«То цілком могла бути помста за нашу проукраїнську позицію», – імам зруйнованої у Сєвєродонецьку мечеті

У 2017 році в місті Сєвєродонецьк запрацював єдиний на той час ісламський центр на неокупованій частині Луганщини. А в 2022-му після приходу російських загарбників, зокрема руками тих, хто заявляв, що воює за іслам, центр було зруйновано.

Центр публічних розслідувань поспілкувався з імамом, капеланом та засновником Ісламського культурного центру «Бісмілля» Тимуром Берідзе про війну, віру, джихад та кадирівців.

– Як і коли з’явився ісламський центр у Сєвєродонецьку?

– Мусульманська громада у Сєвєродонецьку з’явилася у 2008 році, а у 2009-му ми офіційно подали документи. Протягом 6-7 років мали орендоване приміщення, займали декілька кімнат. Та далі, завдяки розвитку громади, у 2016 році з’явились люди, які бачили, що нам треба розширюватись та нормально працювати, і в 2017 році купили те приміщення, в якому ми знаходились останнім часом. Це колишній дитсадок, 425 квадратних метрів приміщення, 2 поверхи – перший як мечеть, другий – як ісламський культурний центр. Я засновник, керівник з першого дня.

Тимур Берідзе/Facebook: Відкриття Мечеті та Ісламського культурного центру в місті Сєвєродонецьк Луганської області

Це був єдиний ісламський центр в Сєвєродонецьку. З 2014 року, після часткової окупації Луганської області, це стала і єдина мусульманська громада на неокупованій території Луганської області.

– Чи багато було парафіян у місті?

– Зазвичай кожної п’ятниці на молитву приходило 40-50 осіб, взагалі нараховується близько 2 тисяч мусульман при Центрі, що приходили з різних приводів. Приходили всі, кому потрібна підтримка. Люди з різних причин приходять у наш Центр, не тільки на молитви.

– Ми знаємо, що робота Центру не обмежувалась питаннями суто релігійними, розкажіть про інші напрямки діяльності вашої організації.

– Все ж таки, основна діяльність – релігійний центр, але в нас була не тільки мечеть. Ще був ісламський культурний центр. Там ми займались громадською діяльністю, реалізовували соціальні проєкти, різні заходи. Брали активну участь у житті міста.

Займались благодійністю – роздавали людям харчові продукти – тим, хто цього потребував, незалежно чи мусульманин, чи ні. Декілька разів організовували акції, збирали кошти, закуповували харчі, роздавали нужденним. Співпрацювали з благодійними фондами - останні три роки ми займалися акцією під назвою «Нагодуй голодного», вона проходила і в інших містах. Кожної неділі ми з членами громади за власний кошт купували, готували їжу та годували нужденних на території Центру. Також ми допомагали їм одягом. Будь-хто, хто звертався до нас по допомогу, отримував її, міг отримати і їжу, і одяг. Також ми брали участь в екологічній акції «Мільйон дерев за добу», допомагали, коли були великі пожежі у 2020 та 2021 роках, допомагали постраждалим в тій біді, навіть облаштували Центр, як тимчасовий прихисток для тих, у кого згоріла домівка.

Займались благодійністю – роздавали людям харчові продукти – тим, хто цього потребував, незалежно чи мусульманин, чи ні

Тобто Центр вносив вагомий внесок у громадське життя міста та області, ми постійно співпрацювали з міськими громадськими організаціями, з обласною адміністрацією, проводили або брали участь у міських заходах. Центр – це і духовна робота, і громадська діяльність. Наша громада дуже активна. За 3-4 роки про нас знали не лише в області, а і в Україні та за її межами.

Фото/Олексій Ковальов: Соціальний обід від азербайджанської діаспори

Також я військовий капелан від мусульман України УММА, тож ми допомагали і на передовій, їздили на фронт, возили продукти та усіляку допомогу.

– Після повномасштабного вторгнення росії Центр продовжив працювати?

– Центр було закрито, але громада продовжувала працювати. Я загалом займався евакуацією людей. Ми допомагали грошима, транспортом, орієнтували куди та як їхати, координували людей. Потім, коли з’явились значні руйнування в місті, до Центру приходили люди та знаходили там прихисток.

– Як дізнались, що центр зруйнований? Як це сталось взагалі?

– Вперше центр постраждав на початку квітня - снаряд потрапив у фасад, було пошкоджено вхідні двері, вибито вікна, пошкоджений дах. А що його повністю знищили, я дізнався 18 червня від жінки, що мешкала неподалік - її донька приходила до нас в Центр на заняття з англійської мови. Вона надіслала голосове повідомлення, що впав другий поверх та загинули 17 людей. Потім я шукав людей, які б могли сфотографувати приміщення, але це було вже важко.

Тимур Берідзе/Facebook: Зруйнований Ісламський центр у Сєвєродонецьку 

Потім з’явилось фото, що там стоять кадирівці, вони розклали там зброю. До того з'явилась інформація, що приміщення оточено бойовиками для створення фейкових сюжетів для росТБ, нібито ЗСУ знищили мечеть у Сєвєродонецьку.

<span style="font-size:11pt; font-variant:normal; white-space:pre-wrap"><span style="font-family:Verdana"><span style="color:#000000"><span style="background-color:#ffffff"><span style="font-weight:400"><span style="font-style:normal"><span style="text-decoration:none"><span style="border:none"><span style="display:inline-block"><span style="overflow:hidden"><span style="width:498px"><span style="height:463px"></span></span></span></span></span></span></span></span></span></span></span></span>

<span class="ratio ratio-4x3"></span>

Після того, як з'явилася світлина, після того сюжету росТБ я написав пост у Facebook, що "так і так кадирівці знищили мусульманський Центр в Сєвєродонецьку та хочуть приховати факт", але з’ясувалося, що фото було зроблено десь в Золотому, про це заявили в пресслужбі Кадирова в Чечні, вони мене звинуватили у брехні, назвали "лжецом".

Telegram-канал Кадирова

Але, навіть, якщо ця світлина не з Центру, вони постійно викладали фото "завойованих" вулиць, районів. А мечеть була зруйнована 15 чи 16 числа, коли там вже були вони (росіяни та кадирівці - ред.) то ж ясно, хто це зробив.

До 24 лютого у нас був мир, у нас все було нормально, ми займалися своїми справами та не погрожували нікому. Тому їхня причетність до цього всього доказана їхньою присутністю в нашому місті

Ще до окупації Сєвєродонецька, коли вони були в Рубіжному, я їм через людей передав, що, якщо вони нормальні чоловіки, хай не чіпають мечеть, нащо руйнувати релігійні центри? Дав їм зрозуміти, що там нікого немає і ніякої загрози їм ця споруда не несе. 

Україна не знищує релігійні споруди - це факт, там були кадирівці - це теж факт. Хто саме це зробив з Центром я не знаю, але як кажуть свідки, що то були якісь касети, що створюють пожежу. Я подивився на ті світлини, там пожежа була величезна. Там згоріло все, не лише споруда, згорів величезний двір, де були автівки та дрова. І як би вони не виправдовувалися, не прийшли б вони, не було б цього всього. До 24 лютого у нас був мир, у нас все було нормально, ми займалися своїми справами та не погрожували нікому. Тому їхня причетність до цього всього доказана їхньою присутністю в нашому місті.

Там загинуло близько 20 людей, з яких чотирнадцятьох не розпізнали й ми не знаємо, куди ті тіла поділи. Двох поховали на території друзі, люди пишуть, що там були їхні родичі, і питають, чи знаю я щось про них. Там люди приходили набирати воду, і як повідомляли ті, хто там був - той обстріл був о 9 ранку, спеціально били по скупченню людей, троє згоріли в самому кафе, що в тій же будівлі. В самому Центрі чи є загиблі, чи залишились там тіла не знаємо, бо по фото не з’ясувати, а люди туди йти бояться. Тому, я вважаю, що мої звинувачення не хибні та вони адресовані тим, хто в цьому всьому винен.

– Чи є вже якась реакція ісламської світової спільноти на руйнування Центру?

– Я, як міг та з ким тільки міг, зв’язувався та розповсюджував інформацію по всьому світу, і ми цим займаємось постійно. Цим займаються всі знайомі в Україні, працюють в цьому напрямку в інформаційному просторі. Я знаю, що польське радіо на це відреагувало - зі мною зв’язувалися, азербайджанські брати розповсюджували цю інформацію, обіцяли, що про це дізнаються арабські ЗМІ, також брати з Києва, що працюють на каналі Аль-Джазіра, ну і по реакції самого Кадирова, напевно, це була така резонансна подія, про яку дізнався весь світ, бо інакше б він мені не відповів.

– А що зараз відбувається з мечетями та подібними до вашого Центру організаціями на окупованих територіях?

– Вільно вони там не можуть працювати та існувати, тому що там немає ніякої свободи вже з 2019 року. Перші роки вони тихо працювали, як би таємно, не було на них ніякого тиску, потім почали ставити умови перереєстрації в «днр-лнр», по «їхніх» законах. Тобто наших імамів змусили перереєструватися там, потім створювали «днрівський» муфтіят.

Я навіть писав пост, що хай краще наш Центр буде знищено, аніж на нашій території хтось з нас або парафіянин стане зрадниками та сядуть з ними за один стіл

Зараз після 24 лютого була інформація, що організації «днр-лнр» увійшли в склад московського муфтіяту, туди приїжджали їх представники, щоб скласти договір про співпрацю, взаємодопомогу та інше.

Я навіть писав пост, що якщо в Сєвєродонецьку буде окупація, я з ними ніколи співпрацювати не буду, і, що хай краще наш Центр буде знищено, аніж на нашій території хтось з нас або парафіянин стане зрадниками та сядуть з ними за один стіл. Тож, можливо, знищення Центру - це було щось особисте, я припускаю, що це була відповідь. У нас була чітка антиросійська позиція, протягом всіх восьми років у інформаційному просторі ми займались тим, що зміцнювали наші українські позиції. Тому я припускаю, що це дійсно могла бути помста.

– Нещодавно з'явилось відео на якому кадирівці напряму заявляють, що вони воюють за іслам, що війна в Україні - захист ісламу і джихад. Як би ви це прокоментували?

<span class="ratio ratio-4x3"></span>

– Я залишу на божий суд їхню причетність чи непричетність до ісламу, то важкі звинувачення, але по ісламському закону, закону ведення війни, і цей закон нам залишився від самого пророка Мухамеда - який каже не чіпати жінок, не чіпати літніх, не чіпати дітей, не принижувати їх, не знищувати лікарні, школи, культурні споруди, тим паче мечеті, синагоги, церкви.

Можна замислитись, хто вони (кадирівці), те, що вони носять бороди, стелять килимки та моляться, не означає, що вони мають віру

Вони - сторона нападу, і якщо ти вбив одну людину не по праву - ти вбив все людство, збережи життя одній людині - збережеш все людство. І це розповсюджується навіть на тварин, не лише на людей. Те, чим вони займаються - це не релігія, це політика.

За канонами ми не маємо права навіть карати людей, і кожен мусульманин має поважати закони тієї країни, в якій він живе. А карати може тільки Бог, ми можемо лише виховувати. А вони беруть на себе все це неподобство і роблять це від імені Ісламу. Це не вірно, не має такого в ісламі. І після цього можна замислитись хто вони (кадирівці), те, що вони носять бороди, стелять килимки та моляться, не означає, що люди мають віру. Не буду казати про них нічого, хай Аллах сам розбереться. За кожен сантиметр захопленої землі, за кожен зруйнований будинок, за кожну вбиту душу вони будуть відповідати дуже строго.

Джихад - це коли ти вже вимушений воювати, захищати свою землю, родину, життя. От ми в джихаді - ми захищаємо свою Батьківщину, свою землю, свої родини, свою релігію

Вони плутають релігію та політику. Це не іслам! Немає в ісламі такого! Вони не можуть приходити на територію іншої держави та виховувати суспільство по-своєму, не можна, в цій країні є своя влада, є громадськість. І врешті решт, якщо є якісь питання, в Україні є свої мусульмани, є мусульманське українське суспільство, яке повинно займатися цим всім у своїй країні.

Тут немає логіки, ніякого джихаду тут немає, і немає ніякої священної війни. Война священною не може бути. Джихад - це коли ти вже вимушений воювати, захищати свою землю, родину, життя. От ми в джихаді - ми захищаємо свою Батьківщину, свою землю, свої родини, свою релігію. А вони - захищають? Вони нападають, вони знищують! Тому, це все - політичне рішення під тиском політичного керівництва, влади - рф, путіна, кдб, фсб та інш. Багато мусульман в росії жаліються, що їх ночами примусово збирають в мечетях на молитву за тих, хто поїхав в Україну вбивати. Цього не можна робити, ця молитва лицемірна, не йде від душі, Аллах її не почує. Те що там відбувається не можна називати ісламом, а тих людей не можна називати мусульманами, таких людей треба кидати за ґрати. Це все не релігія, а лише ширма для політики. Це воєнні злочини, і всі вони мають понести покарання від міжнародної спільноти, лише міжнародний трибунал.

– Щоб ви зараз сказали, звертаючись до своїх парафіян та жителів Сєвєродонецька в цілому?

– Я вірю, що деокупація буде, це лише питання часу. Я вірю, що всі ми повернемось у свої міста і, що ми все відновимо ще краще, ніж було. Навіть, якщо повернеться менше людей, ніж було, якщо життя буде не таким активним чи насиченим, ніж раніше, все одно ми все відновимо. Я впевнений, що нас підтримає наша держава, наша влада, вся світова спільнота, тому що це справедливо. І той світ, що буде після Перемоги дуже не подобається росіянам. Але так і буде, тому що ми на боці правди. Ми живемо на вільній землі. Україна - одна з найкращих країн, де є свобода, справедливість, тут ніхто нікого не пригнічує. Це випробування, яке ми маємо пройти. Бог хоче, щоб ми щось змінили у своєму житті. А для росіян - це кара, вони теж мають багато чого змінити, але вони цього не розуміють. Тож я думаю, це кінець російської імперії. Росія вся в рабстві, а найгірший ворог - це раб.

Автор: Андрій Стебан