Боротьба зі злочинністю неповнолітніх. Як ми з нею боремося

<picture></picture>Держава повсюди декларує таку тезу: "Боротьба зі злочинністю неповнолітніх — одна з центральних проблем боротьби зі злочинністю. Показники злочинності неповнолітніх відбивають певною мірою ситуацію в суспільстві загалом».

Наразі мене цікавить лише одне питання, а який конкретний орган переймається цією проблемою? Хто конкретно відповідає за стан злочинності серед такої, досить серйозної та чутливої категорії осіб, як неповнолітні. І, на превеликий жаль, не знаходжу відповіді на нього. Чому? Та тому, що поліція зараз «реформується», центри адаптації молоді ледь жевріють, відділи у справах сім'ї працюють без нормативно-правової бази, органи місцевого самоврядування виконують свої функції на базі старого законодавства. А молодь нарощує свою антизаконну діяльність.

Подивімося на інтернет-сайти та випуски теленовин: там молоді люди у віці 14-17 років, з благополучних сімей, з відмінними оцінками у навчанні групою знущаються над своїми однолітками. Але ще більше вражає те, що це творять дівчатка, ті, хто завтра буде матір'ю, хто буде виховувати діточок. Як же вони зможуть їх виховувати, на яких особистих цінностях? Пишу зараз цей текст і мені стає ніяково. Ніяково від тієї байдужості дорослого населення, від тієї байдужості, в результаті якої такі підлітки думають, що вони все можуть і їм все дозволено, що закони не для них. Від байдужості, в результаті якої люди позбавляються самого дорогого - ЖИТТЯ!

У 1992 році, в одному із невеличких міст Одещини, троє нетверезих молодиків, серед яких було двоє малолітніх та один «авторитет», який щойно звільнився з місць позбавлення волі, почали переслідувати молодого юнака, який був винен в тому, що на Святу Паску бабуся подарувала йому нові кросівки. Ці кросівки сподобалися «авторитету». Він почав бити його та танцювальному майданчику. Це бачили усі, але жоден не пішов на захист юнака. Розуміючи, що проти нього ніхто не буде «виступать» «авторитет» продовжив свої дії підключивши до цього своїх неповнолітніх товаришів,які із задоволенням виконували його вказівки. Знущання над юнаком продовжувалося мало не півтори години. Це було і на танцмайданчику, і на вулиці, і у сквері, і по дорозі до його будинку. І всюди були бадужість, безвідповідальність, відсутність будь-якої поваги до людини. Саме головне, що всі, хто за цим спостерігав, навіть і не подумали сповістити про це міліцію.

На ранок до чергової частини міліції надійшла страшлна звістка. По вулиці Перемоги у своєму домі знайшли трупи трьох людей, серед яких дві жінки і юнак. Той самий юнак, над яким знущався «авторитет», той самий, який так хотів жити, радувати своїх рідних, а після смерті батьків у нього їх залишилося всього двоє - це бабуся та рідна тітка. Міліція протягом трьох годин встановила та затримали цих нелюдів, які у подальшому були засуджені за вбивство двох і більше осіб. «авторитета» засудили до смертної кари і вирок були приведено до виконання, малолітні злочинці отримали певні строки покарання. Але залишилися ті, хто був не осудний, ті хто був байдужим, а їх було досить багато. За байдужість у нас не судять.

Так само і зараз, передивляючись відео з побиття дівчаток у одному з міст України, я зловив себе на думці, а чи не призведе байдужість більшості до того, що вони - молоді хлопці/дівчата можуть творити, що заманеться, і за це не понесуть ніякої відповідальності, і чи не станеться таке ж у місті, селі, що відбулося 25 років тому в одному із містечок Одещини? Давайте не будемо байдужими, бо біда не ходить сама, давайте будемо допомогати тим, хто потребує такої допомоги та запиняти тих, хто думає, що йому/їй все дозволено. Давайте не будемо байдужими.

Леонид Семененко