Венесуела та Гаяна: чи стане Ессекібо причиною ще одної війни та до чого тут вибори

3 грудня у Венесуелі відбувся референдум, який поставив Південну Америку на межу війни. Громадяни цієї країни за твердженням президента Національної виборчої ради Елвіса Аморози проголосували за приєднання частини сусідньої Гаяни - району Ессекібо до Венесуели. На фоні повномасштабного вторгнення рф в Україну та глибокої воєнної кризи в секторі Газа у світі почали казати про нову гарячу точку на планеті, яка буде явно не на користь нашій державі. Але вже 14 грудня президент Венесуели Ніколас Мадуро потиснув руку президенту Гаяни Ірфаану Алі (на головному фото). Градус політичної напруги спав, але ситуація яскраво показала, що північ Південної Америки не так далеко до України в сучасному світі. У поточному році Венесуелу чекають президентські вибори, тому Інтент вирішив посвятити цій країні чергову публікацію з циклу виборчі системи світу.

Венесуела (ісп. Venezuela, "мала Венеція"), офіційно Боліваріанська Республіка Венесуела (ісп. Republica Bolivariana de Venezuela) — країна на півночі Південної Америки на узбережжі Карибського моря, межує на сході з Гаяною, на півдні з Бразилією, на заході з Колумбією. До складу Венесуели входять також близько сорока островів.

Зображення: Вікіпедія 

Державний устрій 

Венесуела — федеративна республіка. Зараз діє конституція від 30 грудня 1999 року з поправками від 15 лютого 2009 року.

Глава держави й уряду - президент, який обирається на основі загального прямого і таємного голосування більшістю голосів. Відповідно прийнятої 15 лютого 2009 року поправки до Конституції були скасовані обмеження на переобрання президента. Президент має право розпускати Національну асамблею в разі триразового відхилення його принципово важливих ініціатив. Президент також є головнокомандувачем збройних сил країни та призначає віцепрезидента. 

Законодавча влада здійснюється однопалатним парламентом — Національною асамблеєю у складі 167 депутатів, які обираються громадянами загальним прямим і таємним голосуванням за системою пропорційного представництва строком на 5 років. Надається право участі у виборах військовослужбовцям, які знаходяться на дійсній військовій службі.

Виконавча влада здійснюється президентом, який очолює уряд і призначає міністрів. Тобто в Венесуелі дуже велика концентрація влади в одної особи. 

Політична нестабільність країни

Ніколас Мадуро став президентом у квітні 2023 року. Вже у 2014 році країну охопили протести через важку економічну ситуацію. Причиною вважали як суб'єктивні причини – правління Мадуро, так і об’єктивні – значне падіння цін на нафту, яка є основою експорту Венесуели. 

Погіршення соціально-економічної ситуації стало причиною того, що після виборів у липні 2017 року контроль над Національною асамблеєю отримали опозиційні партії, які звинувачували уряд й самого Мадуро у неефективному управлінні країною.   

Ніколас Мадуро на мітинг. Фото: ВВС

В травні 2018 року пройшли вибори президента, де Ніколас Мадуро здобув перемогу, але опозиція закликала не визнавати їх результатів, посилаючись на численні факти порушень та масові фальсифікації. Через понад пів року після виборів 10 січня інавгурація Магури все ж відбулася. Опозиція не визнала другий термін президента й оголосила його узурпатором. У відповідь менше між ніж через два тижні на масовому мітингу в Каракасі 23 січня 2019 року голова парламенту Хуан Гуайдо проголосив себе тимчасовим президентом країни. Його визнали Сполучені Штати Америки, Австралія, Ізраїль, Організація американських держав та переважна більшість урядів країн Латинської Америки. Водночас режимові Мадуро висловили підтримку росія, КНР, Іран, Мексика, Сирія, Туреччина та Куба. Україна визнала Гуайдо 4 лютого 2019 року. 

25 січня 2019 року агентство Reuters повідомило, що "Приватні військові підрядники, які виконують секретні місії для Росії, прилетіли до Венесуели в останні кілька днів, щоб посилити охорону президента Ніколаса Мадуро перед лицем протестів опозиції, які підтримує США, за словами двох людей, близьких до них", - й далі: "Євген Шабаєв, лідер місцевого відділення воєнізованої козацької групи, яка має зв’язки з російськими військовими підрядниками, сказав, що чув, що кількість російських підрядників у Венесуелі може становити близько 400 осіб". 

6 серпня того ж року США заблокували на своїй території всі активи уряду Венесуели та припинили будь-які економічні операції з ними. Ніколас Мадуро владу утримав, але вже у другій половині 2024 року його чекають нові вибори.

Історія питання 

Територіальній суперечці між Венесуелою та Гаяною майже 200 років пише LB.ua.

Каракас заявляє, що район Ессекібо належить Венесуелі з 1811 року, коли країна здобула незалежність. Кілька років по тому британці викупили в Нідерландів тодішню Гаяну — колонію Гвіану. Кордону з Венесуелою при цьому не визначили. Саме для цього Британія відправила у Гвіану дослідника Роберта Шомбурга. Лінію розмежування з Венесуелою він окреслив так, що Лондон отримав додаткові 80 тис. кв. км порівняно з викупленими в Нідерландів. Пізніше так звану лінію Шомбурга переглянули й збільшили. Венесуела у відповідь поскаржилася, і Сполучені Штати, які активно просували доктрину Монро, підтримали Каракас. Вашингтон рекомендував розв’язати суперечку в міжнародному арбітражі. Утім 1899 року суд у Парижі присудив спірну територію Британії. Венесуела з цим рішенням не погодилася.

У 1966 році Лондон передав управлінські повноваження місцевій владі, унаслідок чого утворилася незалежна держава Гаяна. Залишаючи регіон, Британія уклала з Венесуелою договір, за яким мали б створити спільну комісію з представників Венесуели та Гаяни, щоб контролювати ситуацію на спірних територіях. Цього органу так і не сформували. Того самого року Венесуела та Гаяна підписали Женевський договір, який зробив Гаяну правонаступницею Британської імперії в питанні вирішення територіальних суперечок у регіоні, відповідно, усі претензії Каракас адресує Джорджтауну.

Венесуела з кінця XIX століття оскаржує рішення паризького арбітражу як упереджене й незаконне і вимагає скасувати його. Увесь цей час конфлікт залишався замороженим.

Регіон Гаяна-Ессекібо на який претендує Венесуела. Зображення: Вікіпедія

Загострення відбулося у 2015 році, коли в Ессекібо знайшли значні поклади нафти. Обсяг оцінили в 11 млрд барелів (0,6% світових запасів) вартістю понад пів трильйона доларів. Видання The Economist тоді назвало Гаяну (єдину англомовну країну Південної Америки) "новою нафтодержавою світу". З 2019 року економіка крихітної латиноамериканської країни переживає стрімке зростання. Так, наприкінці 2019-го номінальний ВВП Гаяни оцінювали в $5,5 млрд, а наприкінці 2022 року він перевищив $15 млрд. За даними Світового банку, Гаяна — країна з чи не найвищими показниками економічного зростання у світі.

У жовтні 2023 року в Ессекібо відкрили ще одне велике родовище, після чого нафтові резерви Гаяни зросли як мінімум до 10 млрд барелів. Це більше, ніж у Кувейту чи Обʼєднаних Арабських Еміратів. 2020 року Гаяна видобувала близько 66 тисяч барелів на добу, а до 2023 року дійшла до позначки 383 тисячі барелів на добу. За прогнозами, до 2027 року вона перекачуватиме 1,2 мільйона барелів на день, що зробить її країною з найбільшою кількістю нафти, котру видобувають на душу населення.

Референдум 2023

Референдум було проведено 3 грудня 2023 року за ініціативою Ніколаса Мадуро. На референдум було винесено п'ять питань: 

1. Чи згодні ви всіма засобами відповідно до закону оскаржити рішення, обманним шляхом нав'язане Паризьким арбітражним судом у 1899 році, яке спрямоване на те, щоб позбавити нас нашої Гаяни-Ессекібо?
2. Чи підтримуєте ви Женевську угоду 1966 року як єдиний дійсний юридичний інструмент для досягнення практичного та задовільного вирішення для Венесуели та Гаяни суперечки з приводу належності території Гаяни-Ессекібо?
3. Чи згодні ви з історичною позицією Венесуели, яка не визнає юрисдикцію Міжнародного суду ООН щодо вирішення територіальної суперечки щодо приналежності Гаяни-Ессекібо?
4. Чи згодні ви всіма законними способами протистояти вимозі Гаяни про одностороннє незаконне розпорядження спірною морською територією порушуючи міжнародне право до її делімітації?
5. Чи згодні ви зі створенням штату Гаяна-Ессекібо та розробкою прискореного плану комплексного заступництва над нинішнім та майбутнім населенням цієї території, який включає, серед іншого, надання громадянства та паспорта відповідно до Женевської угоди та міжнародного права та призведе до включення зазначеного штату до складу території Венесуели?

Венесуела голосує. Фото: EPA/UPG

Запропоновані питання було засуджено урядом Гаяни, який звернувся до Міжнародного суду ООН із проханням втрутитися. Посла Венесуели в Гаяні Карлоса Амадора Переса Сілву було викликано до МЗС, де йому висловили "глибоке занепокоєння" з приводу референдуму. Генеральний секретар Співдружності націй Патрісія Скотланд засудила референдум через те, що там заперечується територіальний суверенітет. Керівництво Карибського співтовариства висловило підтримку уряду Гаяни, заявивши, що референдум є порушенням міжнародного права, і навіть те, що схвалює захоплення території іншої держави. У відповідь на ескалацію конфлікту у регіоні Бразилія збільшила військову присутність уздовж свого північного кордону. 

Більшість оглядачів висловили думку, що основна ціль референдуму все ж не придбання територій, а влада самого Ніколаса Модуро. 

"Через непопулярність своєї адміністрації президент Венесуели Ніколас Мадуро використовує питання Ессекібо як націоналістично прикрашений привід для зміцнення своїх позицій", - дає пояснення Віктор Міхарес з Університету в Боготі на шпальтах DW. "У рамках підготовки до президентської кампанії 2024 року і в боротьбі за міжнародне пізнання Мадуро знову виявив ці історичні територіальні претензії", - відзначає політолог. Він пояснює, що нафтові родовища, що містять, як мінімум, 10 млрд барелів нафти, часто згадувані в даному контексті, є другорядним аспектом. Exxon Mobil виявила запаси нафти в регіоні вісім років тому. 

Історик Міхаель Цойске (Michael Zeuske), в принципі, підтримує аналогічну точку зору. Однак знайдені нефтяні місця народження дозволяють послідовникам Чавеса надати питанню ще більш ідеологізований характер: "Exxon Mobil є, за виразом чавістів, представником "североамериканського імперіалізму", а новий зовнішній уряд Гаяни, що проводить ліберальну економічну політику, - його пособником". Раніше протягом довгого часу в Гаяне у влади була партія, яка підтримувала ліву ідеологію, що, можливо, помішало Каракасу встановити контроль над Ессекібо, уточняє історик.

Венесуельці на референдумі у неділю, 3 грудня, проголосували за підтримку претензій своєї країни на багату на нафту та корисні копалини територію сусідньої Гайани, пише Дзеркало тижня з посиланням на Reuters.

Таким чином виборці у Венесуелі відкинули юрисдикцію Міжнародного суду щодо територіальної суперечки країни з Гайаною, який рішенням від 1 грудня заборонив Венесуелі вживати будь-яких дій, які б змінили статус-кво в регіоні.

За словами керівника виборчої комісії Венесуели Елвіса Аморозо, усі запитання були прийняті з більш ніж 95% схвалення. При цьому агентство зазначає, що на виборчих дільницях під час референдуму було ненабагато людей, однак Національна виборча рада Венесуели заявила, що з 20 мільйонів громадян, які мають право голосу, у голосуванні взяли участь понад 10,5 мільйона.

З боку Гаяни було заперечення, що, за їхніми даними, фактична явка на виборах у Венесуелі становила менш як 1,5 мільйона людей — менше 10% населення. Як зазвичай в таких випадках правда десь посередені. 

Але це дало підстави сказати Мадуро прихильникам, які зібралися в столиці Каракасі, після оголошення результатів голосування: "Це був повний успіх для нашої країни".

Що після

15 грудня Reuters повідомило, що Гайана та Венесуела домовилися уникати будь-якого застосування сили та не посилювати напруженість у своїй тривалій суперечці щодо багатої на нафту території Есекібо після зустрічі між їхніми главами держави в Сент-Вінсент і Гренадіни. 

В обзорному матеріалі LB.ua додає, що за результатами перемовин сторони підписали декларацію з 10 пунктів. Там йдеться, що Латинська Америка залишається зоною, де сповідують принципи мирного співіснування. Венесуела та Гаяна домовилися "не погрожувати і не застосовувати силу одне проти одного за жодних обставин" і "утримуватися від ескалації конфлікту навіть за наявності розбіжностей через спірний регіон". Вказано також, що в разі чергового інциденту Венесуела та Гаяна повинні негайно розпочати прямий діалог, а Бразилія, Сент-Вінсент і Гренадіни, а також Домініка залишатимуться посередниками в урегулюванні конфлікту. При цьому до розвʼязання проблемних питань долучатиметься не тільки СЕЛАК, але й КАРІКОМ (Карибська співдружність).

Сторони домовилися створити спеціальну комісію за участю міністрів закордонних справ і технічного персоналу. Протягом наступних трьох місяців представники двох держав зустрінуться в Бразилії для подальших перемовин. Роль регіональних держав, зокрема Бразилії, у вирішенні спірних питань зростатиме, тоді як уже багаторічний тренд на зменшення впливу США на регіон Латинської Америки збережеться.

Читайте також:

Висновки

По-перше, треба відзначити, що пройшов майже місяць після зустрічі перших осіб Венесуели та Гаяни, але інформації щодо скасування результатів референдуму немає. То ж конфлікт більше виглядає як відкладений, а не вичерпаний. 

По-друге, привертає увагу те, що влади, які так чи інакше орієнтуються на Китай та росію все частіше використовують референдум як інструмент. Тут важко не згадати псевдореферендуми на рф на українських територіях, які вони окупували, дуже сумнівний референдум в Угорщині щодо вступу України в ЄС, а тепер й референдум у Венесуелі. 

По-третє, можна з великою ймовірністю стверджувати, що це початок, прелюдія до дуже гарячої виборчої президентської кампанії, де багато разів в тому чи іншому варіанті будуть називатися як сторони США та ЄС з одного боку й Китай та рф з іншого. 

Ігор Льов