Зруйнована, але незломлена: чим сьогодні живе херсонська Гончарівка

Поки будівлю головної бібліотеки Херсонщини продовжують розбивати ворожі снаряди – її колектив поступово відновлює роботу. Спочатку в онлайн-форматі, а нині безпосередньо в артукритті "Незламна бібліотека". "Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека ім. О. Гончара" стала яскравим прикладом того, як у часи найскладніших викликів, українські книгозбірні продовжують працювати, орієнтуючись на збереження бібліотечних цінностей та запити громади. Про наслідки окупації, діяльність в прифронтовому місті та плани на відновлення у матеріали Інтента.

"Гончарівку зруйнували цілеспрямовано"

"До війни наша бібліотека була не просто книгосховищем – це було місце для навчання, спілкування, творчої реалізації та втілення нових проєктів. З гордістю зазначу, що у 2020 році Гончарівка увійшла у Всеукраїнський ТОП 10 бібліотек, які пропонували інноваційні послуги й сервіси", – розпочинає спілкування заступниця директорки з бібліотечної роботи Оксана Шестакова. 

Оксана Шестакова. Фото: Інтент/Яна Самко

Пані Оксана наводить приклад майданчика "Maker Space", що містить сучасне різноманітне обладнання: від швейної машинки до 3D ручок. Проєкт базується на досвіді американських бібліотек, де такі простори стали поштовхом для багатьох стартапів, що переросли в малий чи середній бізнес. Друга послуга – курси іноземної мови, англійської та німецької. Дуже часто навчання відбувалося з носіями.  

Окрему увагу колектив приділяв роботі за інклюзивним напрямком. Був створений сервіс "Інклюзивний театр при бібліотеці "Звичайна роль – особливий актор". До складу трупи входили діти з аутизмом, синдромом Дауна, порушенням слуху та зору. 

"Це унікальний проєкт, розроблений директоркою книгозбірні Надією Коротун. Вона змогла об’єднати родини, що виховують дітей з інвалідністю в одному колективі та залучити заслужену діячку мистецтв України Ірину Корольову. Під наставництвом досвідченої режисерки діти опановували акторську майстерність та демонстрували повноцінні вистави. Зробили три постановки, четверта була в роботі. Ця творчість не лише отримувала схвальні відгуки від херсонців, а й здобувала відзнаки на всеукраїнських та міжнародних фестивалях", – розказує Оксана Шестакова. 

Попиту набував і наступний проєкт – інклюзивний ляльковий театр. На відміну від попереднього він був розрахований саме під родини з дітьми з аутизмом та мав арттерапевтичну функцію. А в його основу покладена лялькотерапія, тому діти власноруч створювали ляльок-героїв та необхідні декорації. І остання ініціатива "Читаймо разом з Кіміко". Разом зі спеціально навченою собакою, породи акіта-іну, Кіміко Такара діти читали улюблені книжки вголос. Таким чином поєднувалися елементи каністерапії, розвиток мовлення і виховання любові до друкованого слова. 

"Бібліотека стояла на порозі нових вагомих проєктів, які орієнтувалися на потреби користувачів та цікаві напрямки роботи книгозбірні. Попри війну ми не полишали надій реалізувати заплановане. Але все це було зупинено в ніч з 11 на 12 листопада 2023 року. Саме тоді російські військові завдали ракетного удару по будівлі, зруйнувавши її на 60%", – каже пані Оксана.  

День обстріла. Фото: Херсонська обласна прокуратура

Цей удар працівники називають "великим прильотом". Пряме влучання ракети призвело до руйнації даху та 4-го поверху, їх рештки просто впали на 3-й. Крім того, виникла сильна пожежа, яку тривалий час рятувальникам не вдавалося ліквідувати. Бо російські військові продовжували обстріл закладу та розташованих поруч будинків. За попередньою оцінкою відновленню будівля не підлягає. А ще, за словами Оксани Шестакової, неозброєним оком вбачається нахил стін. Тож є загроза, що при наступному сильному ударі споруда може просто скластися. Обстріли книгозбірні систематично продовжуються. 

"Окупанти читали українські книги"

З повномасштабним вторгненням Гончарівка фактично припинила роботу. З 25 лютого установа стала прихистком для багатьох херсонців на два тижні. 

"Через панорамні вікна ми бачили бої за Антонівський міст, як захоплювали місто, як техніка окупантів безперервно йшла колонами та як їх гради випускали снаряди з лівого берега в наш бік. Страшна картина… Потім, коли біля бібліотеки все частіше з’являлися невідомі чоловіки, які виявляли дивну цікавість, гадаю це були російські диверсанти – зрозуміли, що залишатися тут ризиковано", – розповідає Оксана Шестакова. 

Наступні три місяці, вже в окупації, технічна служба продовжувала перебувати в будівлі та забезпечувати охорону майна. А ось бібліотекарі приходили у свої відділи раз на 7-10 днів підтримувати порядок. Робили це, бо вірили, що незабаром усе закінчиться і вони зможуть повернуться до роботи. До того ж моменту установа продовжила працювати дистанційно, зокрема проводити соціокультурні заходи. Частина колективу евакуювалася з Херсона, тож мала доступ до стабільного та безпечного Інтернету. 

Пані Оксана не приховує, певний час Гончарівка не привертала увагу російських військових: "Вперше вони з’явилися у пошуках актуальних мап Херсонської області. Процес декомунізації давав про себе знати й перейменовані топографічні назви викликали у них ступор. Окупанти не розуміли куди йдуть, наприклад, захоплене село Микільське, що на Херсонщині вони сприйняли за місто Миколаїв. Попри погрози керівництво відмовилося надавати будь-які мапи".  

Фото: Олександр Корняков

Ще один візит російських військових відбувся напередодні травневих свят. Тоді вони "заселилися" до закладу, щоб забезпечувати охорону окупаційних заходів, які відбувалися в розташованому поруч парку Слави.

"Коли ми знову змогли потрапити до книгозбірні, чесно, очікували побачити гіршу ситуацію. Але напевно нас врятував короткий проміжок перебування військових. Тому що спілкуючись з колегами районних та сільських бібліотек – там відбувалися страшні речі. Ненависть до української ідентичності, елементів та символів проявлялася в розстріляних книгах, спалених ляльок-мотанок, затоптаних рушниках. В нас же росіяни зібрали інформаційно-довідниковий куточок щодо діяльності ЄС та НАТО у пакети й викинули на смітник. Ну й лазили по особистім речах, поїли та попили що було смачне, смішно. А ще вони читали про Степана Бандеру та революцію гідності. В деяких виданнях навіть були закладки на окремих сторінках", – ділиться Оксана Шестакова. 

Безпосереднє захоплення Гончарівки відбулося 21 червня 2022 року. Після цього працівників перестали запускати в будівлю. 

Наскільки вцілили фонди 

Такий розвиток подій керівництво закладу передбачало, тому на початку окупації запропонувало колективу, за можливості, забрати додому документи та техніку. Саме так вчинила Оксана Шестакова. На той момент вона очолювала відділ соціокультурної роботи, на її робочому ноутбуці зберігалися сценарії заходів з патріотичного виховання та контакти учасників цих подій. Зауважує, такий скарб дуже б порадував російських військових, тож сховати його було вкрай важливо. 

"Щодо видань було узгоджено інше рішення – ховати усе в комірках під ключ книгосховища Гончарівки. Коробки з найбільш цінними екземплярами закладали сучасними книжками. Та й насправді відшукати без знання де саме воно лежить в довгих напівтемних коридорах мінус першого поверху практично неможливо. Виносити видання за межі будівлі було небезпечно. В будь-який момент російські військові могли зупинити тебе на вулиці для перевірки", – пояснює пані Оксана.

Завдяки таким діям вдалося зберегти колекцію рідкісних книг початку 18 століття, наприклад "Євангеліє" 1762 року та атлас середини 19 століття. А ось частину дореволюційних видань та колекцію книжок-малюток, які є зразком поліграфічного мистецтва врятувало інше. Про це пані Оксана говорить так: "Це історія з двох сторін… Людина, яка пішла на співпрацю з окупантами, під час так званої евакуації бібліотеки – сховала частину підготовлених до завантаження коробок. Після деокупації ми їх знайшли в підсобній комірці, накриті ковдрами та одягом". 

Зараз інвентаризація ще триває, однак в Гончарівці запевняють – фонд вцілив більше, ніж на 80%. Тож заяви з катастрофічними цифрами втрат у 50 і 60% не відповідають дійсності. Довоєнний фонд складав понад 996 тисяч видань. Після "великого" прильоту під патронатом Міністерства культури України був запущений процес евакуації книгозбірні в більш безпечні регіони, було вивезено 750 тисяч видань і ще частина книг була переміщена в межах Херсона.  

Будівля бібліотеки після обстрілу. Фото: Міністерство культури та інформаційної політики України

"Також слід пам’ятати, що коли в бібліотеці "впорядкували" окупанти – вони першочергово вилучали з фондів українські видання. Мова не лише про україномовні книги, а всі книги, видані в Україні з 1991 року. Тому більшість літератури з відділів обслуговування читачів на 3-4 поверхах була знесена до книгосховища чи нижніх поверхів. Ймовірно росіяни не встигли вирішити долю цих книжок, тому вона збереглася", – зазначає Оксана Шестакова. 

Натомість на звільнене місце була виставлена література російських та радянських часів. Згідно з чинним законодавством більшість з цих книжок підлягала вилученню та списанню – чим і займалися співробітники Гончарівки після звільнення Херсона. Саме ця література згоріла під час "великого прильоту". 

"Після повної інвентаризації ми точно зможемо сказати, скільки та що викрали окупанти. Наразі лише можемо попередньо фіксувати, що це були видання з фонду рідкісних та цінних видань, а також деяка література краєзнавчої тематики. Переважно це дореволюційні видання і цінні екземпляри (маленький тираж, з оригінальними підписами, прижиттєві видання). За фотографіями та відео з російських телеграм-каналів (інколи окупанти проводять показові книжково-ілюстративні виставки на лівому березі) ми вже виявили кілька наших книг, бо на них навіть лого Гончарівки мається. Ще частина під питанням, адже такі самі екземпляри мав у своєму фонді літературний музей Херсона", – додає Оксана Шестакова. 

Незламна бібліотека

Наперекір всім випробування колектив Гончарівки не склав руки та у прифронтовому місті відновив свою роботу в артукритті "Незламна бібліотека". До цієї події працівники готувалися чотири місяці, усе, аби порадувати херсонську громаду сучасним і цікавим бібліотечним простором. Реалізувати проєкт вдалося за грантової підтримки програми "House of Europe".

"Ідея з’явилася влітку 2023 року. Планували відкрити повноцінне артукриття чи пункт незламності на цокольному поверсі бібліотеки, бо бачили в цьому потребу мешканців нашого району. План насправді був амбітний, в нас же була ціла будівля. Власне, 10 листопада ми потрапили до складу фіналістів програми, а через кілька днів окупанти прицільно вдарили по Гончарівці. Так вони "скорегували" наш проєкт… Але завдяки активності нашої директорки та підтримці колег було знайдено приміщення, де ми реалізували ініціативу", – розповідає Оксана Шестакова.

Незламна Бібліотека. Фото: Яна Самко/Інтент
 

Попри невелику площу в одній кімнаті працівники змогли створити комфортний та затишний багатофункціональний простір. Тут можна почитати книгу, скористатися комп’ютерними послугами, підзарядити гаджети, попрацювати чи просто поспілкуватися за чашкою кави. А ретельно продумані елементи дозволяють швидко трансформувати приміщення під різноманітні заходи.

"Всі наші меблі розкладаються чи збираються під актуальну потребу. Також в нас встановлені дві сучасні інтерактивні панелі: одна на стіні й друга на столі. Тож можна проводити групові заняття. А для індивідуальної роботи ми закупили чотири ноутбуки, принтер, сканер, є зарядна станція та Starlink. Уявіть, деякі речі нам просто дарували, коли дізнавалися для чого ми їх купуємо. Це приємно та вкотре підтверджує: людям потрібно подібне місце", – ділиться пані Оксана.

Проєкт "Незламна бібліотека" вже отримав значний попит серед херсонців. Тут проходять заходи для родин з дітьми з інвалідністю, літературні огляди для залучення дітей до читання, творчі майстер-класи. Існує навіть черга на відвідування майданчика. У найближчих планах працівників надати простір для реалізації мультисекторальних ініціатив, із залученням партнерів, наприклад, шаховий клуб. А ще проводити навчання з проєктного менеджменту для колег з деокупованих громад.

Оксана Шестакова наголошує, що в "Незламній бібліотеці" відкрити до будь-яких пропозицій та завжди раді зростати разом з користувачами: "В цій ініціативі ми намагалися показати бачення нашої майбутньої бібліотеки. Тому тут гармонійно поєднується література, сучасна техніка та елементи створення академічної атмосфери. А ще тут має бути цікаво всім, незалежно від віку та професії. Попри всі виклики Гончарівка була й буде місцем, де можна торкатися культури, розвивати творчі ідеї та інтелектуально спілкуватися".
"Гончарівка неодмінно відродиться"

Нещодавно Гончарівку відвідав т.в.о. міністра культури та інформаційної політики України Ростислав Карандєєв. За словами Оксани Шестакової, чотири роки тому пан Ростислав був у бібліотеці, тож знає якою вона була до фатального удару.

"Після огляду руїн Ростислав Карандєєв також побував в просторі "Незламна бібліотека". Він був приємно вражений та відмітив, що наша бібліотека є прикладом як можна працювати в найскладніших умовах", – зазначає пані Оксана.

Однією з останніх реалізованих ініціатив стало отримання від німецьких партнерів спеціального обладнання для людей з вадами зору: консоль для зчитування інформації з монітора, збільшувачі для читання, принтер для друку шрифтом Брайля.

Оксана Шестакова резюмує: "Ми прагнемо руйнувати у людей стереотипне бачення бібліотечного середовища. Ми можемо надихати та мотивувати. Дуже приємно отримувати відгуки наших користувачів, що вони чекають повернення до Херсона та Гончарівки. Заради цього продовжуємо працювати й розвиватися. Недаремно логотип нашої установи це птах, нині ми називаємо його Феніксом. Бо так само з попелу відродиться Гончарівка, ще яскравішою та гарнішою".

Яна Самко