30 листопада 2025 р. 07:29
(ФОТО: imagedb_seller/Depositphotos)
Місцеві еліти в українських містах традиційно будувалися навколо постаті міського голови — людини, яка була не просто чиновником, а центром тяжіння для політики, бізнесу й адміністративних рішень. Тому кримінальні розслідування проти мерів не лише руйнують індивідуальні кар’єри — вони змінюють конструкцію влади на локальному рівні. На Одещині це видно особливо яскраво: тут кожне місто має свій "кейс", а кожен кейс — свій вплив на еліти. Розберемо найбільш "яскраві" та "свіжі" кейси.
Рені стало унікальним випадком: мер Ігор Плєхов — єдиний міський голова Одещини, який отримав вирок ВАКС прямо під час перебування на посаді. Його засуджено за отримання хабаря у великих розмірах — дев’ять років позбавлення волі, конфіскація майна та заборона обіймати посади.
Але ситуація не така проста: вирок не набрав законної сили, бо триває апеляція. Провадження зупинене через стан здоров’я мера — це дозволяє йому фактично зберігати контроль над владою.
У цей час реальним центром впливу стає секретар міськради Оксана Єфименко, представниця тієї ж політичної сили "За майбутнє". Її зв’язок із нардепом Урбанським лише посилює вертикаль впливу цієї групи.
Висновок: покарання торкнулося особи, але система не змінилася — у Рені влада залишилася в руках того ж клану.
У Болграді мер Сергій Димитрієв отримав вирок у грудні 2023 року, але вже у 2025-му апеляція скасувала його та закрила провадження через сплив строків. Формально мер уникнув відповідальності, а кримінальна справа не завадила йому зберегти керованість міста.
Секретар міськради Віра Ніколаєнко — давня союзниця мера, працює на цій посаді вже другу каденцію. Разом вони формують стійку внутрішню вертикаль, яка витримує і кримінальний процес, і інформаційний тиск.
Висновок: у Болграді кримінальне переслідування не призвело до переформатування еліт. Навпаки, продемонструвало стійкість старого мерського ядра.
У Вилковому мер Матвій Іванов двічі обирався на посаду як самовисуванець. У 2024 році щодо нього відкрито серйозне кримінальне провадження: незаконний видобуток корисних копалин, підробка документів, легалізація доходів — збитки державі оцінюють у 17,5 млн грн.
У 2025 році Іванова взяли під варту, що активувало механізм тимчасової передачі повноважень секретарю міськради Ларисі Арансон — депутатці від "За майбутнє". Але невдовзі мер вніс заставу та повернувся до виконання повноважень. Така "гойдалка" послабила його політичний контроль, але не зламала його. Станом на кінець 2025 року він знову керує містом.
Висновок: у Вилковому зміна влади виглядала ймовірною, але завершилася відкатом назад — поки що система повернулася до старого центру.
Подільськ — рідкісний приклад, де мер не був засуджений, але система все одно змінилася. Багаторічний міський голова Анатолій Іванов пішов у відставку сам — після серії медійних скандалів, адміністративних протоколів і перевірок. Формально — жодного кримінального покарання. Але на практиці — втрата контролю і відхід із політики.
Його місце зайняв секретар міськради Олег Албанський ("Слуга народу"), навколо якого почала формуватися нова група впливу, відмінна від старої "котівської" команди Іванова.
Висновок: Подільськ демонструє "тихий злам еліт" — без вироків, але з реальним завершенням епохи старого мера.
Це місто — чемпіон Одещини з політичної турбулентності.
Жоден мер Білгорода-Дністровського за останні 10 років не завершив каденцію. Починаючи з відставки Алли Гінак у 2019-му, місто живе у циклі "мер — кримінал — відсторонення — секретар".
Мер Віталій Граждан (ОПЗЖ) став фігурантом кримінальної справи про організацію вимагання майна під час воєнного стану. Його неодноразово відсторонювали від посади та брали під варту.
Владу перебрав секретар міськради Олександр Скалозуб — теж колишній представник ОПЗЖ. Він перетворився на "нове обличчя старої групи" та зберіг адміністративний контроль.
Висновок: у Білгороді-Дністровському ми бачимо не зміну груп, а їх внутрішнє переформатування — токсичний лідер усувається, але група продовжує жити.
<picture>
Зображення згенероване ШІ
1. руйнування персоналізованих вертикалей.
Мери більше не є "недоторканними". Будь-яке провадження — це удар по всій вертикалі, а не лише по посадовцю;
2. прискорення кадрових ротацій.
Там, де мер вибуває з політичної гри — добровільно або примусово — відразу виростають нові актори. Часто — ті, хто раніше перебував у тіні;
3. посилення ролі держави.
У місцях із високою політичною турбулентністю центральна влада та силові структури фактично стабілізують політичний процес (приклад — Одеса);
4. нові стандарти відповідальності.
Громади поступово перестають миритися з "традиційною корупцією" як із нормою. Репутаційні ризики для мерів стали значно вищими, ніж ще п’ять років тому;
5. тест на інституційну стійкість.
Там, де система працює без мера — громада сильна, а там, де разом із мером "падає" вся влада — еліти виявляються незрілими.
Олександр Заболотний