"Вдень волонтерю, а вночі малюю прапори", – художниця з Херсонщини Олександра Кубанкіна

Єдина згадка про дім, оберіг на передовій та заклик до лівого берега, що він неодмінно повернеться додому. Художниця з Херсонщини Олександра Кубанкіна перетворює державні прапори на унікальні авторські вироби. Наголошує, малює стели, вказівники та пам’ятні знаки, щоб вкотре підкреслити: всі населені пункти нашої країни – це Україна, цілісна та єдина. Творчість Олександра поєднує з волонтерством та вихованням п'ятьох дітей, а частину вилучених коштів спрямовує на підтримку ЗСУ. Детальніше в ексклюзивному матеріалі Інтента.

Не припинила малювати попри окупацію

Все життя жительки Верхньорогачинської громади, що на лівобережжі Херсонської області, Олександри Кубанкіної пов’язано з творчістю. Говорить, батько був художником, тому любов і хист до малювання передався у спадок. Дитяче захоплення перетворилося у професію. 

"Я працювала викладачем образотворчого мистецтва. Попри те, що це було маленьке село – діток з мого класу знали в багатьох куточках світу. Ми не просто брали участь в міжнародних конкурсах та виставках, а займали призові місця, наприклад, в Ізраїлі та Канаді. Крім того, влаштовувала благодійні заходи, вилучені кошти з яких йшли на лікування діток. І тут творчість теж була в пригоді – під час подій я робила аквагрим (малюнок-маска на обличчі, - ред.)", – згадує пані Олександра. 

Жінка мала чимало планів щодо розвитку обох напрямків діяльності та повномасштабне вторгнення зруйнувало все з наміченого. Громада опинилася в окупації з 24 лютого 2022 року, тож від самого ранку по вулицях їздили російські танки. Єдине про що могла думати Олександра в перші тижні повномасштабної війни – безпека її п’ятьох дітей. Найменшій дитині на той момент було 4 роки, найстаршій – 13 років.  

"Спочатку ми були шоковані та налякані. Але поступово цей страх почав змінюватися усвідомленням, що необхідно якось стояти за свою країну. Тому разом з чоловіком почали долучатися до мітингів проти російської окупації. Тоді вперше за цей час знадобилися художні здібності: масово малювала таблички та плакати. Також розвішувала жовто-блакитні стрічки, матеріалу завдяки роботі вистачало", – розповідає художниця. 

Олександра з чоловіком під час акції спротиву. Фото надала співрозмовниця

Коли ж виходити на акції мирного спротиву стало вкрай небезпечним пані Олександра почала малювати портрети за донати для українських військових. Роботи створювала в графічному стилі, чорно-білих відтінках і дуже часто при світлі ліхтарика, бо здебільше працювала ввечері, коли в населеному пункті діяв режим світломаскування.  

Частину картин замовляли місцеві, як подарунок. В умовах окупації це було справжньою знахідкою, аби привітати людину зі святом. Крамниці або були зачинені, або містили порожні полиці. Іншу частину малюнків Олександра виконувала як онлайн-замовлення. Для цього вона створила оголошення в соціальних мережах, зазначивши майбутнім клієнтам, що знаходиться на окупованій території. 

"Я фізично не могла відправити людям оригінали робіт, тільки фото. Попри це запити на портрети не зникали. Ці емоції складно передати й досі. Люди вразили. Роботи насправді було багато. Загалом, за чотири місяці, вдалося зібрати близько 20 тисяч гривень, які я спрямувала на потреби ЗСУ", – ділиться пані Олександра.

Вона додає, всі портрети з цього періоду, на яких не було зображено військових, вдалося вивезти з окупації. Тож картини дійшли своїх замовників.

Прапори для лівобережжя вже чекають

Наразі Олександра з родиною проживає у Києві. Тут жінка долучилася до команди БФ "Support Kherson", який допомагає ВПО з Херсонщини. Також волонтери здійснюють виїзди з гуманітарною місією до деокупованих громад Херсонської області. Під час однієї з таких поїздок в художниці виник творчий задум: малювати стели населених пунктів лівого берега на фоні чинних кордонів регіону.

"Це було селище Велика Олександрівка, після звільнення, наприкінці 2022 року російські військові залишили по собі суцільний жах, дивитися без сліз було неможливо. Нахлинули власні спогади перебування в окупації. Згадала як хотілося отримати звістку, що про нас не забули та чекають", – говорить пані Олександра. 

Жінка поділилася роботами у соціальних мережах і вже незабаром отримала перші реакції. Її емоційне звернення до людей на окупованих територіях спрацювало. Вони не лише дякували за підтримку, а й просили намалювати назву свого міста чи села. 

Навесні 2023 року на прохання однієї дівчини Олександра Кубанкіна відтворила малюнок стели міста Херсон на українському прапорі. З того часу створено вже понад двісті різних стягів, які розійшлися по всій Україні та навіть Європі. 

"Люди, які виїхали туди, замовляють їх як пам'ять про Батьківщину та згадку про дім. Бо в багатьох нічого не залишилося: будинок або перебуває в окупації, або зруйнований обстрілами. Коли замовники розповідають свої історії плачу з ними. Тому кожна з робіт містить частинку моєї душі. Зізнаюся, що кілька прапорів виконані для людей з лівого берега та чекають свого часу. Вірю, неодмінно передам їх після повернення цих територій", – каже художниця. 

Фото надала співрозмовниця
 

Для реалізації унікальної ідеї Олександра розробила авторську техніку. Залежно від складності малюнку, на розпис одного прапору необхідно від трьох годин до двох днів. Процес нешвидкий і потребує ретельної уваги до кожного етапу. Спочатку наноситься спеціальна фарба по текстилю, послідовно в кілька шарів за кольорами. Потім термообробка для закріплення зображення та додаткове покриття акрилом. Таким чином надалі вироби можна прати й прасувати, але з дотриманням прописаних рекомендацій. 

Окремого часу потребує розробка ескізу малюнків. Художниця пояснює так: "Іноді населений пункт не має стели або не можна відшукати зображення, як вона виглядає – тоді малюю пам’ятні місця. Це може бути будівля чи краєвид. Роблю це знову таки по світлинах чи опису замовників, в останньому випадку ми немов складаємо фоторобот. Кожного разу виходить щось цікаве і неповторне".

Розмальовує стяги пані Олександра і для наших військових. Зокрема, одну роботу створювала двічі, адже перший прапор згорів на передовій. "Як кажуть хлопці, для них це частинка рідної землі, яка гріє душу, надає підтримки та оберігає. А ще, слугує нагадуванням і натхненням, за що вони воюють", – додає жінка. 

Творчість – мій вклад у Перемогу  

Олександра Кубанкіна переконана, мистецтво має допомагати. Тому з кожної проданої роботи обов’язково перераховує відсоток на потреби ЗСУ чи підтримку дітей. Також художниця постійно створює вироби для благодійних аукціонів чи проводить відповідні збори особисто. 

"Я можу запропонувати розписаний тубус, гільзу тощо. З матеріалом допомагають знайомі військовослужбовці. Отримується замкнуте коло: вони дають використані боєприпаси, я їх розмальовую та реалізовую, а кошти йдуть знову таки на боєприпаси для них. Але це досить важливий і вагомий обмін. Тому коли ви бачите подібні розіграші – підтримайте його чи просто зробіть донат", – ділиться Олександра. 

Фото надала співрозмовниця

За словами художниці, найбільше коштів вдається отримувати за роботи з певною історією, символічністю та знаковістю. Наприклад, прапор з інсталяцією "Я люблю Скадовськ" був підписаний колишнім головнокомандувачем ЗСУ Валерієм Залужним та проданий за 250 тисяч гривень, які були спрямовані на допомогу херсонським дітям, що постраждали внаслідок катастрофи на Каховській ГЕС. Не приховує, наступний до реалізації стяг з підписом українського футболіста Андрія Шевченка та портрет народного артиста України Станіслава Боклана, який він підписав особисто. А ще, Олександра запустила серію листівок з назвами населених пунктів Херсонщини.  

"Творчість може підтримувати по-різному. В мене було замовлення намалювати військовополоненого, до мене звернулися його мати та сестра. З цим портретом вони ходили на мітинги. За сім місяців його вдалося повернути додому. Коли я про це дізналася – відчувала, що внесла маленьку краплю в цю історію зі щасливим кінцем. Це було досить зворушливо та стимулювало не зупинитися на своєму шляху", – розповідає пані Олександра. 

Достукатися до світу через картини

У найближчих планах художниці взяти участь у вересні цього року в міжнародній виставці в Лондоні за запрошенням. Увагу організаторів до творчості херсонки привернула картина "Не стрічка, а символ незламності Херсонщини". Зображення соняшника з жовто-блакитною стрічкою для Олександри є особливим, адже пов'язане з її особистим спротивом російській окупації.

Висвітлювати війну в картинах жінка почала після виїзду з окупації. Роботи презентувала здебільше закордоном, має нагороди. Зокрема, картина "– Що в тебе болить? – Україна!" зайняла перше місце на конкурсі "GOLDEN TIME TALENT ART" (Лондон).

Нагорода конкурсу "GOLDEN TIME TALENT ART". Фото надала співрозмовниця

"На полотні у вигляді серця зображено руки військового. Він розкриває одяг, а там золоте колосся і синє небо. Я впевнена, що у кожного воїна наша країна в серці. І не тільки в них. Ми всі чітко знаємо, за що боремося. Водночас із тим в нас присутній біль та хвилювання за долю України", – пояснює пані Олександра.

Олександра Кубанкіна вважає, що мистецтво здатне достукатися до світу. Тому прагне, щоб якомога більше людей побачили, почули, відчули та усвідомили ситуацію України за допомогою її картин. Про це говорить так: "Я не можу дати чогось такого матеріального, але намагаюся робити те, що вмію і те, що приносить користь. Закордоном творчість сприймається більш чуттєво, вона насправді привертає увагу й спонукає до вивчення її сенсів. Після виставок мені неодноразово писали та розпитували за війну, підтримували збори, допомагали гуманітарними вантажами. Я вважаю, що кожен українець має допомагати сьогодні. Тільки спільно ми повернемо наш дім".

Робота над цим матеріалом стала можливою завдяки проєкту Fight for Facts, що реалізується за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.

Яніна Надточа, Ігор Льов