Що змінює офіційний шлюб: 5 ситуацій, у яких "ми й так сім’я" юридично не те саме

Спільне життя без реєстрації шлюбу не завжди має ті самі юридичні наслідки, що й офіційний шлюб. Розповідаємо, в яких ситуаціях це може мати значення – від народження дитини й спільного майна до виплат військовим та спадщини.

Народження дитини: що змінює зареєстрований шлюб

Якщо мати й батько дитини перебувають у зареєстрованому шлюбі, закон виходить із того, що дитина походить від подружжя. Тому чоловікові матері не потрібно окремо визнавати своє батьківство. Походження дитини від батьків визначають на підставі документів про шлюб та народження дитини.

Якщо батьки не перебувають у шлюбі, ситуація інша. Походження дитини від матері визначають на підставі документа про народження, а батьківство чоловіка потрібно встановити окремо. Якщо обоє батьків згодні, вони можуть подати спільну заяву про визнання батьківства. Таку заяву дозволено подати як до народження дитини, так і після нього.

Якщо спільної заяви батьків про визнання батьківства немає, батьківство може бути визнане за рішенням суду. Після встановлення батьківства між батьком і дитиною виникають відповідні права та обов'язки — зокрема щодо утримання, виховання та спадкування.

Отже, відсутність зареєстрованого шлюбу не позбавляє дитину можливості мати юридично визначених матір і батька. Різниця в процедурі: у шлюбі окремо встановлювати батьківство чоловіка матері за загальним правилом не потрібно, а без шлюбу для цього необхідна заява батьків або, в окремих випадках, рішення суду.

Спільне майно: кому належить придбане під час спільного життя

Якщо пара перебуває у зареєстрованому шлюбі, майно, придбане за час шлюбу, за загальним правилом є спільною сумісною власністю подружжя. Не має вирішального значення, на кого саме його оформили або хто з подружжя заробляв гроші.

Водночас не все майно, отримане під час шлюбу, є спільним. Особистою власністю одного з подружжя залишається, зокрема, майно, яке він або вона мали до шлюбу, отримали під час шлюбу у спадщину чи в подарунок або придбали за власні кошти. Наприклад, квартира, яку дружина отримала у спадщину під час шлюбу, за загальним правилом належить їй, а не подружжю спільно.

Якщо шлюб не зареєстрований, це не означає, що все придбане під час спільного життя належить лише тому, на кого його оформили. Сімейний кодекс передбачає, що майно, набуте жінкою та чоловіком під час проживання однією сім'єю без шлюбу, також є їхньою спільною сумісною власністю, якщо вони не перебувають в іншому шлюбі та не домовилися про інше письмово.

Практична різниця виникає насамперед тоді, коли між партнерами починається спір. Для подружжя сам зареєстрований шлюб підтверджує існування відповідних сімейних відносин. Для пари без реєстрації може знадобитися довести, що на момент придбання спірного майна чоловік і жінка справді проживали однією сім’єю, а не просто разом. Суд може враховувати докази спільного проживання і ведення господарства, наявності спільного бюджету та витрат, придбання майна для сім’ї, участі обох партнерів у витратах на житло і його ремонт та інші обставини, які підтверджують реальність сімейних відносин.

Кредити та борги: коли відповідати можуть обоє

Сам факт зареєстрованого шлюбу не означає, що будь-який кредит одного з подружжя автоматично стає спільним боргом. За зобов'язаннями одного з подружжя стягнення за загальним правилом звертають на його особисте майно та на належну йому частку у спільному майні.

Ситуація змінюється, якщо договір уклали в інтересах сім'ї, а отримані за ним гроші або майно використали на сімейні потреби. У такому разі договір, навіть якщо його підписав лише чоловік або лише дружина, може створювати обов'язки і для другого з подружжя. Тому значення має не лише те, хто оформив кредит, а й для чого його взяли та на що фактично витратили гроші. Наприклад, кредит на лікування спільної дитини може стосуватися обох, а кредит, який один із подружжя взяв і витратив виключно на власні потреби, сам по собі не стає сімейним боргом.

Є важливий нюанс і для кредитів, які виникли до шлюбу. Сам факт реєстрації шлюбу не робить такий борг спільним: відповідальність за нього за загальним правилом несе той, хто уклав кредитний договір. Якщо вже під час шлюбу кредит погашали зі спільних коштів подружжя, це саме по собі не перетворює борг на спільний, але такі витрати можуть враховуватися під час подальшого майнового спору між подружжям.

Для пари, яка живе разом без реєстрації шлюбу, немає тієї самої норми Сімейного кодексу, за якою договір одного з подружжя, укладений в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого. Тому сам факт спільного проживання не робить партнера боржником за кредитом, який оформила інша людина. Якщо обоє хочуть відповідати перед банком за кредит, це має випливати вже з самого договору. Наприклад, коли обидва виступають позичальниками або один бере на себе відповідне зобов'язання за окремим договором.

Якщо один із партнерів військовослужбовець: виплати та соціальні гарантії

Поранення або встановлення інвалідності насамперед створюють права для самого військовослужбовця, а не для його чоловіка чи дружини. Зокрема, військовий може мати право на додаткові виплати під час лікування, а також на одноразову допомогу в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності. Наявність чи відсутність зареєстрованого шлюбу сама по собі на ці виплати не впливає.

Значно важливішою реєстрація шлюбу стає, коли йдеться про загибель військовослужбовця. Під час воєнного стану в передбачених законодавством випадках одноразова грошова допомога у зв'язку із загибеллю становить 15 мільйонів гривень. Це загальна сума, а не 15 мільйонів кожному: за відсутності особистого розпорядження військовослужбовця її розподіляють між особами, які мають право на виплату, зокрема дружиною або чоловіком, дітьми та батьками загиблого. Водночас військовослужбовець може заздалегідь визначити в особистому розпорядженні, кому і в яких частках має бути виплачена допомога.

Навіть особисте розпорядження не дозволяє повністю позбавити допомоги окремих членів сім'ї. Малолітні, неповнолітні та повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова або вдівець та непрацездатні батьки загиблого зберігають право на половину тієї частки допомоги, яку отримали б за відсутності особистого розпорядження.

Відсутність зареєстрованого шлюбу не означає автоматичної втрати права на допомогу в разі загибелі. Закон включає до кола отримувачів також жінку або чоловіка, які проживали із загиблим однією сім'єю без шлюбу, якщо при цьому жоден із них не перебував в іншому шлюбі. Однак партнеру без зареєстрованого шлюбу потрібно мати рішення суду, яке набрало законної сили та встановлює факт проживання із загиблим однією сім'єю. Для офіційної дружини або чоловіка такого судового підтвердження сімейних відносин не потрібно.

Практичне значення має й ситуація, коли військовослужбовець потрапив у полон або зник безвісти. За ним продовжують нараховувати грошове забезпечення. Військовий може заздалегідь скласти окреме особисте розпорядження та визначити, кому і в яких частках виплачуватимуть ці кошти. Якщо такого розпорядження немає, 50% грошового забезпечення розподіляють рівними частками між визначеними законом найближчими родичами, зокрема дружиною або чоловіком, законними представниками неповнолітніх дітей, дітьми з інвалідністю з дитинства та батьками. Решта грошового забезпечення зберігається за військовослужбовцем і виплачується йому після повернення.

І ось тут різниця особливо суттєва: партнер, з яким військовослужбовець проживає без зареєстрованого шлюбу, до цього переліку автоматично не входить. Тому для такої пари практично важливим може бути особисте розпорядження військовослужбовця на випадок полону або зникнення безвісти. У ньому військовий може визначити одну або кількох осіб, яким виплачуватимуть його грошове забезпечення, та встановити їхні частки. Це можуть бути й особи, які не є його родичами.

Отже, тут немає простого правила "без офіційного шлюбу партнер нічого не отримає". У разі загибелі партнер без зареєстрованого шлюбу може мати право на одноразову допомогу, але сімейні відносини доведеться підтвердити рішенням суду. А от у разі полону або зникнення безвісти закон за відсутності особистого розпорядження прямо передбачає виплату дружині або чоловікові, але не партнеру в незареєстрованому шлюбі. Саме тому державна реєстрація шлюбу або завчасно складене військовослужбовцем особисте розпорядження можуть мати цілком практичні фінансові наслідки.

Спадщина: хто і в якій черзі успадковує майно

Якщо людина не залишила заповіту, майно успадковують за законом у визначеній черговості. Чоловік або дружина, з якими померлий перебував у зареєстрованому шлюбі, належать до спадкоємців першої черги разом із його дітьми та батьками. Це означає, що, наприклад, якщо після померлого залишилися дружина, дитина, мати й батько, усі вони є спадкоємцями однієї першої черги.

Для партнера без зареєстрованого шлюбу правила принципово інші. Він не стає спадкоємцем першої черги, навіть якщо пара багато років жила разом. Людина, яка проживала з померлим однією сім'єю щонайменше п'ять років до його смерті, належить до четвертої черги спадкоємців. А кожна наступна черга за загальним правилом отримує право на спадщину лише тоді, коли немає спадкоємців попередньої черги, вони усунені від спадкування, не прийняли спадщину або відмовилися від неї.

Практично різниця може бути дуже суттєвою. Наприклад, чоловік і жінка прожили разом десять років, але шлюб не зареєстрували. Після смерті чоловіка залишилася його мати. За відсутності заповіту мати є спадкоємицею першої черги, тоді як партнерка – лише четвертої. Тому самі по собі десять років спільного життя не ставлять її в однакове становище з офіційною дружиною.

Партнеру без зареєстрованого шлюбу може знадобитися довести, що він проживав із померлим однією сім’єю щонайменше п’ять років до його смерті. Йдеться не просто про проживання в одному помешканні: значення мають спільний побут, ведення господарства, спільні витрати, взаємні права та обов’язки й інші ознаки сімейних відносин. Якщо таких доказів недостатньо або між спадкоємцями виникає спір, факт проживання однією сім’єю може встановлювати суд.

Водночас четверта черга не завжди означає, що партнер за будь-яких обставин мусить чекати, поки відпадуть усі три попередні. Черговість спадкування можна змінити. Зокрема, після смерті людини спадкоємці можуть укласти нотаріально посвідчений договір. За певних умов змінити черговість можна й через суд. Наприклад, якщо спадкоємець наступної черги тривалий час опікувався спадкодавцем, матеріально його забезпечував та надавав іншу допомогу, коли той через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво перебував у безпорадному стані. Самого спільного проживання протягом п'яти років для такого переходу до попередньої черги недостатньо.

Є й простіший спосіб заздалегідь захистити партнера – заповіт. Людина може заповісти своє майно партнеру незалежно від того, чи зареєстрований між ними шлюб. Однак і тут є виняток: закон передбачає осіб, які мають право на обов'язкову частку в спадщині незалежно від змісту заповіту. До них належать, зокрема, малолітні, неповнолітні та повнолітні непрацездатні діти померлого, непрацездатна вдова або вдівець та непрацездатні батьки. Тому заповіт суттєво змінює ситуацію для незареєстрованої пари, але не в кожному випадку гарантує, що партнер отримає все майно.

Олег Пархітько