Мир за територію: чи можливий компроміс в українському суспільстві

Припинення війни варіантом мир за територію так чи інакше обговорювалося з початку війни. З самого 2014 року на кухнях, застіллях або на лавці у парку цей варіант звучав. 2014 року тих, хто говорив про можливість такого варіанту, було дуже мало. Думали, мабуть, більше. У 2024 році опитування КМІС показало, що дискусія вже давно має перейти з кухонь та парків у публічну площину на рівні експертів та політиків. 

Готовність до поступок

Упродовж 16-22 травня 2024 року і 20-25 червня 2024 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів дослідження про готовність до територіальних поступок для завершення війни та про сприйняття окремих можливих мирних домовленостей.

Соціологи констатують, що частка тих, хто виступає проти жодних територіальних поступок стабільно знижувалася з 2022 року.

Зображення: КМІС

На Півдні, тобто на території, яка ближча до лінії зіткнення, до варіанта можливих територіальних поступок готові більше, ніж в інших регіонах України.

Зображення: КМІС

Тобто, в масштабах України вже майже половина населення готова до територіальних поступок в обмін на мир. 

Ігнорувати суттєву кількість українців, які дотримуються якихось поглядів, загрожує неприємностями. Ми знаємо, що Майдан у нашій країні можливий завжди. Майдан у державі, де величезна кількість людей пройшла через війну, може знищити країну. Майдан, де величезна кількість людей пройшла війну, а думки розділилися приблизно 50 на 50, напевно, знищить країну.

Якщо це не розуміє політичне керівництво, то це дуже погано, якщо не сказати сумно. 

Запит на справедливість та закінчення війни

Автор не має сумнівів у тому, що ця війна не може закінчитися таким чином, щоб у суспільстві був задоволений запит на справедливість. Поки що, на жаль, не видно, як ЗСУ військовим шляхом звільнять українську землю, що захопив агресор. Але навіть якщо уявити такий результат внаслідок якихось суттєвих змін у постачанні озброєння, то очевидно, що парад на червоній площі в москві не в планах нашого військового керівництва та західних союзників. Отже, важко уявити, що всі винуватці війни опиняться на лаві підсудних. Тобто навіть у цьому оптимістичному сценарії запит на справедливість не отримає сатисфакції. 

Швидше за все, війна закінчиться якимось варіантом компромісу за участю всіх світових основних гравців – як мінімум США та Китаю. Автор вважає, що чотирьох столиць (Київ, Вашингтон, Пекін та москва) для припинення вогню може виявитися мало, цілком імовірно, що знадобиться думка Брюсселя, Берліна, Лондона та Парижа, якщо не в прямих переговорах, то як варіант делегування повноважень, наприклад, від Берліна та Парижа Брюсселю, а від Лондона Вашингтону. Це, звичайно, лише думка автора. Проте, доводиться визнати, що такий варіант припинення війни набагато імовірніший за Перемогу України на полі бою. Отже, він передбачає значно менш задоволений запит на справедливість українців щодо залучення до суду винних, репарацій, повернення територій тощо.  

Немає сумнівів, що представники великих світових політичних гравців тією чи іншою мірою постійно ведуть дискусії щодо ситуації в Україні та тією чи іншою мірою готують великий компроміс. Цілком логічно, що ми про це не знаємо, але сумно інше – в українському суспільстві до такого компромісу зараз абсолютно не готові.

Як можна зробити легітимною дискусію щодо компромісу

Нещодавно в інтерв'ю італійській Corriere della Sera Віталій Кличко припустився можливості референдуму для обговорення територіального компромісу з путіним. 

Важко погодитись. Референдум – це найгірше, що зараз можна вигадати. Будь-який плебісцит під час війни настільки складно організувати, що його результати завжди будуть поставлені під сумнів. Про вибори та референдум до стійкого припинення вогню краще навіть не думати. 

Очевидно, що президент буде зобов'язаний приймати рішення та під свою відповідальність підписувати той чи інший документ, який передбачає болісний для українського суспільства компроміс. Але для того, щоб на той момент не викликати соціальний вибух, вже зараз можливість такого компромісу треба обговорювати.

Наголошую, не сам компроміс, його конфігурацію та зміст, а те, що він можливий. І ініціювати таке обговорення зобов'язана саме влада, а для цього вже зараз необхідно зруйнувати свою монополію на телебачення та припинити роботу ганебного телемарафону. 

Те, що Україна в умовах війни зберегла свободу слова – це дуже добре й дуже важливо, враховуючи наше прагнення вступу до ЄС. Але треба розуміти, що повноцінна свобода слова можлива при забезпеченні свободи медіа, а ось цієї свободи поки що немає. 

Віталій Кличко у своєму інтерв'ю італійцям сказав, що Володимир Зеленський ризикує покінчити політичним самогубством. Зважаючи на те, як Офіс президента тримається за телемарафон, політичне самогубство - це не ризик, а мета. 

Звичайно, центральні телевізійні канали – далеко не єдиний майданчик, де така складна та болісна дискусія можлива. Не єдина, але важлива. У будь-якому разі, не починаючи обговорення проблеми зараз, влада її лише відкладає, а відкладаючи, накопичує напруження у суспільстві. Дуже важливо вже зараз запит на справедливість робити не таким гострим, болючим та безкомпромісним. 

Саме з кіл, близьких до президента, має прозвучати вступ до дискусії для того, щоб дати можливість гаранту Конституції у вирішальний момент бути впевненим у своїх діях. Поки що такого кроку не видно. 

Ігор Льов