Українські біженці у Польщі: три роки тому і сьогодні

17 вересня Сенат Польщі без правок ухвалив законопроєкт про допомогу українцям, які прибули до Польщі після 24 лютого 2022 року у зв’язку з бойовими діями, що розв’язала на території України росія. Раніше, 12 вересня, цей проєкт ухвалив Сейм, а 9 вересня — Рада міністрів Польщі. Закон "Про внесення змін до окремих законів з метою перевірки права на сімейні виплати для іноземців та про умови надання допомоги громадянам України у зв’язку з військовим конфліктом на території цієї держави" повинен підписати президент Польщі Кароль Навроцький або відстояти свій аналогічний законопроєкт.

Удар по вимушених втікачах

Річ у тім, що термін легального перебування громадян України, які прибули до Польщі після 24 лютого 2022 року у зв’язку з бойовими діями на території України, було продовжено до 30 вересня 2025 року. Закон про внесення змін було опубліковано у Віснику законів і введено в дію 1 липня цього року. Також цим законом були внесені зміни в положення, які запобігають нелегальному перебуванню громадян України та сприяють легалізації їхнього перебування в Польщі. Загалом до 30 вересня 2025 року було продовжено: строки дії легальних термінів перебування та дії національних віз громадян України; строки дії легальних посвідок на тимчасове проживання громадян України; строки виїзду з території Польщі громадян України, які легально перебувають у Польщі; строки для добровільного повернення (тобто для добровільного виїзду), вказані в рішеннях, виданих громадянам України про зобов’язання іноземця повернутися; строки дії легальних посвідок на перебування, польських документів, що посвідчують особу іноземця, документів "дозвіл на толерантне перебування", виданих громадянам України, та інше.

25 серпня для багатьох українців, які перебралися до Польщі, став чорним днем: стало відомо, що новий президент Польщі Кароль Навроцький наклав вето на документ. Тому легальний термін перебування українців, що втекли від війни, скінчується 30 вересня.

<picture></picture>
Кароль Навроцький. ФОТО: Polske Radio

"Ми залишаємося відкритими для надання допомоги громадянам України… Стратегічна мета польської держави… також не змінилася: інтерес Польщі полягає в наданні військової підтримки Україні… Але після трьох з половиною років наш закон має бути змінений. Закон про допомогу громадянам України не містить виправлення, яке викликало громадську дискусію, а саме того, що допомога «800+» має виплачуватися українцям, які виконують обов’язкові роботи", — сказав Навроцький.

Поправка до закону, на яку наклав вето президент, передбачала продовження тимчасового захисту, наданого громадянам України, які тікають від війни, до 4 березня 2026 року. Вона приводила польське законодавство у відповідність до виконавчого рішення Ради ЄС від 25 червня 2024 року.

Прихована загроза

Вето Навроцького може де-факто означати зупинку фінансування супутникового інтернету через Starlink для України. На це звернув увагу міністр цифровізації Польщі Кшиштоф Гавковський, який написав на платформі X: "Кароль Навроцький своїм рішенням відключає інтернет для України".

Речник Міністерства цифрових справ Польщі Марек Георгіца роз'яснив: вже з 1 жовтня Польща не зможе платити за підписку Starlink для України. Адже фонд, який її фінансував, діяв на підставі ветованого закону, що подовжував період допомоги до кінця березня наступного року. Тепер немає правових підстав для подальшого фінансування підписки.

Чого чекати українцям у Польщі

Після того як Навроцький заветував поправки до закону "Про допомогу громадянам України", він і уряд підготували власні законопроєкти. Урядовий проєкт пройшов Сейм та Сенат без змін. Президентський перебуває на етапі публічних консультацій, які триватимуть до 25 вересня.

Президентський законопроєкт містить пропозиції, які згадував Навроцький, оголошуючи про вето. Перша стосується змін до Кримінального кодексу: збільшується термін ув’язнення за незаконний перетин польського кордону і за організацію такого перетину. Урядовий законопроєкт не передбачає такої зміни.

<picture></picture>
ФОТО: Getty Images

Ще однією зміною, запропонованою президентом, стало запровадження покарання за "пропаганду бандеризму" та діяльності ОУН-УПА на тих самих підставах, що й за пропаганду нацизму, комунізму чи фашизму. Згідно з президентським проєктом, особа, яка "публічно пропагує нацистську, комуністичну, фашистську ідеологію, ідеологію Організації українських націоналістів, бандерівців, Української повстанської армії або ідеологію, що закликає до насильницьких дій з метою впливу на політичне чи суспільне життя", каратиметься позбавленням волі до трьох років. Крім того, Інститут національної пам’яті буде займатися записом, збором, зберіганням, розробкою, збереженням, наданням доступу та публікацією документів, що стосуються злочинів, скоєних проти осіб польської національності або польських громадян інших національностей у період з 8 листопада 1917 року по 31 липня 1990 року членами ОУН-Б і УПА та інших українських формувань, які співпрацювали з Третім рейхом.

Третя зміна, яка також не увійшла до урядового законопроєкту, — поправка до Закону про польське громадянство: мінімальний термін безперервного перебування в Польщі, необхідний для визнання іноземця польським громадянином, збільшується з 3 до 10 років.

Як президентський проєкт, так і вже прийнятий урядовий містять положення, що ставлять виплату деяких видів допомоги іноземцям у залежність від професійної діяльності в Польщі. Однак законопроєкт Навроцького стосується лише громадян України і зосереджується на допомозі по догляду за дитиною ("800+"). Урядовий же законопроєкт стосується всіх іноземців з третіх країн і встановлює принципи "800+" та програми "Добрий старт".

Обидва документи продовжують термін тимчасового захисту в Польщі до 4 березня 2026 року. Розширено перелік підстав для анулювання посвідки на тимчасове проживання, виданої на один рік. Документи вносять зміни до визначення пунктів колективного розміщення: збільшують мінімальну кількість мешканців, необхідну, щоб центр вважався таким, з 10 до 20 осіб. Законопроєкти встановлюють кінцеву дату прийому біженців з України до центрів колективного розміщення — 31 жовтня 2025 року. Уточнено випадки, коли воєвода може виселити громадянина України з центру.

І урядовий, і президентський законопроєкти передбачають обмеження права повнолітніх українців на отримання медичних послуг у Польщі. Навроцький пропонує, щоб доступ до медичних послуг мали застраховані особи, які сплачують обов'язковий або добровільний страховий внесок на охорону здоров'я. В урядовому ж документі доступ до медичних послуг обмежується тільки переліком пільг, якими зможуть користуватися незастраховані повнолітні громадяни України. Це програми охорони здоров'я, медичної реабілітації, стоматологічного лікування, програми з лікування наркозалежності, планові ортопедичні операції та програми лікарських засобів. Ці рішення мають на меті запобігти зловживанням (наприклад, коли до Польщі приїжджають виключно з метою отримання медичної допомоги) і зменшити навантаження на систему охорони здоров’я. Нововведення не стосуватимуться дітей до 18 років і тих, хто досягне цього віку під час проходження лікування.

<picture></picture>
Мацей Дущик. ФОТО: Yle

Заступник міністра внутрішніх справ Польщі Мацей Дущик сподівається, що президент підпише урядовий законопроєкт у чинній редакції. Та не виключене нове ветування цього закону президентом: під час сенатських робіт були відхилені поправки, подані президентською партією "Право і справедливість", щодо отримання польського громадянства лише після десяти років безперервного легального перебування в Польщі і щодо покарання за пропагування забороненої ідеології. Такий сценарій буде для українських біженців найчорнішим.

Ставлення до українців у Польщі

З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну поляки повномасштабно включилися в допомогу українцям. Польські політики та дипломати почали передавати за східний кордон військову техніку та озброєння з власних складів, а на міжнародній арені — переконувати союзників, що Україна вистоїть і її треба підтримувати. Звичайні ж поляки збирали гуманітарну допомогу, особисто везли її на кордон чи навіть у райони бойових дій. Тисячі жителів Польщі дали притулок українським сім'ям, які тікали від війни, часто з однією нашвидкуруч зібраною валізою з найнеобхіднішими речами.

Проте через три роки від цього пориву не залишилося й сліду. Окрім негативу, викликаного поведінкою деяких громадян України, що опинилися у Польщі, несприятливі для українців у Польщі тенденції було видно давно. Однак події останніх тижнів відрізняються навіть на цьому досить похмурому тлі. 

Хто зараз "робить політику" в Польщі

Збіг чи ні — новий виток цієї історії розпочався одразу після інавгурації президента Польщі Кароля Навроцького.

Його було складно назвати проукраїнським політиком і до обрання президентом, коли він очолював польський Інститут національної пам'яті. На цій посаді він зарекомендував себе прихильником консервативних, націоналістичних поглядів на історію своєї країни. Домінантною темою польської історичної політики за Навроцького стали події на Волині під час Другої світової та їх явна антиукраїнська оцінка у Польщі. Дві країни довгий час не можуть виробити єдиний погляд на масові вбивства поляків у Галичині та Волині, вчинені українськими партизанами-націоналістами під час Другої світової війни, і на розправи над українцями.

Навіть за три роки російського повномасштабного вторгнення, коли Польща лишалася найближчим союзником України, примари минулого розділяють два народи.

Під час президентської кампанії Навроцький неодноразово заявляв: добрі відносини між Україною та Польщею можливі лише після того, як Київ "вирішить історичні питання" з Варшавою. Без цього, говорив він, Польща не допустить набуття Україною членства в ЄС та НАТО. За Навроцького домінуючою темою польської історичної політики замість умовної "Катині" та пов'язаного з нею міфу боротьби польського народу за демократичну Польщу стала умовна "Волинь" з її явним антиукраїнським ресентиментом.

<picture></picture>
Передвиборні плакати в Польщі. ФОТО: REPORTER

Передвиборна риторика Навроцького щодо України не обмежувалася волинськими мотивами. Під час кампанії він заявляв, що українці "створюють проблеми у чергах до лікарень та поліклінік", що українцям "не повинно житися в Польщі краще, ніж полякам".

Як казали співрозмовники польського Newsweek в оточенні майбутнього президента, ці заяви виходили за межі передвиборного популізму: "Це не холодний розрахунок. Навроцький має просто такі переконання… Він абсолютно антиукраїнський".

З іншого боку, заявила журналістка Кароліна Левицька, ставлення Навроцького до України "дзеркалитиме" суспільні настрої. Якщо польське суспільство ставатиме все негативніше налаштованим до України та українців, було б наївно очікувати на інше ставлення до цієї теми від президента.

Ставлення Навроцького до України раціональне та прагматичне. Він вважає відповідною інтересам Польщі військову підтримку Києва, щоб агресивна росія була фізично якнайдалі від польських кордонів. З іншого боку, він категорично проти участі польських військових у будь-якому контингенті, який може бути висланий в Україну в рамках мирного процесу, — і це об'єднує Навроцького з мейнстримом польської політики. Він заявляє: Україна недостатньо вдячна Польщі за підтримку, що надається. За інформацією Бі-бі-сі, в оточенні Навроцького досить популярна думка, що Зеленський "зрадив" Польщу, зробивши своїм ключовим європейським партнером не Варшаву, а Берлін.

Багатьох спостерігачів хвилювало, як складуться відносини між Навроцьким і урядом Дональда Туска, в руках якого перебувають більшість важелів впливу на ситуацію в країні і якого лідер президентської партії "Право та справедливість" Ярослав Качинський вважає своїм антагоністом. Протягом кампанії Навроцький не приховував, що його метою стане повалення уряду Туска. Звісно, Навроцький зможе блокувати ініціативи уряду до парламентських виборів, чергових чи дострокових, але надто відвертий саботаж роботи уряду може розчарувати чималу частину виборців.

Висування двох законопроєктів, що стосуються українців, які волею долі опинилися в Польщі, показує, що протистояння між Навроцьким і Туском лише зростатиме. Це може додати негативу українцям, які зараз живуть у Польщі.

"Волинська різанина" чи "Волинська трагедія"

Перед Другою світовою війною ця територія була частиною Польщі, але її населяли переважно українці. У 1939 році Волинь узяв під контроль СРСР, у 1941 році окупувала нацистська Німеччина. Українську повстанську армію (УПА) було сформовано у 1942 році як підпільне військове крило Організації українських націоналістів (ОУН) — руху, що з 1929 року вів партизанську кампанію на території Польщі. ОУН прагнула створення незалежної української держави і під час Другої світової вважала за своїх ворогів і Польщу, і Радянський Союз, і Німеччину. Через це Степан Бандера, лідер однієї з двох фракцій ОУН, провів більшу частину війни у німецькому ув'язненні. Однак у різні часи ОУН намагалася вести переговори з нацистськими окупантами, деякі члени ОУН допомагали німцям вбивати євреїв. Але головними жертвами насильницької кампанії УПА стали мирні жителі з польської меншини.

<picture></picture>
Відношення до Волинської трагедії у Польщі дуже неоднозначне. ФОТО: Getty Images

Оцінки числа жертв сильно відрізняються. ІНП Польщі, спонсорований державою, говорить про 100 тис. поляків, які загинули від рук українських націоналістів у 1942—1945 роках у Волині, сусідніх регіонах та на територіях, які є частиною сучасної Польщі. Український історик Сергій Плохий, директор Інституту українських досліджень Гарвардського університету, говорить про 60—90 тис. жертв з польського боку. Більшість із них була не розстріляна, а вбита з особливою жорстокістю.

Від 10 до 15 тис. українців вбито поляками в рамках самооборони чи помсти. Були й випадки, коли українські партизани вбивали українців, що співчували полякам.

Після війни Волинь та Галичина увійшли до складу Радянської України. Поляки, що вижили на цих територіях, були змушені виїхати в нову польську державу, межі якої зрушили на захід. Вони зберігали пам'ять про те, через що пройшли їхні сім'ї, але на тлі інших звірств Другої світової війни історія різанини залишалася майже невідомою за межами Польщі. Лише на початку 1990-х польські історики змогли потрапити на місця масових убивств та розпочати ексгумацію тіл жертв.

В Україні опозиція до вивчення цих подій зростала, особливо після російської анексії Криму та окупації частини Донбасу у 2014 році. У цих обставинах все більше українців почали сприймати ОУН і найвідоміших її лідерів Степана Бандеру та Романа Шухевича як героїв боротьби проти російської та радянської влади. Серед істориків, які брали участь у цьому процесі, був Володимир В’ятрович. З 2014 по 2019 роки він очолював Український інститут національної пам’яті, де брав участь у формуванні поглядів українців на їхнє минуле.

В’ятрович вважає те, що сталося 1943 року, не "Волинською різаниною", а "Волинською трагедією" — епізодом взаємного кровопролиття. Вчений дійшов висновку, що українські селяни часто спонтанно нападали на своїх польських сусідів після багатьох років гноблення польською владою. Він стверджує, що командування УПА ніколи прямо не давало наказ про вбивство поляків. Крім того, за його словами, тисячі українців загинули від рук поляків в акціях у відповідь. Оцінюючи кількість жертв цих подій, він говорить про 50 тисяч убитих поляків та вказує на дослідження Католицького університету Львова, де називається цифра у 30 тисяч українців, убитих поляками.

"Немає документів, які б свідчили про те, що Українська повстанська армія боролася за етнічно чисту українську державу", — каже історик.

Так, етнічне чищення не було офіційною політикою організації Бандери. Але у травні 1941 року опубліковано "Вказівки ОУН про боротьбу та діяльність ОУН у період війни" під редакцією Бандери та Шухевича. У розділі "Очищення території від ворожого елементу" йдеться: "Під час хаосу та збентеження можна дозволити собі ліквідацію небажаних польських, московських та єврейських діячів, особливо прихильників більшовицько-московського імперіалізму". Текст документу є на сайті Інституту історії України Національної академії наук України.

Один із лідерів ОУН Ярослав Стецько писав керівництву нацистів із пропозицією використовувати німецькі методи у боротьбі з євреями в Україні. Оригінал його листа українською мовою відкрито говорить про його підтримку знищення євреїв та використання щодо них "німецьких методів екстермінації". Обидва документи опубліковані істориками Марком Царинником та Карлом Беркхоффом у журналі Українського наукового інституту Гарвардського університету.

Польський історик і політолог Лукаш Адамський наголошує, що немає письмового наказу ОУН/УПА з наказом вбивати поляків у Волині. Але у наказі від 1944 року щодо Східної Галичини головнокомандувач УПА Шухевич розпоряджався переконувати поляків виїхати до Польщі, а якщо не погодяться — вбивати.

У 2016 році польський парламент визнав Волинську різанину геноцидом. Це стало частиною посилення націоналістичних настроїв з обох боків кордону. У 2017 році Україна заборонила ексгумації польських жертв, хоча, як і раніше, дозволялося перепоховання тіл німецьких солдатів Другої світової війни. Київ заявив, що заборона була відповіддю на відмову Варшави відновити у первісному вигляді осквернений пам'ятник бійцям УПА у Польщі.

Конфлікт навколо подій вісімдесятирічної давності загострився з початком повномасштабного вторгнення росії до України, при тому що Польща прийняла мільйони українських біженців. 

Багато польських політиків почали загрожувати заблокувати процес інтеграції України з Євросоюзом, якщо не буде надано дозволу на перепоховання. Володимир Зеленський спочатку відмовився йти назустріч. Проте невдовзі після перемоги Дональда Трампа на виборах у США Київ змінив свою позицію — можливо, вирішивши, що Україні потрібні європейські друзі. У листопаді 2024 року було оголошено, що Україна не протидіятиме ексгумаціям на своїй території.

Українці та поляки говорять про складні питання спільної історії на обговореннях, які організує Польсько-українська асоціація примирення, започаткована Кароліною Романовською. Вона визнає, що росія використовує тему масових вбивств, щоб посіяти розбрат між українцями та поляками. Але коли друзі відкрито говорять про проблеми, це не допомагає їхнім ворогам.

Охолодження у польсько-українських відносинах

Наразі температура польсько-українських відносин знизилася настільки, що більшість польських політиків утрималися від публічних привітань України з її Днем незалежності. Зміни, які відчувають українці у Польщі, тим помітніші на контрасті із ситуацією трирічної давності. Відразу після початку війни від 50 % до 70 % мешканців Польщі були залучені допомагати українцям. Проте дослідження CBOS від лютого 2025 року показало: кількість поляків, які відкрито говорять про антипатію до українців, становила 38 % і вперше за багато років перевищила кількість тих, хто продовжує відчувати до них симпатію — 30 %.

<picture></picture>
Українці в Польщі. ФОТО: Ukrainer

Надалі, можливо, влада Польщі дивитиметься на ситуацію з прагматичної точки зору: якщо українці покинуть країну, це може негативно позначитися на польській економіці. Як випливає із березневого звіту Банку національного господарства, громадяни України становлять близько 5 % від загальної кількості зайнятих у Польщі. Найбільше вони зайняті у промисловому секторі, будівництві, на транспорті, у сфері послуг. На українців припадає від 0,5 до 2,4 % зростання польського ВВП.

Зі зміною ставлення влади Польщі до українців зміниться і ставлення інших громадян цієї країни.

Володимир Шкаєв