"З погашеним світлом та закритими шторами" - залізничники про перші дні повномасштабного вторгнення

У першій рік повномасштабного вторгнення Укрзалізниця здивувала іноземних колег, українців та навіть ворогів. Всупереч війні, масовій евакуації, бомбардуванням, що постійно тривали, потяги продовжували курсувати. Це не залишилося поза увагою європейських журналістів. Джоан де Рійке поспілкувалася з українськими залізничниками для бельгійського видання Knack. Інтент публікує в перекладі Артура Чупригіна.

Собак брали на плечі, котів - на руки

25 лютого 2022 року - другий день повномасштабного російського вторгнення в Україну. Великий потік біженців почався одночасно, десятки тисяч людей виїжджали з рідних міст, багато хто за кордон як автомобілями, так і поїздами. У Києві начальника потяга Дмитра Ярошенка викликали на роботу, бо багато колег не змогли фізично дістатися до робочих місць через обстріли та знаходження на окупованій території. Вранці потяг Дмитра прибув на Київський вокзал і зупинився на другій платформі. Начальник проінструктував своїх колег того ранку: "Нас очікує такий день, якого ще ніколи не було. Усі повинні бути напоготові та робити все можливе, щоб люди були максимально спокійними. Якщо ми самі не будемо спокійні, це може закінчитися катастрофою".

Як тільки двері поїзда відчинилися, почалася штовханина. Всі намагалися зайти одночасно. Люди кричали, лаялися, працювали ліктями з усієї сили. Діти безупинно плакали, а батьки відчайдушно намагалися пробитися до потягу. У чоловіків доходило до бійки, жінки лаялися та кричали. Собак брали на плечі, котів - на руки. Поки поїзд заповнювався людьми, Дмитро та його колеги намагалися хоч якось утримати ситуацію під контролем. Жінкам, дітям та людям похилого віку надавали місце наскільки, настільки це було можливо. "Кожен сантиметр заповнений, потяг був повністю забитий. Ми намагалися пояснити людям, що напрямком Ужгорода будуть рушати ще два потяги, але ніхто не слухав. В очах пасажирів лише страх. Вони хотіли якомога швидше виїхати. Так ми й відправились, з погашеним світлом та закритими шторами в цілях маскування".

Харків пасажирський. Фото: cutinsight.com

Так для залізничників України почався найхимерніший рік в історії країни. Рік, коли залізниці всього світу висловлювали повагу Укрзалізниці за її працю в хаосі війни.

Другий фронт - друга армія

За рік війни Укрзалізниця заробила репутацію "хребта України". Після російського вторгнення вона відігравала роль, яку важко переоцінити у транспортуванні пасажирів, товарів та й всього іншого, що було потрібно. Дивовижно не тільки те, наскільки пунктуально потяги курсують, а й те, що майже жодного рейсу не було скасовано. Якщо в Бельгії випадає хоч сантиметр снігу або після граду на рейках лежить листя, розклади просто зникають. В Україні рух потягів взагалі рідко змінюється, навіть наперекір численним обстрілам станцій та великих залізничних вузлів. Понад 230 тисяч працівників залізниці у власному середовищі гордо називають "другою армією України".

Евакуаційний потяг. Фото: cutinsight.com

"Колись, чесно кажучи, було по-іншому", — каже речник Укрзалізниці Антон Глівинський. "Раніше українці скаржилися на неефективність залізниці. Поки ми не запровадили "залізні зміни" у 2021 році, нову систему, задля більш ефективного та плавного оперування. Відтоді 99 відсотків поїздів курсують вчасно. А потім почалася війна - і все змінилося, пришвидшилося".

У 2022 році в Україні зареєстрована рекордна з часів другої світової війни кількість біженців, які були евакуйовані залізницею на захід країни та до Польщі. Перші кілька місяців нікому з тих, хто евакуювався, не потрібно було платити за квиток. Було вивезено понад 3,8 мільйона людей, у тому числі 1 мільйон дітей.
Крім того, багато глав держав та інших міжнародних політиків відвідали Київ, зокрема Президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, прем’єр-міністр Бельгії Александр Де Кроо, президент США - Джо Байден та багато інших.

"Для цього ми розробили програму "Залізна дипломатія", — каже Олександр Петровський, член правління Укрзалізниці. Розмовляючи з нами на київському вокзалі, він постійно стежить за розкладом потягів у додатку телефона. "Зазвичай наші імениті гості були в поїзді в дорозі довше, ніж тривав весь їхній візит до Києва. Тому ми облаштували у вагоні скромну бібліотеку та встановили м’які крісла, щоб зробити ці довгі години якомога комфортніше".

Потяги, якими проводилася евакуація, завжди поверталися повністю завантаженими тонами гуманітарної допомоги. Треба розуміти, що озброєння, яке Україна отримує із Заходу, також транспортується залізницею. Тому слід було очікувати, що українська залізниця стане мішенню для російської армії. "Ми пережили понад 12 тисяч атак. Але вони нас ніколи не зупинять", — каже з гордістю Петровський. "Усі залізничні напрямки відновлюються протягом мінімум 4, максимум 48 годин після обстрілів". Особливо важко дістається залізничним мостам. "Один з мостів на півдні країни обстріляли понад 30 разів", – стверджує Петровський. "Щоразу ми приводимо інфраструктуру в порядок, щоб система продовжувала працювати".

Залізничники тисячі разів зазнавали обстрілів та диверсій, проте потяги продовжуватимуть далі ходити. Історія успіху має трагічну сторону.

8 квітня 2022 року станція Краматорськ зазнала ракетного удару. На той час будівля була переповнена. Згідно зі словами очільника Донецької ОВА Павла Кириленка, загинули 57 людей, щонайменше 100 поранені. 24 серпня, у День Незалежності України, станція Чаплине в центрі Дніпропетровської області була атакована ракетами. Загинули 25 людей, ще понад 30 отримали поранення.

Жертвами агресора також стали багато залізничників. За рік серед них загинуло 423 людини, понад тисячу отримали поранення. "Це відбувається не лише на залізниці чи під час роботи на підприємстві", — уточнює речник Укрзалізниці Глівинський. "Це також стосується персоналу, який став жертвою обстрілів у своїх домівках або ті, хто доєдналися до Збройних сил. Але більшість вбиті та поранені під час роботи. У березні залізничники в Нікополі ремонтували зламану ділянку рейок, коли їх обстріляли російські військові. Вони "стояли спиною до вбивць", були без зброї. Троє загинуло".

Фото: Укрзалізниця

Ширші рейки

Українська залізниця була заснована в 1991 році, в рік розпаду СРСР. Частина держкомпанії була приватизована наприкінці 1990-х і отримала назву "Лемтранс". Займається виключно вантажними перевезеннями. Пасажирська компанія "Укрзалізниця" заявляє, що вона є третьою за розміром залізничною компанією в Європі та обслуговує майже 20 тисяч кілометрів колій до шести найбільших мереж у світі, які займаються перевезенням пасажирів залізницею. Усі сполучення з росією припинено.

Як і більшості українських компаній, російське вторгнення завдає Укрзалізниці фінансових збитків. Після багатьох років фінансової лихоманки компанії нарешті вдалося у 2021 році отримати прибуток 12,5 мільйонів євро. У воєнному 2022 році цифри знову пішли донизу – збитки склали близько 225 мільйонів євро, але нікого не звільнили й вартість квитків не підвищили. Вантажні перевезення втратили 52 відсотки порівняно з 2021 роком, але обсяги перевезень зерна залишаються дивовижними: 29 мільйонів тонн у 2022 році, з яких у середньому 1 мільйон на місяць до західних партнерів.

Через припинення будь-якого сполучення з росією українська залізниця повністю орієнтована на Європу. "Але у нас є проблема", — каже Глівинський. "Це самі потяги. Багатьом вагонам понад 50 років. Але зараз немає сенсу купувати нову техніку, тому що наші колії ширші за європейські. Використовуємо радянські стандарти: ширші рейки, а отже, і ширші поїзди".

На напрямках до Варшави та Відня потяги підіймаються на спеціальних технічних станціях перед кордоном, щоб відрегулювати ширину колісної бази. На меті приведення усієї української залізничної мережі до європейських стандартів. Але цей процес буде тривати не менше двадцяти років, вважає Глівинський.

Дерусифікація

За останні роки в Україні зняли з постаментів масу пам’ятників Леніну, на залізниці триває аналогічний процес дерусифікації. Багато чого залишилося з радянських часів: вивіски, кілометраж, назви станцій та філій. Наприкінці 2022 року керівництво вирішило, що це потрібно змінити. На сайті Укрзалізниці був слоган "Прощай, Ленін, прощай, імперія", в ньому пояснення, про які зміни йдеться.

"Якщо подивитись на відстані в кілометрах залізницею, то вони рахуються, починаючи з Москви, де вона позначається як 0 км", — пояснює Глівинський. "Наприклад, до Києва було 837 кілометрів. Цього року ми заклали символічну нульову точку на Центральному вокзалі Києва. Тепер звідти відраховується відстань до інших станцій. Регіонам також надали інші назви. Згідно з російською системою, схід України був "південним регіоном", тому що вона на південь від росії. Тоді Київ знову ж таки був на "південному заході". Цього більше не існує. Київ розташований у центральній частині України. Ми роками намагалися дати інші назви регіональним філіям, повномасштабне вторгнення прискорило цей процес".

"Залізні зміни" в Укрзалізниці мають завершитися до кінця 2025 року. Глівинський каже: "Ми не хочемо більше мати будь-що спільне з росіянами. Залізниця на кордоні з рф залишається закритою".

Joanie de Rijke, Артур Чупригін