Взяти на поруки: що це таке та як це працює

Мета і підстави застосування

Відповідно до статті 177 КПК України:

• метою застосування будь-якого запобіжного заходу, у тому числі особистої поруки, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків;
• підставою для застосування будь-якого запобіжного заходу, у тому числі особистої поруки, є наявність обґрунтованої підозри у вчинені кримінального правопорушення та доведення слідчим, прокурором наявності ризику того, що особа може вчинити хоча б одну з наступних дій:

1. переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2. знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3. незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4. перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5. вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Умови застосування

• поручителями можуть бути особи, що заслуговують на довіру − громадяни з високими моральними рисами, які є соціально адаптованими, сумлінно ставляться до праці та виконання громадських обов’язків, мають авторитет у колективі чи за місцем проживання, а також користуються повагою в підозрюваного, обвинуваченого та можуть завдяки цьому забезпечити його належну поведінку.
• кількість поручителів визначає слідчий суддя, суд, керуючись критерієм достатності для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
• цей запобіжний захід може бути застосовано тільки за клопотанням або за згодою поручителів.

Відповідальність за порушення

Якщо підозрюваний, обвинувачений буде поводитися протиправно чи буде ухилятися від явки слідчих органів чи суду, слідчий чи орган дізнання складає про це протокол та приєднує його до матеріалів справи. За це існує юридична відповідальність:

• щодо обвинуваченого;
• щодо поручителя:

1. у провадженні щодо кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше трьох років, або інше, більш м’яке покарання, - від двох до п’яти розмірів мінімальної заробітної плати;
2. у провадженні щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років, - від п’яти до десяти розмірів мінімальної заробітної плати;
3. у провадженні щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років, - від десяти до двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати;
4. у провадженні щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років, - від двадцяти до п’ятдесяти розмірів мінімальної заробітної плати.