Визнання особи недієздатною: підстави, процедура та правові наслідки

Рішення суду про визнання людини недієздатною не лише встановлює над нею опіку, але істотно обмежує можливість самостійно реалізовувати свої цивільні права. Саме тому закон чітко визначає підстави та процедуру такого рішення, а суд у кожному випадку має з’ясувати, чи дійсно людина не усвідомлює значення своїх дій і не може ними керувати. У матеріалі поговоримо про те, хто може ініціювати таку справу, як вона розглядається та які правові наслідки настають після ухвалення рішення суду.

Визнання людини недієздатною

Згідно зі статтею 30 Цивільного кодексу України, "Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними". У кожного громадянина є певні цивільні обов’язки. Дієздатна людина спроможна самостійно виконувати ці обов’язки й нести відповідальність у разі невиконання.

Визнання особи недієздатною означає, що суд встановив: через хронічний, стійкий психічний розлад людина не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Підкреслимо: визначити недієздатність людини може лише суд. Ані встановлення інвалідності, ані наявність психічного захворювання, ані лікування в психіатричному закладі автоматично не роблять особу недієздатною.

Фізична особа вважається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду. Після цього над нею встановлюється опіка. Після встановлення опіки недієздатна особа не може самостійно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки. Від її імені діє опікун. Водночас людина зберігає всі інші невід'ємні права, гарантовані Конституцією та законами України.

Обмеження цивільної дієздатності

Обмежити цивільну дієздатність також може лише суд. Це може статися у двох випадках:

• Особа страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
• Особа зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо й через це ставить себе й близьких у скрутне становище.

Коли суд визначив обмежену дієздатність, над особою встановлюється піклування, що помітно відрізняється від опіки. Особа з обмеженою цивільною дієздатністю може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини. Наприклад, вона може купити продукти або взуття, оплатити таксі, але не може без згоди піклувальника оформити кредит, продати автомобіль чи укласти інший значний договір.

Хто може звернутися до суду щодо визнання людини недієздатною

Згідно зі статтею 296 Цивільного процесуального кодексу України, звернутися до суду в цьому випадку можуть:

• Члени сім’ї.
• Близькі родичі, незалежно від їх спільного проживання.
• Орган опіки та піклування.
• Заклад з надання психіатричної допомоги.

Як відбувається розгляд судової справи

Процедура розгляду справи включає низку етапів.

• Справа починається з того, що до суду надходить заява. Заява повинна містити факти, які підтверджують наявність в особи відповідного психічного розладу.
• Суд перевіряє, чи відповідає заява вимогам закону, та вирішує питання про відкриття провадження.
• Призначається судово-психіатрична експертиза. Саме її висновок є одним із ключових доказів під час вирішення справи.
• У судовій справі беруть участь: заявник, особа, щодо якої подано заяву, її адвокат і представник органу опіки та піклування. Якщо особа, справа якої розглядається, не може бути присутньою в залі засідань, її участь може відбуватися в режимі відеоконференції з психіатричного чи іншого лікувального закладу.
• Суд оцінює всі докази та приймає рішення. Якщо рішення позитивне, суд має встановити строк дії рішення, який не може перевищувати двох років. Якщо підстави для недієздатності залишаються, строк може бути подовжено за клопотанням опікуна або органу опіки та піклування.

Хто оплачує судові витрати

Держава бере на себе витрати, пов'язані з розглядом такої справи, зокрема й проведенням судово-психіатричної експертизи. Це робить подібні справи доступними для незаможних сімей.

Якщо певна особа поза судовою справою самостійно звертається до адвоката, залучає приватного експерта або несе інші додаткові витрати за власною ініціативою, такі витрати держава не компенсує автоматично.

Водночас закон захищає людей від безпідставних звернень. Якщо суд встановить, що заяву було подано недобросовісно та без достатніх підстав, усі судові витрати можуть бути покладені на заявника.

Олег Пархітько