бойових дій однойменної битви на Західному фронті є одним із символів Першої світової. 

Британська самохідна гаубиця. Фото: Вікіпедія

Ця картина не була брехнею і розповідала про воєнні будні, показувала масштабність подій та жахи війни. Її переглянули близько 20 мільйонів людей. На прикладі цієї роботи можна дуже вдало згадати про державну цензуру воєнного часу. Умови були доволі жорсткі: навіть знімати сам матеріал дозволялося лише двом операторам попри те, що такий проєкт мав би реалізовуватися цілою командою. 

Німеччина теж випускала свої фільми. Декотрі були відверто пропагандистськими, декотрі можна вважати документальними ("Джон Булль", "Ян Фермьоллен, мельник Фландрії", збірник "Німеччина та її війська сьогодні").

Вербувальний плакат Першої світової війни з канонічним Джоном Буллем. Зображення: Вікіпедія

Приблизно за таким принципом функціонувало інформаційне середовище сторін, що брали участь у Першій світовій війні. Це лиш основні алгоритми та інструменти, котрими користувалися Антанта та її союзники й Центральні держави, аби досягти власних стратегічних цілей в контексті глобального прагнення перемоги. Підсумовуючи, можна зазначити, що, на відміну від епохи Другої світової війни, де радіо та кінематограф як інструменти впливу на маси набули промислового характеру, період 1914-1918 років значною мірою "належав" саме друкованим та ілюстративним засобам масової комунікації. 

Численні дизайни постерів та листівок стали символами того часу й уважаються невіддільною частиною формування тієї реальності. Натомість сучасні технології того часу активно впроваджувалися і модернізувалися, аби досягти максимальної ефективності. І її, певною мірою, досягли.

Олексій Дяков