Варіатор, робот, механічна чи автоматична коробка передач: оцінки від автоекспертів та порівняльна таблиця

Під час вибору автівки коробка перемикання передач один з найвпливовіших чинників. З одного боку прогрес підказує, що автовиробники відходять від класичного пального, а разом з електричними та іншими двигунами на альтернативний тязі й від автоматичної коробки перемикань. Але є інші аргументи, і перш за все економічність. Експерти вважають, що короткої однозначної відповіді на питання яка трансмісія краще не існує. 

Механічна коробка перемикання передач, МКПП

На сайті mi100.info зазначають, що механічна коробка передач йде за основу в багатьох бюджетних моделях авто. Це система шестерень, потрібного поєднання яких водій досягає за допомогою перемикання ручки. У комплекті – обов’язково муфта зчеплення. Всі маніпуляції з коробкою водій супроводжує натисканням на педаль, яка управляє муфтою. Така процедура клопітка в порівнянні з іншими коробками та не дуже зручна, особливо у міських заторах. Експерти з avtoblog.in.ua ставлять наступні бали.

Фото: avtoblog.in.ua

Ціна найнижча з усіх конкурентів, технології обкатані, вузлів не так багато (низька складність), а тому коштує дешево. Ремонтувати її також не дорого, в основному виходять з ладу диск зчеплення, кошик та вижимний підшипник.

Комфорт - тут експерти ставлять мінус. Пояснюється це тим, що у механіки три педалі. Потрібно контролювати, як автомобіль рушає з місця, у новачків з цим проблеми. Додаткові труднощі при русі в гору, в корках тощо. У автоматичних трансмісій з цим в рази простіше.

Надійність висока. Крутний момент, передається жорстко – від мотора до коліс. Розмикання цієї жорсткої зчіпки та вибір передач, відбувається шляхом вичавлювання педалі зчеплення (диск зчеплення відходить від маховика та кошика). По надійності завжди була в лідерах, її складно перегріти та банально "вбити", навіть якщо масло з неї витече, авто все одно буде їхати. Саме тому її люблять використовувати для автоспорту та на багатьох серійних спорт-карах. 

Економія палива - одна з найбільш економних трансмісій, оскільки з’єднання з мотором жорстке, немає паразитарних з’єднань типу гідротрансформатора, момент відразу йде на колеса. 

Потенціал для розвитку - низький. На переконання експертів рано чи пізно піде з цивільного сектора, залишиться тільки на спеціалізованому рівні: військові, спеціальні машини для спорту та інше. 

Автоматична коробка перемикання передач, АКПП

Класична автоматична коробка передач – найбільш шанована у своєму класі. Водію треба вибрати лише напрям руху – вперед або назад, а решту маніпуляцій з перемиканням швидкостей виконує автоматика. Це найстаріший вид автоматичної трансмісії. А отже, вже перевірений часом і надійний. Як правило, автомати мають чотири режими роботи:

• Park (P) – режим паркування;
• Neutral (N) – нейтральна передача;
• Reverse (R) – задня передача;
• Drive (D) – рух вперед.

Зручність – головна перевага. Водій ставить коробку в положення D і до моменту паркування може про неї не згадувати.

Фото: avtoblog.in.ua

Ціна - мінус. Вартість автомобіля з АКПП з класичним гідротрансформатором додає до авто приблизно від 500 доларів США (чим вище клас автомобіля, тим більше ціна). Також висока вартість ремонту та обслуговування.

Комфорт - плюс. Дві педалі (газ і гальмо) – рай для новачка. Щодо мінусів. Водій не контролює АКПП, автоматика вирішує що включити, що буде краще цієї миті. Розгін не такий динамічний, йдуть втрати на розкручування гідротрансформатора. Експерти також не радять цю коробку перегрівати, наприклад, тягаючи ззаду автомобіля вантажі або буксуючи в болоті, це швидко скорочує її ресурс.

Надійність на високому рівні. Ці трансмісії можуть ходити й по 300 – 400 000 км без ремонту, звичайно якщо дотримуватися правил експлуатації.

Економія палива - мінус. У роботі АКПП, присутній гідротрансформатор, тобто немає жорсткої зчіпки між двигуном і коробкою передач (на високих обертах є механічні зчіпки, а ось на низьких – немає), момент тут передається за допомогою тиску масла. Тому є механічні втрати, відповідно більша витрата палива. Немає накату як у МКПП (точніше нейтральна є, але включати її небажано).

Потенціал для розвитку не великий, але він є. Наприклад, зараз в масовому сегменті використовуються коробки на 4 або 6 передач, проте в недалекому майбутньому будуть використовуватися на 6 або 8 передач, а на люксових авто і по 10 – 12. Це дає змогу перемикати практично без ривків, більш швидко набирати розгін, і невелику економію палива. Однак нескінченно збільшувати передачі не можна.

Варіатор, CVT

Друга за поширеністю автоматична коробка передач. Продається великими партіями, в основному ставиться на машини компанії Рено, Ніссан і Міцубісі (саме вони першими зробили ставку на ці коробки). Зараз поширилися і на інших виробників, наприклад, Хонда, Субару, Тойота тощо.

Ціна порівнянна з АКПП, однак ремонт може коштувати набагато дорожче. Висока вартість обслуговування, обов’язково міняти масло в 60 000 км, ходити буде довше. Варіатор ремонтувати дорого, експерти кажуть, що не в кожному сервісі (навіть офіційному) візьмуться за роботу, у підсумку, суми за ремонт високі.

Комфорт можна порівняти з автоматом, дві педалі, назад не відкочується, в місті та в пробках одне задоволення. Немає поштовхів та ривків при перемиканні від слова взагалі, хоча багато виробників їх навіть імітують. Варіатор дозволяє машині розганятися трохи швидше, адже перемикань передач немає. З мінусів втрата потужності через гідротрансформатор. Ще більш високі вимоги до правильної експлуатації, може також перегріватися при пробуксовуванні, тяганні ззаду вантажів тощо. Ця трансмісія зовсім не для бруду і бездоріжжя.

Надійність - мінус. Дуже не стабільна коробка краще з нею не балуватися, може проходити як 70 – 80 000 і далі ремонт, а може і по 200 – 250 000 км. Звичайно, все залежить від експлуатації, багато чого на ній не можна робити.

Економія палива трохи краще, ніж в автомата, через те що немає перемикань передач. Але чудес чекати не варто, звичайна механіка ефективніше.

Потенціал для розвитку низький. Експерти вважають, що трансмісія варіатор – досягла свого максимуму. Змінюються конструкції (наприклад замість ременя може бути ланцюг), змінюються конуси (їх передавальні числа), але нічого нового не вводиться.

Роботизована коробка перемикання передач, РКПП

Коробка-робот може бути найдешевшим і найдорожчим варіантом автоматичної коробки. Простіший тип – звичайна механічна коробка зі зчепленням, до якої приєднані електропроводи. Якраз вони й звільняють водія від мануалки – за командою електроніки дроти витискають зчеплення і пересувають важіль перемикання передач. Проте дешеві роботи не такі вправні, як досвідчені водії. Під час зміни передач машину може неприємно смикати, розгін – нерівний. Варто відзначити, що ця коробка передач буває двох видів, і вони не схожі один на одного. Є робот з одним диском зчеплення, а є з двома.

Фото: avtoblog.in.ua

Ціна. Робот, один диск – цінник практично на рівні механіки (дорожче приблизно на 5%). Чому так – просто це і є механіка з встановленими на неї актуаторами, для вибору передачі та її перемикання. Ремонт також дешевій та простий, по суті змінюється навісне як у звичайній МКПП, також можуть змінюватися актуатори, це дорожче, але в будь-якому випадку ремонт дешевше ніж в автомата або варіатора.

Робот, два диски – цінник на рівні АКПП і CVT. Тут кардинальна відмінність в будові, тому цінник на ремонт може коштувати космічних грошей.

Комфорт. Один диск – хоч передачі перемикаються автоматично, але відбувається це не ідеально. Є поштовхи та ривки, які не додають комфорту пересування. Також часто в старих однодискових роботах на пагорбі машина котиться назад, що знову вкрай незручно (особливо в корках). Знову ж розгін, млявий та напевно найповільніший з усіх автоматичних трансмісій.

Два диски – ідеальне перемикання передач, швидке (буквально за долі секунд), чітке, практично непомітне. Автомобіль не котиться назад, є так званий "повзучий" режим. Дводисковий робот дозволяє машині дуже швидко розганятися, навіть швидше, ніж механіка.

Надійність. Один диск – така ж як і у звичайній МКПП, можна тягати вантажі, буксувати тощо, практично немає відмінностей. 

Два диски – надійність помірна. Варто відзначити, що дводискові роботи можуть бути мокрі та сухі. Але і той і інший варіант, через свою складність ходять в кращому випадку до 100 000 км.

Потенціал для розвитку. Один диск – можливий. Потрібно працювати над системами вибору та перемикання передач. Можливо, цей робот не буде таким повільним, тоді буде цілком адекватна трансмісія.

Два диски – потрібно працювати над надійністю, в іншому експерти вважають, що ця трансмісія практично ідеальна, гадають, що за цими коробками майбутнє.

Порівняльна таблиця

В таблиці для оцінювання прийнято:

• Плюс – бал
• Мінус – відсутність балу
• Плюс та мінус – пів бала.

Ця таблиця дає можливість наочно побачити які типи трансмісій експерти вважають краще, але кожен вибирає для себе свій варіант виходячи з власних принципів. Нагадуємо просту пораду знавців, які радять особисто попробувати всі варіанти трансмісій, а лише потім приймати рішення щодо покупки автомобіля. 

Ігор Льов